Береза повисла
| Береза повисла | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Березові (Betulaceae) |
| Рід: | Береза (Betula) |
| Вид: | Береза повисла (B. pendula)
|
| Біноміальна назва | |
| Betula pendula Roth, 1788
| |
| |
| Синоніми | |
|
| |
Береза повисла[1], береза поникла (Betula pendula Roth.), синонім береза бородавчаста (Betula verrucosa Ehrh.) — дерево родини березових (Betulaceae)[2].
Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Дерево 15-30 м заввишки з гладенькою білою корою, при основі стовбура кора чорно-сіра, глибокотріщинувата.
Також, трапляються форма з темною, майже чорною корою — Betula pendula f. obscura [3].
Крона ажурна з повислими гілками. Молоді пагони червоно-бурі, густо вкриті смолистими бородавками.
Листки (3,5-7 см завдовжки, 2,5-5 см завширшки), чергові, ромбічно-яйцеподібні або трикутно-ромбічні з ширококлиноподібною основою, гострозубчасті по краю, з обох боків гладенькі.
Квітки одностатеві, рослина однодомна. Тичинкові сережки розміщуються на кінцях гілок, звисаючі (5-6 см завдовжки), квітки майже сидячі, прикриті буруватою лускою з одно-, дволистою оцвітиною. Тичинок дві. Маточкові сережки (2-3 см завдовжки) спрямовані вгору, несуть на осі приквіткові луски, у пазухах яких знаходяться три квітки без оцвітини. Маточка одна з нижньою зав'яззю і двома червонуватими нитчастими приймочками.
Плід — довгастий горішок з двома перетинчастими крилами.
Поширення та екологія[ред. | ред. код]
Береза повисла росте в соснових, мішаних і листяних лісах. Зрідка утворює чисті лісостани, особливо в похідних деревостанах. Світлолюбна, морозостійка рослина. Цвіте у квітні — травні.
Береза повисла росте природно від Західної Європи на схід до Казахстану, в Республіці Саха в Сибіру, Монголії і провінції Синьцзян в Китаї, і на південь до гір Кавказу і Північного Ірану, Іраку і Туреччини. Відома популяція з північної частини Марокко. Вид став натуралізований у деяких інших частинах світу. У Північній Америці береза повисла стала інвазійним видом.
В Україні поширена береза повисла на Поліссі, в Розточчі — Опіллі, в північній частині лісостепу, в степу по берегах великих річок, у Карпатах, на Прикарпатті і Закарпатті. Берези займають 5,4 % державного лісового фонду України. Райони заготівель — Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська області, північна частина Сумської області. Запаси сировини значні.
Споріднені види[ред. | ред. код]
На величезній території береза повисла росте разом з березою пухнастою, вони нерідко гібридизують.
Практичне використання[ред. | ред. код]
_Vol.1,_Abb.9,_p037.jpg)
Береза повисла дає міцну деревину світлого кольору, яка добре полірується і є цінним будівельним матеріалом, використовується у меблевій промисловості, для виготовлення фанери, паркету, сільськогосподарського реманенту, токарних і столярних виробів. Особливо цінні напливи, або капи, з яких виробляють сувеніри і дорогі меблі. При сухій перегонці з деревини добувають деревний оцет, вугілля, спирт, смоли, в деяких районах з лубу виготовляють посуд, тару. При спалюванні бересту одержують високоякісну сажу, що йде на виробництво туші і друкарської фарби. Перед призначенням вирубки в березових деревостанах навесні збирають березовий сік.
Березові дрова характеризуються високою питомою теплотою згоряння.
Див. також[ред. | ред. код]
- 8644 Бетулапендула — астероїд, названий на честь цього виду рослин[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Betula pendula // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Betula pendula
- ↑ Tarieiev, Andrii; Olshanskyi, Igor; Gailing, Oliver; Krutovsky, Konstantin V (27 серпня 2019). Taxonomy of dark- and white-barked birches related to Betula pendula and B. pubescens (Betulaceae) in Ukraine based on both morphological traits and DNA markers. Botanical Journal of the Linnean Society (англ.). Т. 191, № 1. с. 142—154. doi:10.1093/botlinnean/boz031. ISSN 0024-4074. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 13 травня 2020.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література[ред. | ред. код]
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- Береза бородавчаста // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 56. — ISBN 5-88500-055-7.
|
|