Browning M1917

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Browning 1917
Browning1917.jpg
Тип станковий кулемет
Походження Flag of the United States.svg США
Історія використання
На озброєнні 1917 — 1960
Оператори див. Оператори
Війни Перша світова війна
Друга світова війна
Війна у В'єтнамі
Війна в Кореї
Історія виробництва
Розробник Джон Браунінг
Розроблено 1917
Виробник Colt
Виготовлена
кількість
128 369
Варіанти див. Модифікації
Характеристики
Вага 15 кг (власне кулемет)
47 кг (із станком)
Довжина 980 мм
Довжина ствола 609 мм

Набій .30-06 Springfield
Калібр 7,62 мм
Дія відвід порохових газів
Темп вогню 450—600 п/хв (в залежності від модифікації)
Дульна швидкість 853,6 м/с
Ефективна дальність вогню 1800 м
Система живлення кулеметна стрічка на 250 патронів
Приціл відкритий

Commons-logo.svg Browning M1917 у Вікісховищі

Browning M1917 — американський крупнокаліберний станковий кулемет, розроблений відомим конструктором Джоном Мозесом Браунінгом у 1917 році. Цей надзвичайно вдалий кулемет (залишався в активному використанні до середини 1960-х) був прийнятий на озброєння армії США ще за часів Першої світової війни і використовувався аж до кінця В'єтнамської кампанії. Стояв на озброєнні близько двадцяти країн світу. Отримав продовження у вигляді моделі Browning M1919. Варіанти кулеметів системи Браунінга випускались за ліцензією фірми Colt деякими європейськими компаніями.

Історія[ред.ред. код]

Американський десантник веде вогонь з M1917 під час битви за Іодзіму

У США проблема штатного кулемета виникла із вступом цієї країни в Першу світову війну. Її взявся вирішити іменитий збройовий інженер Джон Браунінг: у 1917 році він представив свій аналог кулемета Максима, що відрізнявся від оригіналу простотою конструкції. Уже найперший дослідний зразок кулемета Браунінга поставив рекорд — на випробуваннях за один захід витратив близько 20 тисяч патронів без єдиної затримки. Не дивно, що вже до кінця Першої світової випуск цих кулеметів, що отримав офіційне найменування M1917, пішов на тисячі. Уже наступного року Браунінг створює на базі свого M1917 авіаційний кулемет M1918 з повітряним охолодженням ствола, а ще через рік — танковий кулемет — M1919, також з повітряним охолодженням. На базі Browning M1919 компанія Colt випускає декілька модифікацій, які встановлювались на легкі станки, а також експортні зразки під різні калібри.

У 1936 році кулемет M1917, що був на той момент основним кулеметом для Армії США, зазнав незначних змін, які були спрямовані на збільшення його ресурсу, проте його головний недолік — надмірна маса (особливо разом з станком-триногою) — нікуди не подівся. Тому в 1940 році був оголошений конкурс на новий полегшений станковий кулемет для Армії США. Більшість конкурсантів пропонували варіанти на тему системи Браунінга, проте було й декілька оригінальних конструкцій. Не дивлячись на це, комісію не вдовольнив жоден із зразків, тому було вирішено прийняти варіант кулемета Browning M1919 у вигляді модифікації M1919A4 у комплекті з полегшеним станком-триногою M2. Саме кулемет M1919A4 був основним кулеметом під час війни в Кореї і В'єтнамі. Утім, попередні версії кулемета також використовувались доволі активно.

У 1941 році в США знову розпочався конкурс на легкий кулемет із стрічковим живленням, у якому брала участь велика кількість різноманітних корпорацій і урядових арсеналів. Потрібно відзначити, що американські військові, як і їхні радянські колеги, вимагали занадто багато від «легкого кулемета», тому довелося задовольнитись полегшеною модифікацією уже існуючого. Результатом став Browning M1919A6, який був все рівно занадто важкий як для ручної зброї. На цей час уже назріла проблема заміни існуючого єдиного кулемета, оскільки, приміром, швидкість стрільби німецького MG-42 була у три рази вищою, але важив він набагато менше.

Конструкція[ред.ред. код]

Вал — син Джона Браунінга — демонструє кулемет

Кулемет M1917A1 — автоматична зброя з водяним охолодженням ствола. Кулемет працював за рахунок відведення порохових газів і короткого ходу ствола. Замикання канала ствола здійснювалося спеціальним клином, який, коли переміщувався в вертикальній площині і в піднятому стані входив у виріз в тілі затвора, жорстко зчіплював затвор і хвостовик ствола. Після короткого відкоту замикаючий клин опускався, звільняючи затвор, після чого, за допомогою важеля прискорювача відкоту, енергія відкоту ствола передавалася затвору. Вогонь вівся із закритого ствола.

Живлення здійснювалось із стрічки на 250 патронів (потім з'явились варіанти на 100 набоїв). Із стрічки патрон витягувався за допомогою захвата-подавача при русі затвора назад, після чого набій зачіплявся за Т-подібний виріз на дзеркалі затвора і досилався в ствол. Викид стріляних гільз здійснювався вниз через виріз у дні ствольної коробки. Елементи управління вогнем включали в себе пістолетне руків'я на потиличнику ствольної коробки і спусковий гачок. Кріпився кулемет на спеціальний станок-триногу. Люлька станка мала механізми наведення по куту місцевості і горизонту.

Кулемет M1919A4 конструктивно практично не відрізнявся від M1917A1. Основною відмінністю було використання масивного ствола повітряного охолодження, укладеного в перфорований кожух. Швидкої заміни ствола в бойових умовах не передбачалося, оскільки після кожної зміни ствол кулемета потребував регулювання зазору між казенником і дзеркалом затвора. Крім того, кулемет отримав новий низькопрофільний верстат M2, що мав спрощені (в порівнянні з верстатом M1917) механізми наведення і значно меншу вагу. Кулемет M1919A6 відрізнявся від M1919A4 легшим стволом меншого діаметру, а також наявністю масивних знімних доладних сошок на кожусі ствола і знімного прикладу, який кріпився до пістолетного руків'я позаду ствольної коробки.

Модифікації[ред.ред. код]

  • Browning M1917 — перша модель. Більш як 68 000 таких кулеметів було випущено лише до кінця Першої світової війни.
  • Browning M1917A1 — модель 1936 року, у яку були внесені незначні зміни, які підвищували ресурс зброї: посилена ствольна коробка і допрацьована система подачі патронів із стрічки. Цілик і мушка отримали нові насічення; новий станок-тринога дозволяв вести вогонь по повітряним цілям.
  • Ksp m/14-29 і Ksp m/36 — офіційні шведські копії під набої 6,5×55 мм і 8×63 мм відповідно. В основному використовувались як зенітні кулемети.
  • Ckm wz.30 — неліцензована польська копія під патрон 7,92×57 мм Mauser. Було випущено близько 8 тисяч штук на заводі Państwowa Fabryka Karabinów.
  • Type 30 — неліцензована китайська копія під патрон 7,92×57 мм Mauser.

Оператори[ред.ред. код]

  • Норвегія Норвегія — прийняти на озброєння під найменуванням M/29.
  • Філіппіни Філіппіни — прийнятий на озброєння.
  • Польща Польща — локальний неліцензований випуск в 1930—1939 роках під найменуванням Ckm wz.30.
  • Швеція Швеція — ліцензований випуск під найменуванням Ksp m/14-29 і Ksp m/36. Знаходились на озброєнні з 1929 по 1995 рік.
  • Таїланд Таїланд — прийнятий на озброєння.
  • Велика Британія Велика Британія — після початку Другої світової війни певна кількість кулеметів була поставлена урядом США за програмою ленд-лізу.
  • Третій Рейх Третій Райх — трофейні зразки.
  • Аргентина Аргентина — прийнятий на озброєння.
  • В'єтнам В'єтнам — трофейні зразки.
  • Flag of South Vietnam.svg Південний В'єтнам — постачались як допомога урядом США.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Монетчиков С. Оружие Соединённых Штатов Америки 1939—1945 гг. (рус.) // Оружие: журнал. — 2003. — № 06. — С. 16-27. — ISSN 1728-9203
  • Curtis, Thomas J., History of the Sixth Machine Gun Battalion, Fourth Brigade, U.S. Marines, Second Division, and its Participation in the Great War, Neuwied on the Rhine, Germany, 1919
  • Hatcher, Julian S. (1962), Hatcher's Notebook (third ed.), Harrisburg, PA: Stackpole Books, ISBN 0-8117-0614-1, LCCN 62-12654

Посилання[ред.ред. код]