Вихід Великої Британії з Європейського союзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Brexit)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вихід Великої Британії з Європейського союзу
UK location in the EU 2016.svg

Вихід Великої Британії з ЄС або Brexit (англ.: /ˈbrɛksɪt, ˈbrɛɡzɪt/[1], укр. «брексит», «бреґзит» — злиття слів «Британія» та «вихід») — питання, яке неодноразово порушувалося консервативними та націоналістичними партіями, що закінчилось референдумом 23 червня 2016 року. Офіційно був запланований на квітень 2019 року.[2] Вихід Британії зі складу Європейського Союзу супроводжується величезною суспільною увагою, як британського суспільства, так і європейського загалом. Широку суспільну та медійну увагу отримали складні переговори британського уряду з керівництвом ЄС щодо умов виходу, а особливо щодо подальшого статусу британсько-ірландського кордону та перспектив подальшого існування Єдиного міграційного простору.

Станом на червень 2019 року Велика Британія так офіційно не вийшла із ЄС, Brexit відклали на майбутнє через суперечки ЄС та Британії щодо умов подальшої співпраці та самого виходу країни із ЄС. В липні 2019 року прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон запевнив, що виведе країну з ЄС до 31 жовтня за будь-яких обставин.[3][4]

Передісторія[ред. | ред. код]

Після парламентських виборів у Британії в травні 2015 року переобраний прем'єр-міністр Сполученого Королівства Девід Камерон підтвердив прихильність до маніфесту Консервативної партії у проведенні референдуму щодо британського членства в Європейському Союзі до кінця 2017 року.[5] Кемерон пообіцяв у січні 2013 року, що проведе такий референдум, якщо його партія отримає більшість на виборах. Ще 25 липня 2015 р. газета Independent із посиланням на джерела в британському уряді повідомила про те, що Девід Кемерон може призначити референдум щодо членства в Євросоюзі на червень 2016 року.[6]

Борис Джонсон, обраний в липні 2019-го керівником Консервативної партії, заявив, що до 31 жовтня планує завершити процес виходу Британії з ЄС[7].

Термін Brexit використовують для позначення виходу Британії з ЄС (англ. Britain + exit[8][9]) за аналогією до Grexit (англ.: /ˈgrɛksɪt/, укр. «ґрексіт») — поєднання англ. Greece («Греція») та exitвихід»).[10][11][12][13]

Зовнішній вплив[ред. | ред. код]

У липні 2018 британська газета The Observer, що належить The Guardian, випустила розслідування про зв'язки найбільшого спонсора кампанії Аарона Бенкса з російськими високопосадовцями, насамперед — послом Росії в Лондоні Олександром Яковенком.

Як стверджується, між дипломатом і бізнесменом відбулося 11 зустрічей, серед іншого йому пропонували придбати російські золоті копальні[14][15].

Референдум[ред. | ред. код]

Референдум щодо членства Великої Британії в ЄС пройшов у Великій Британії та Гібралтарі 23 червня 2016 року.

Результати проведення референдуму:

  • 51,9 % виборців виявили своє бажання покинути ЄС.
  • 48,1 % виборців побажали лишитися в складі Європейського Союзу.
  • Шотландці та мешканці Північної Ірландії загалом виявили своє бажання лишитися в складі ЄС, а ось валлійці й англійці, без урахування Лондона, проголосували за вихід.

Хроніка дій Британії щодо виходу з ЄС[ред. | ред. код]

Червень 2016 року. 52% британців на референдумі проголосували за вихід з ЄС.

Січень 2017 року. прем'єр-міністр Тереза ​​Мей обіцяє вивести Британію з двох ключових інститутів ЄС — Європейського єдиного ринку (ЄЄР) і Митного союзу ЄС, що означає жорсткий варіант Brexit.

Березень 2017 року. Британія запускає механізм виходу з ЄС. Дата Brexit призначена на 31 березня 2019 року.

Червень 2017 року. У Британії пройшли позачергові парламентські вибори. На них 82% виборців підтримали сили, які виступали за вихід з ЄС і ЄЄР, — Консервативну і Лейбористську партії. При цьому в своєму передвиборному маніфесті лейбористи вказали, що вихід з ЄС без угоди став би найгіршим з усіх сценаріїв.

Листопад 2018 року, Тереза Мей досягла угоди з ЄС, яка дозволила б Британії залишити ЄЄР і Митний союз. Згідно з домовленостями, Лондон і Брюссель повинні були узгодити майбутнє економічних відносин та інші питання в перехідний період, який тривав би як мінімум до 2021 року.

Січень-березень 2019 року. Депутати палати громад три рази поспіль проголосували проти угоди Мей, не запропонувавши жодної альтернативи домовленостям прем'єра. Дата Brexit відстрочена спочатку до 12 квітня, потім до 31 жовтня.

Літо 2019 року. Тереза ​​Мей оголосила про свою відставку з поста лідера торі і прем'єра після провалу з реалізацією Brexit. На посту глави уряду її, після внутрішнього партійного голосування, змінив Борис Джонсон, який заявив про готовність вийти з ЄС без угоди.

5 вересня 2019 парламент Великої Британії зробив спробу заблокувати Brexit без угоди з ЄС. Наступного дня Палата лордів підтримала законопроект, що забороняє уряду провести Brexit без угоди з Євросоюзом 31 жовтня.

9 вересня 2019 робота британського парламенту була припинена до 14 жовтня, в цей же день Джонсон вдруге не зміг провести через парламент рішення про дострокові вибори.

24 вересня 2019 Верховний суд виніс рішення, що призупинення британського парламенту на п'ять тижнів, якої домігся прем'єр-міністр Борис Джонсон, була незаконною.

2 жовтня Джонсон зробив останню пропозицію виходу Британії з ЄС. Він запропонував не проводити жодних перевірок на кордоні Ірландії та Північної Ірландії або поблизу з ним. Раніше з британського боку йшла мова про те, що після виходу з ЄС на кордоні Ірландії працюватимуть повноцінні пункти пропуску з паспортним контролем та перевірками транспорту[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hall, Damien. 'Breksit' or 'bregzit'? The question that divides a nation. The Conversation (en). Процитовано 2019-05-25. 
  2. Брекзит: як діятиме стаття 50 для Британії? /ВВС, 27.3.2017/. Архів оригіналу за 20.07.2018. Процитовано 09.07.2018. 
  3. Джонсон підтвердив вихід Британії с ЄС до 31 жовтня. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-07-24. 
  4. LIVE: New PM Johnson's line-up: Javid, Patel and Raab get key roles. Sky News (en). Процитовано 2019-07-24. 
  5. The Conservative Party Manifesto 2015. Conservative Party. с. 30. Архів оригіналу за 18 May 2015. Процитовано 16 May 2015.  (англ.)
  6. EU referendum 'within a year': David Cameron fast-tracks vote on Britain's membership of European Union to June 2016. 2015-07-26. Архів оригіналу за 2015-07-28. Процитовано 2015-07-26.  (англ.)
  7. Джонсон пообіцяв завершити Brexit 31 жовтня. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-07-23. 
  8. Світові новини про «Брекзит». Архів оригіналу за 7 April 2017. Процитовано 7 April 2017. 
  9. Інформація на BBC. Архів оригіналу за 20 December 2016. Процитовано 7 April 2017. 
  10. Fraser, Douglas (10 August 2012). The Great British Brexit. BBC. Архів оригіналу за 13 November 2012. Процитовано 24 November 2012. 
  11. Dixon, Hugo (11 November 2012). British Companies Should Beware E.U. Split. The New York Times Company (New York). Архів оригіналу за 30 November 2012. Процитовано 24 November 2012. 
  12. Masa Serdarevic (27 June 2012). Towards a Brixit. The Financial Times. Архів оригіналу за 5 February 2017. Процитовано 24 November 2012. 
  13. European press's weary resignation to EU summit failure. British Broadcasting Corporation. 24 November 2012. Архів оригіналу за 24 November 2012. Процитовано 24 November 2012. 
  14. СМИ нашли «золотой» российский след в финансировании Brexit британским миллионером Архівовано 8 July 2018 у Wayback Machine. (рос.)
  15. Раскрыты связи главного спонсора Brexit с Россией (рос.)
  16. Джонсон зробив ЄС останню пропозицію по Brexit. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-10-02. 

Посилання[ред. | ред. код]