C/2012 S1 (ISON)
Відкриття | |
---|---|
Першовідкривач: | Віталій Нєвскій, Артем Новічонок, обсерваторія ISON—Кисловодськ, 0,4 м телескоп[1] |
Дата відкриття: | 21 вересня 2012 |
Альтернативні позначення: | Велика комета 2013 року |
Характеристики орбіти | |
Епоха: | 14 грудня 2013[2] |
Афелій: | 32 000 а.о. |
Перигелій: | 0,0124527 а. о.[2] |
Велика піввісь орбіти: | 16 000 а. о. |
Ексцентриситет орбіти: | 1,0000015[2] |
Період обертання: | n/a[2] |
Максимальна орбітальна швидкість: | 380 км/с |
Нахил орбіти: | 62,38°[2] |
Останній перигелій: | 28 листопада 2013[2] |
Фізичні характеристики |
Частина інформації в цій статті застаріла.(листопад 2013) |
Варто переглянути весь текст, змінюючи, де треба, час дієслів і додаючи нову інформацію, а також джерела. |
Комета C/2012 S1 (ISON) — довгоперіодична навколосонячна комета, відкрита 21 вересня 2012 року. Максимальної яскравості комета досягла під час перигелію 28 листопада 2013 року; за оцінкою яскравість становила 1m[3]. Комета розпалася за кілька годин до моменту перигелію, на відстані 5.2 Rsun[4].
Комета була відкрита 21 вересня 2012 любителями астрономії Віталієм Нєвскім (Вітебськ, Білорусь) та Артемом Новічонком[ru] (Петрозаводськ, Росія). Відкриття було зроблено за допомогою 40-см рефлектора зі світлосилою f/3 + ПЗЗ, встановленого на обсерваторії проєкту ISON (англ. International Scientific Optical Network, Міжнародна наукова оптична мережа) біля Кисловодська, Росія (код Центру малих планет «D00»)[5] і програми автоматизованого відкриття астероїдів і комет CoLiTec, що розроблена групою українських програмістів з Харкова та Криму.
На момент відкриття комета мала 18 зоряну величину і володіла комою діаметром 10 кутових секунд, що відповідає 50 тис. км на відстані в 6,75 а. о. Найбільш ймовірний діаметр ядра комети становить 3 км. Згодом зображення комети були виявлені на більш ранніх знімках обсерваторій Маунт-Леммон (отриманих 28 грудня 2011 року) і Pan-STARRS (отриманих 28 січня 2012 року), що дало змогу значно уточнити орбіту комети. 24 вересня був опублікований циркуляр Центру малих планет з першими достовірними орбітальними даними нової комети[5].
Ім'я комети просто «C/2012 S1», приставка «(ISON)» означає лише організацію, де було здійснене відкриття — обсерваторію проєкту ISON. Якби організація виявила схожу комету наступного дня, її б слід було назвати «C/2012 S2 (ISON)». Незважаючи на це, деякі медіаресурси розцінили приставку як кодове ім'я самої комети — «Ison»[6][7][8].
Комета C/2012 S1 (ISON) досягла свого перигелію (найбільшого зближення із Сонцем) 28 листопада 2013 року на відстані в 0,012 а. о. (1,8 млн км) від центра світила[2][9]. Враховуючи той факт, що радіус Сонця становить 695 500 км, комета мала пролетіти приблизно в 1,1 млн км від сонячної поверхні. Орбіта комети близька до параболічної, що може вказувати на походження небесного тіла із Хмари Оорта[10][11].
Космічний зонд НАСА Deep Impact, який 17—18 січня 2013 року спостерігав за кометою на рекордній для себе відстані в 793 млн км, показав, що хвіст комети на цей час становив понад 64 000 км[12].
1 жовтня 2013 року комета наблизилася до Марса на 0,072 а. о., а 26 грудня 2013 року — мала наблизитися до Землі на відстані 0,43 а. о.[9] Деякі орбітальні елементи комети подібні до таких Великої комети 1680 року: це є ознакою того, що ці дві комети є фрагментами одного небесного тіла[13]. Земля, як очікувалося, мала пройти орбітою комети 14—15 січня 2014 року, існують шанси утворення метеоритного дощу[14]. Проте 28 листопада 2013 року під час свого перигелію, комета розпалася.
Інформація в цьому розділі застаріла.(листопад 2013) |
На час відкриття, комета мала зоряну величину близько 18,8, що недоступно для спостереження неозброєним оком, але достатньо для любителів із великими телескопами[15][16]. Як і в інших комет, яскравість C/2012 S1 поступово наростатиме під час наближення до Сонця і поступово згасатиме після витку навколо світила на шляху до віддалених районів Сонячної системи. Починаючи із серпня 2013 року, комету можна було побачити через невеликі телескопи або біноклі. У кінці жовтня чи на початку листопада 2013 року C/2012 S1 стала видимою і для неозброєного ока і мала залишатися такою до середини січня 2014 року[16][10].
У жовтні комета пройшла сузір'я Лева, біля його найяскравішої зорі Регул, потім пролетіла біля Марса в нічному небі, і ці яскравіші об'єкти могли допомогти легше відшукати комету[15]. Наприкінці листопада комета досягла свого перигелію і стала надзвичайно яскравим об'єктом на небі. Якби C/2012 S1 залишилася неушкодженою, то на короткий час, можливо, мала стати яскравішою за повний Місяць[11][10]. Під час максимального наближення до Сонця комету можна було розгледіти і вдень, хоча елонгація в 1° утруднить спостереження. При віддаленні від Сонця комета мала тьмяніти, і в грудні 2013 року мала бути видною з обох півкуль Землі, можливо, з довгим хвостом[15]. Проте 28 листопада 2013 року комета розпалася.
Передбачити яскравість комети важко, особливо для таких, які проходять близько до Сонця через інтенсивність сонячного випромінювання та невизначеність складу C/2012 S1 (ISON). Якщо комета вперше влітає у внутрішню область Сонячної системи з хмари Оорта, то летючі речовини її льодяного ядра ще не були потривожені і ніколи не піддавалися серйозному впливу (тепловому і гравітаційному), із чого випливає велика невизначеність поведінки ядра поблизу Сонця. Якщо речовина виявиться крихкою, ядро може зруйнуватися задовго до перигелію[17][18].
Комети Когоутека та C/1999 S4 не виправдали очікувань астрономів, але якщо C/2012 S1 (ISON) вціліє, то вона може бути схожою та Велику комету 1680 року, Велику комету 2007 року чи комету C/2011 W3 (Лавджоя)[19][20]. Найяскравішою кометою із 1935 року була комета Ікея — Секі в 1965 році із зоряною величиною −10[21].
За даними кометних спостережень, використовуючи радіотелескоп Великий міліметровий радіотелескоп Атаками (ALMA) був виміряний детальний розподіл HCN, HNC, Н2СО і пилу всередині кометної коми С/2012 S1 (ISON), коли комета перебувала на відстані 0,54 а. о. від Сонця. HCN виходить приблизно з ядра з переважно сферично-симетричним просторовим розподілом й однорідним витоком. Витік HNC масивний і асиметричний і передбачає джерело, розташоване в комі. Масштабна довжина передбачуваних Н2СО батьківських частинок виявилась порядку кількох сотень кілометрів. Опалення та фотоліз вогнетривких матеріалів, як-от пилові частинки, полімерів та інших макромолекул і їх подальша фрагментація на відстанях 100—10 000 км від ядра є найпереконливішою гіпотезою про походження спостережуваних Н2СО і HNC. Комета показала компактний, сильно загострений субміліметровий континуум і додаткову, слабшу хвостоподібну структуру, направлену протилежно напрямку руху комети («пиловий слід»). Кометна субміліметрова емісія завдячує найімовірніше великим, ≥1 мм пиловим частинкам[22].
Результати вчених з України та Білорусі, яким була надана допомога групами метеорних спостережень у всьому світі, підтвердили, що частинки пилу комети ISON, які, ймовірно, утворилися в перигелії, увійшли в атмосферу Землі, як метеорні частинки. 43 метеорні події були записані після аналізу 54 000 зображень з 10—17 січня 2014 року[23].
- C/2011 L4 (PANSTARRS) — ще одна комета, яка може стати видимою неозброєним оком весною 2013 року.
- ↑ а б Giovanni Sostero, Nick Howes, and Ernesto Guido (24 вересня 2012). New Comet: C/2012 S1 (ISON). Team of observers of Remanzacco Observatory in Italy. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 24 вересня 2012.
- ↑ а б в г д е ж MPEC 2012-Y30 : OBSERVATIONS AND ORBITS OF COMETS. IAU Minor Planet Center. 26 грудня 2012. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 27 грудня 2012.
- ↑ C/2012 S1 (ISON). Horizons System. NASA. Процитовано 16.02.2024. (англ.)
- ↑ Zdenek, Sekanina; Kracht, Rainer (2014). Disintegration of Comet C/2012 S1 (ISON) Shortly Before Perihelion: Evidence from Independent Data Sets. arXiv:1404.5968v4 [astro-ph.EP].
- ↑ а б MPEC 2012-S63 : COMET C/2012 S1 (ISON). IAU Minor Planet Center. 24 вересня 2012. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 24 вересня 2012. (CK12S010)
- ↑ Brilliant Comet, Brighter than Full Moon, Making Debut in 2013. RedOrbit. 27 грудня 2012. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 29 грудня 2012.
- ↑ David Whitehouse (27 грудня 2012). 'Brighter than a full moon': the biggest star of 2013... could be Ison – the comet of the century. The Independent. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 29 грудня 2012.
- ↑ New Year promises treat for stargazers. The Times of India. 29 грудня 2012. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 29 грудня 2012.
- ↑ а б JPL Close-Approach Data: C/2012 S1 (ISON). 2012-11-15 last obs (arc=323 days). Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 25 листопада 2012.
- ↑ а б в Grego, Peter. New comet might blaze brighter than the full Moon. Astronomy Now. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 28 вересня 2012.
- ↑ а б Hecht, Jeff. Newly spotted comet may outshine the full moon. New Scientist. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 28 вересня 2012.
- ↑ NASA Probe Snaps Photos of Potential 'Comet of the Century'. Архів оригіналу за 10 лютого 2013. Процитовано 9 лютого 2013.
- ↑ J. Bortle (24 вересня 2012). the orbital elements' distinct and surprising similarity to those of the Great Comet of 1680. comets-ml · Comets Mailing List. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 5 жовтня 2012.
- ↑ Wassup with comets Hergenrother, L4 PanSTARRS and S1 ISON. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 1 січня 2013.
- ↑ а б в Rao, Joe. Newfound Comet C/2012 S1 May Dazzle in 2013. Space.com. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 28 вересня 2012.
- ↑ а б Bakich, Michael E. New comet will light up the sky. Astronomy. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 28 вересня 2012.
- ↑ УЦЕЛЕЕТ ИЛИ НЕТ — ПОПМЕХ. Архів оригіналу за 9 лютого 2013. Процитовано 9 лютого 2013.
- ↑ BIG SUN-DIVING COMET DISCOVERED. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 6 січня 2013.
- ↑ Atkinson, Nancy. New ‘Sun-Skirting’ Comet Could Provide Dazzling Display in 2013. Universetoday.com. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 28 вересня 2012.
- ↑ Alan Boyle. Super-comet or super-dud? We'll see. Cosmic Log. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 27 вересня 2012.
- ↑ Brightest comets seen since 1935. International Comet Quarterly. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 28 вересня 2012.
- ↑ Cordiner M. A., Remijan A. J., Boissier J., Milam S. N., Mumma M. J., Charnley S. B., Paganini L., Villanueva G., Bockelée-Morvan D., Kuan Y.-J., Chuang Y.-L., Lis D. C., Biver N., Crovisier J., Minniti D., Coulson I. M. Mapping the Release of Volatiles in the Inner Comae of Comets C/2012 F6 (Lemmon) and C/2012 S1 (ISON) Using the Atacama Large Millimeter/Submillimeter Array // The Astrophysical Journal Letters. — 2014. — Вип. 792. — № 1. — С. article id. L2, 6 pp.. — DOI: . (англ.)
- ↑ Golubaev A. V., Bryukhanov I. S., Tabolich A., Tabolich V., Akulich D., Kulakovskaya A., Mechinsky V. A., Sergey I. M. Preliminary Results of the Observations of a Meteor Shower of Comet C/2012 S1 (ISON) in January 2014 // Astronomicheskii Tsirkulyar. — 2014. — Вип. 1611. — С. 1-4. (англ.)
-
Зображення комети C/2012 S1, отримане на Mirasteilas Observatory, 18.02.2013
-
Зображення комети C/2012 S1, отримане за допомогою телескопа Хаббла, 10.04.2013
-
Зображення комети C/2012 S1, отримане за допомогою телескопа Хаббла, 08.05.2013
-
Зображення комети C/2012 S1, отримане в Mount Lemmon SkyCenter за допомогою 0,8 м телескопа, 08.10.2013
-
Зображення комети C/2012 S1, отримане за допомогою телескопа Хаббла, 09.10.2013
-
Зображення комети отримане за допомогою телескопа TRAPPIST 15.11.2013
-
Зображення комети отримане STEREO-B через 7 годин після перигелію, 29.11.2013