Джміль норовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джміль норовий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Шестиногі (Hexapoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Перетинчастокрилі (Hymenoptera)
Надродина: Апоідеї (Apoidea)
Родина: Бджолині (Apidae)
Рід: Джміль (Bombus)
Підрід: Bombus sensu stricto
Вид: Джміль норовий
Bombus lucorum
Linnaeus, 1761
Посилання
Вікісховище: Bombus lucorum
Віківиди: Bombus lucorum
EOL: 1065136
ITIS: 714816
NCBI: 30193

Джміль норовий, джміль мали́й земляни́й, джміль дібро́вний[1] (Bombus lucorum) — вид комах ряду перетинчастокрилих.

Назва[ред. | ред. код]

Видовий епітет[ред. | ред. код]

Видовий епітет лат. lucorum походить від грец. leucos, що означає укр. білий[2].

Поширення[ред. | ред. код]

Північна половина Євразії від Скандинавії і Західної Європи до Кавказу та Середньої Азії, північно-західні області Північної Америки, Сибір до Забайкалля[3].

Вид поширений по всій території України[4].

Короткий опис імаго[ред. | ред. код]

Короткохоботковий. Довжина тіла у самців 11-22 мм, у самок 19-22 мм[5].

Особливості біології та місця проживання[ред. | ред. код]

Евритопний вид. Широкий полілект. Мешкає в розріджених лісах, особливо на лісових галявинах. Гнізда влаштовує в норах дрібних гризунів, у порожнинах під корінням дерев, пнів і в купинах[6]. Відмічений на рослинах родини бобові[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. «Словники України on-line». Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 22 листопада 2019.
  2. Peter J. Jarvis. The Pelagic Dictionary of Natural History of the British Isles. — Exeter, UK : Pelagic Publishing Ltd, 2020. — 549 с. — ISBN 978-1-78427-196-1.
  3. Красная книга Новосибирской области / Департамент природных ресурсов и охраны окружающей среды Новосибирской области.— 2-е изд.— Новосибирск: Арта, 2008. — 528 с.
  4. Konovalova I. B. The Bumble Bees of Ukraine: Species Distribution and Floral Preferences // Psyche: A Journal of Entomology.— 2010.— Vol. 2010 (2009).—P. 44-54.
  5. Гребенников B.C. Шмели опылители клевера. — М.: Россельхозиздат, 1984. — 62 с.
  6. Красная Книга Челябинской области: животные, растения, грибы / Министерство по радиационной и экологической безопасности Челябинской области, Ин-т экологии растений и животных УрО РАН; отв. ред. Н. С. Корытин. — Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2005. — 450 с.
  7. Кадермятова Д. М. К изучению фауны шмелей в (Hymenoptera: Apoidea, Apidae) и их трофических связей в лисостепи средного поволжья (Ульяновской области) // Фундаментальные исследования.— 2014. — № 12. — С. 312–316.