Bombus maxillosus
| Bombus maxillosus | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Bombus maxillosus Klug, 1817 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Bombus maxillosus (лат.) — вид джмелів-зозуль, що поширений в Європі та Передній Азії, зокрема і в степовій зоні України[1][2]. Цей вид є клептопаразитом B. ruderatus, B. argillaceus та B. subterraneus. На думку низки дослідників, B. maxillosus є синонімом B. barbutellus[1].
Таксономічні особливості[ред. | ред. код]
Родове та підродове положення[ред. | ред. код]
Донедавна B. maxillosus Klug, 1817 належав до підроду Allopsithyrus Popov, 1931, роду Psithyrus Lepeletier, 1832. Нині цей вид належить до підроду Psithyrus Lepeletier, 1832, роду Bombus Latreille, 1802[1].
Підвиди[ред. | ред. код]
Вид B. maxillosus містить два підвиди, а саме B. maxillosus maxillosus Klug, 1817 та B. maxillosus italicus (Grütte, 1940)[1].
Видовий епітет[ред. | ред. код]
Видовий епітет лат. maxillosus перекладається як укр. щелепний або укр. зубчастий[3].
Поширення[ред. | ред. код]
Ареал B. maxillosus maxillosus охоплює Францію, Південно-Східну Європу, Україну, Анатолію, Закавказзя, Кавказ та північ Ірану, а ареал B. maxillosus italicus охоплює Піренейський півострів, Апеннінський півострів, острови Корсика та Сардинія[1][2].
За даними Fauna Europaea, B. maxillosus поширений на території Австрії, Чехії, Угорщини, Румунії, Словаччини та Швейцарії[4].
На території України цей вид також трапляється, проте лише в степовій зоні[2].
Екологічні особливості[ред. | ред. код]
Оселище[ред. | ред. код]
B. maxillosus оселяється на полях або узліссях[1]. У Туреччині цей вид виявляється на висоті над рівнем моря 900-1950 м, а окремі екземпляри трапляються й вище (до 2875 м)[5].
Кормові рослини[ред. | ред. код]
У Туреччині B. maxillosus живиться на Nepeta racemosa Lam., Anchusa leptophylla Roem. & Schult., Acantholimon glumaceum (Jaub. & Spach) Boiss., Astracantha aurea (Willd.) Podlech, Centaurea glastifolia L., Echium angustifolium Mill., Galega officinalis L., Jurinea moschus Bobrov, Vaccinium myrtillus L. та Vicia cracca L.[5].
Коло хазяїв[ред. | ред. код]
Коло хазяїв B. maxillosus містить три види, а саме B. ruderatus, B. argillaceus та B. subterraneus[1].
Короткий опис імаго[ред. | ред. код]
Довжина самки B. maxillosus іранської популяції становить 27 мм, а розмах крил самки цього виду з цієї ж популяції — 39,6 мм[6].
Основні ейдономічні відмінності між B. maxillosus та B. barbutellus[ред. | ред. код]
Низка авторів вважає B. maxillosus синонімом джмеля-зозулі Барбута (B. barbutellus). У таблиці, що розташована нижче, наведено основні ейдономічні відмінності між B. maxillosus та B. barbutellus за даними Lecocq et al., 2011[1].
| Ознаки самки | ||
|---|---|---|
| Ознака | B. maxillosus | B. barbutellus |
| Морфологічні ознаки | ||
| Найдовші волоски задньої бахроми задньої гомілки | Довжина найдовших волосків менша за половину ширини найширшої частини задньої гомілки | Довжина найдовших волосків більша за половину ширини найширшої частини задньої гомілки |
| Найдовші волоски 1-го членика задньої лапки | Довжина найдовших волосків менша за ширину 1-го членика задньої лапки; вужчі біля вершини, ніж біля основи | Довжина найдовших волосків більша за ширину 1-го членика задньої лапки; їхні передні та задні краї майже паралельні |
| Опушення | коротке | довге та щільне |
| Забарвлення | ||
| Крила | затемнені, майже непрозорі | прозорі |
| Коляр та скутеляр | вузький, з домішкою чорних волосків | дуже широкий, жовтий |
| 1-й тергіт | чорний | жовтий з домішками чорного |
| 4-й тергіт | білуватий | з білими боками |
| 5-й тергіт | з білуватими боками | білий |
| Ознаки самця | ||
| Морфологічні ознаки | ||
| Найдовші волоски передньої бахроми 1-го (основного) членика задньої лапки | Довжина найдовших волосків менша за ширину найширшої частини 1-го членика задньої лапки | Довжина найдовших волосків така ж або більша за ширину найширшої частини 1-го членика задньої лапки |
| Опушення | коротке | щільне |
| Забарвлення | ||
| Крила | затемнені | прозорі |
| Тім'я | з кількома жовтуватими волосками | з кількома жовтими волосками |
| Коляр та скутеляр | вузький, жовтуватий, часто з багатьма чорними волосками | широкий, жовтий |
| 1-й тергіт | або чорний, або жовтуватий з домішками чорних волосків | жовтий |
| 3-й тергіт | з білуватими боками | з білими задніми краями |
| 5-й тергіт | з білуватими боками | з білими задніми краями |
| 6-й тергіт | з невеликим білуватим пучком на його боці | з білими боками |
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Lecocq T., Lhomme P., Michez D., Dellicour S., Valterová I., Rasmont P. Molecular and chemical characters to evaluate species status of two cuckoo bumblebees: Bombus barbutellus and Bombus maxillosus (Hymenoptera, Apidae, Bombini) // Systematic Entomology. — 2011. — Vol. 36, iss. 3. — P. 453–469. — DOI:.
- ↑ а б в Konovalova I. B. The Bumble Bees of Ukraine: Species Distribution and Floral Preferences // Psyche: A Journal of Entomology. — 2010. — Vol. 2010. — P. 44-54. — DOI:.
- ↑ Bescherelle L. N. Dictionnaire National ou grand Dictionnaire classique de la langue française: G-Z. — Paris : Simon, 1846. — Vol. 2. — P. 467.
- ↑ Bombus maxillosus Klug, 1817 // Fauna Europaea : база даних. — Дата звернення: 13.11.2022.
- ↑ а б The bumblebees of Turkey / Rasmont P., Aytekin A.M., Kaftanoğlu O., Flagothier D. // Atlas Hymenoptera. — Université de Mons, Gembloux Agro-Biotech, Mons, Gembloux, 2009. — 19 June. — Дата звернення: 18.11.2022.
- ↑ Goodarzi B., Monfared A. Identifying of Iranian species of the subgenus Psithyrus LepeLetier (Hym.; Apidae, Bombus) // Entomofauna. — 2018. — Vol. 39, no. 1. — P. 97–120.
|
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||