Ланцетник європейський
| Ланцетник європейський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Branchiostoma lanceolatum (Pallas, 1774)[1][2] | ||||||||||||||||
| Синоніми[1] | ||||||||||||||||
* Limax lanceolatus Pallas, 1774
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ланцетник європейський[3] (Branchiostoma lanceolatum) — вид ланцетників. Модельний організм, що використовується для вивчення еволюційного розвитку хребетних.
Поширення[ред. | ред. код]
Поширений на північному сході Атлантичного океану вздовж європейського узбережжя від Норвегії (приблизно 67° пн. ш.) на південь до Середземного моря і на схід до Чорного моря. Через Суецький канал вид поширився до північних частин Індійського океану та узбережжя Східної Африки. Трапляється в узбережних водах від зони припливу до 40 м глибини.
Опис[ред. | ред. код]
Тіло рибоподібної форми, завдовжки до 5 см. Забарвлення варіюється від жовтувато-рожевого до білувато-сірого кольору. Статеві залози видно з обох боків тіла з 58-62 міотомами. Ця тварина не має черепа і не має диференційованого мозку чи щелеп, а ендоскелет дуже простий для хребетних. У ланцетника нервова система, утворена спинною хордою, яка не захищена хребцями. У передній частині вона трішки потовщена, утворюючи так званий мозковий міхур. Над ним розташований нервовий канатик з одним лобовим оком. Рот розташований на нижній стороні тіла і оточений пучком з 20 або 30 тонкими чутливими придатками. Кишка проходить трохи нижче хорди від рота до заднього проходу, перед хвостом. Навколо загостреного хвоста є вертикальний плавець, схожий на лоскут. Дихання відбувається крізь зяброві щілини в середній частині тіла.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Мешкає на мілководді на піщаному, гальковому або мергелевому дні. Під час годівлі задня частина тіла тварини занурена в субстрат, оголена лише голова і придатки навколо рота, якими ланцетник харчується. Він створює міні-течії води, які тягнуть до нього планктон, і таким чином він може харчуватися.
У Північному морі розмноження відбувається в червні-липні. Дорослі особини, віком від 2 до 3 років, збираються масами на дні моря. Особини гермафродитні і нерестяться один раз на рік. Яйця відкладаються у товщу води і відбувається зовнішнє запліднення. Ранні личинкові стадії проходять у субстраті, але трохи пізніше личинки стають пелагічними. Вони подовжені і сплощені з боків і мають набряклу ділянку навколо зябрових щілин. Число цих щілин від 6 до 19, кількість яких збільшується, коли личинка проходить різні стадії. Личинки здійснюють вертикальну добову міграцію. Щовечора вони піднімаються майже до поверхні моря, а вранці опускаються крізь товщу води, харчуючись фітопланктоном, веслоногими рачками і детритом. Перебуваючи у поверхневих водах, вони дрейфують за течією. Личинкова стадія триває до 200 днів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Branchiostoma lanceolatum (Pallas, 1774) [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] World Register of Marine Species. Retrieved 2011-11-14.
- ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2015. Процитовано 20 травня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Маховська Л. Й., Неспляк О. С. Сучасна система хордових. Методичні вказівки із дисципліни «Систематика та еволюція хребетних тварин» для студентів ІІ курсу спеціальності «Біологія» [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.]. — Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», Інститут природничих наук, Кафедра біології та екології. — с.4
|
Це незавершена стаття про безхребетних. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|