Blades of Steel

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Blades of Steel
Konamic Ice Hockey
Blades of Steel cover.png
Обкладинка на картриджі PAL NES
Розробник Konami
Novotrade
Видавець Konami
Дистриб'ютор Nintendo eShopd
Жанр(и) Спорт
Платформа Amiga, Nintendo Entertainment System, DOS і Commodore 64
Дата випуску Arcade у Північній Америці: жовтень 1987
Famicom Disk System у Японії: 22 липня 1988
Nintendo Entertainment System у Північній Америці: грудень 1988, в Японії: 23 листопада 1990
Commodore 64 у Північній Америці: 1990
MS-DOS у Північній Америці: 1990
Amiga в Європі: 1990
Game Boy у Північній Америці: серпень 1991, в Японії: 27 листопада 1992
Режим гри багатокористувацька гра і однокористувацька гра
Технічні деталі
Носій гнучкий диск

Blades of Steel, пізніше випущена в Японії з назвою Konamic Ice Hockey (яп. コナミック アイスホッケー Konamikku Aisu Hokkē)(яп. コナミック アイスホッケー Konamikku Aisu Hokkē) ー це хокейна відеогра випущена 1987 року компанією Конамі для північноамериканських ігрових автоматів. 1988 року портована на ігрові консолі Famicom Disk System і Nintendo Entertainment System.

Гра здобула високі оцінки користувачів і критиків завдяки поєднанню швидкого темпу хокейних дій з режимом файтингу.

Опції гри дозволяють змагатися зі супротивником-людиною або з програмою, а також зіграти кубковий турнір або один показовий матч. У грі проти програми можна обирати з трьох рівнів складності (Junior, College або найважчий Pro). На льоду змагаються вісім команд, що носять назви 4 канадських і 4 американських міст та уніформи реальних тамтешніх хокейних клубів. Кожна команда складається з трьох нападників, двох захисників і воротаря. Також на майданчику присутній суддя, що вводить шайбу в гру, фіксує зупинки, видаляє гравців.

Гра була повторно видана Нінтендо для Virtual Console 24 грудня 2007 року. Аркадна версія була перевидана Майкрософт для сервісу Game Room 24 листопада 2010 року.[1]

Геймплей[ред. | ред. код]

При виборі режиму для двох гравців доступний тільки разовий матч. Натомість, обравши режим для одного гравця, є можливість зіграти турнір схожий на плей-офф НХЛ та вибороти Кубок ліги[2]. Матчі складаються з трьох періодів і в випадку нічийного рахунку призначаються буліти (на відміну від реального хокею, кидок робиться нерухомим нападником з синьої лінії). Загалом, майданчик, екіпірування гравців, хід гри відповідають справжнім правилам хокею. Суттєві відмінності пов'язані з відсутністю офсайду та режимом бійки.

Ігровий екран вміщує частину хокейного майданчика, таймер і трибуни. В випадках пробиття буліту та в режимі бійки у полі зору лишаються лише воротар з нападником та пара бійців відповідно. Після голу, в кінці періодів, на початку та наприкінці матчу з'являється табло з назвами команд і рахунком. За умови неактивності гравця в перервах між періодами включається міні-гра, розважальні та рекламні заставки.

Blades of Steel goal.png

Вісім доступних у грі команд носять назви міст і відповідають реальним командам, що були провідними учасницями NHL на момент розробки гри. Чотири канадські міста це: Торонто, Ванкувер, Едмонтон і Монреаль. Сполучені Штати представляють Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес та Міннесота. Кольори деякий клубів принаймні частково відповідають схемам кольорів форми справжніх команд. Наприклад, на зображенні жовто-синя форма хокеїстів з Лос-Анджелесу нагадує тогочасні кольори справжньої команди Лос-Анджелес Кінгс.

Хокеїст, яким керує гравець, виділений миготінням (як на зображенні), одночасно і в одному напрямі з ним рухається воротар. Пас можна віддати лише найближчому хокеїстові в напрямку руху, напрямок удару задається стрілкою перед воротами (як на зображенні), сила удару не варіюється. 

Бійка в грі може спалахнути між двома гравцями, що стикаються тричі поспіль, не зачепивши іншого гравця. Два гравці перестають ковзати, займають стійку та починають обмінюватися ударами. Якщо одному з хокеїстів не вдається швидко здолати іншого, лунає вигук коментатора «fight!» і з'являється екран бійки подібний до класичного файтингу. Під час бійки гравець може завдавати удари в корпус або в обличчя та ставити верхній і нижній блоки; кожне влучання відображається на смужці здоров'я з п'яти поділок. Програє той, хто першим пропускає п'ять ударів, при цьому суддя відвозить його на лаву штрафників (переможця не карають), а його команда на певний час лишається в меншості. Якщо бійка відбувається близько до воріт, рефері може зупинити її та призначити буліт у ці ворота.

Сприйняття[ред. | ред. код]

Blades of Steel отримала гарні відгуки критиків і користувачів. Численні перевипуски на різних платформах підтверджують успішність розробки. За словами Скайлера Міллера (Skyler Miller) із Allgame, Blades of Steel одна з найприємніших спортивних ігор епохи («one of the most enjoyable sports games of its era»)[3].

AllGame дає грі оцінку в чотири з половиною з п'яти зірочок, а IGN 7.5 з 10 балів[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березень 2012. Процитовано 18 березень 2017. 
  2. http://arstechnica.com/gaming/news/2010/11/masterpiece-blades-of-steel.ars
  3. Blades of Steel - Review - allgame. archive.is. 2014-12-10. Процитовано 2017-03-18. 
  4. Thomas, Lucas M. (2008-02-04). Blades of Steel Review. IGN (en-US). Процитовано 2017-03-18. 

Посилання[ред. | ред. код]