Campanula zoysii
| Campanula zoysii | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Дзвоникові (Campanulaceae) |
| Рід: | Дзвоники (Campanula) |
| Вид: | C. zoysii
|
| Біноміальна назва | |
| Campanula zoysii Вульфен., 1788
| |
| |
| Приблизний ареал дзвоників Зойса в Європі | |
Campanula zoysii (відомі також під назвою Дзвоники Зойса[1] або гофровані дзвоники[2])[3] — вид рослин роду дзвоники (Campanula).
Квітка є ендеміком Австрії, півночі Італії (Фріулі-Венеція-Джулія та Венето), та Словенії.[4]. Вона найкраще росте на вапнякових схилах Юлійських, Камнік-Савінських Альп та гори Пеца[5], а також інших італійських та австрійських регіонах Південних Вапнякових Альп[6].
Дзвоники Зойса можуть вижити при дуже низьких зимових температурах — до −35 °C чи −40 °C[6]. Їх шкідниками є слизняки та равлики.[7]
Рослина як правило низькоросла, 5-7 см у висоту, хоча деякі екземпляри можуть досягати 23 у висоту[1]. Розетка листя рослини по мірі розвитку розростається[6]. Молоді рослини квітнуть з другого року.
Цей вид дзвоників унікальний серед свого роду за формою квітки — віночок біля відгину звужується і закінчується п'ятикінечною зіркою, а у інших дзвоників квітка має схожу дзвоноподібну форму, але відгін широкий[6][8] (тим не менше, така «гофрована» форма квітки має достатньо великий отвір для запилюючих комах). На кожній стеблині від одної до трьох квіток[1], які мають світлий небесний або лавандовий колір. Цвітіння відбувається протягом трьох-чотирьох тижнів у червні[6].
Листочки згруповані у розетки біля коріння, мають черешки та яйцеподібну тупу форму; листочки на стеблі оберненояйцевидні, списоподібні та чергові[1].
Дзвоники Зойса користуються великою повагою у Словенії та вважаються символом Словенських Альп. Відомий ботанік Віктор Петрковшек (1908–1994) назвав їх «справжньою дочкою Словенських гір». Вони є офіційним символом найстарішого (та єдиного у природному середовищі) альпінарію у Словенії, Alpinum Juliana, заснованого 1926 р.[9]
Дзвоники Зойса також користуються популярністю при створенні альпійських гірок.
Рослина була названа ботаніком Францем Ксав'є фон Вульфеном (1728–1805) на честь її відкривача — ботаніка Карла фон Зойса (1756–1799), який познайомив Вульфена з нею. Ніколаус Йозеф фон Жакен вперше описав дзвоники Зойса 1789 року[4][note 1].
- Зауваження
- Джерела
- ↑ а б в г Robinson, W (1878). Hardy Flowers. London: Macmillan and Co. с. 86.
- ↑ Walter Erhardt; Allen J. Coombes (2009). The Timber Press Dictionary of Plant Names. Timber Press. с. 182. ISBN 978-1-60469-115-3. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 1 вересня 2012.
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ а б в Campanula zoysii Wulfen. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. Архів оригіналу за 7 жовтня 2012. Процитовано 6 серпня 2010.
- ↑ Naravne znamenitosti: Peca. Karavanke.eu. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 12 березня 2012.
- ↑ а б в г д Walek, Kristl. Campanula zoysii: "Daughter of the Slovene Mountains". Ottawa Valley Rock Garden & Horticultural Society. Архів оригіналу за 27 вересень 2006. Процитовано 6 серпня 2010. [Архівовано 27 вересня 2006 у Wayback Machine.]
- ↑ Meredith, Lewis B (1914). Rock Gardens: How to Make and Maintain Them. New York: Charles Scribner's Sons. с. 254.
- ↑ Campanula zoysii. Campanula Bellflowers. Wild Ginger Farm. Архів оригіналу за 29 червень 2010. Процитовано 6 серпня 2010.
- ↑ Zoisova zvončica – simbol rastlinstva na sončni strani Alp // Epicenter: glasilo Posoškega razvojnega centra. — 2006. — Т. VII, вип. 6-7. — ISSN 1581-6087. Архівовано з джерела 13 серпня 2014. Процитовано 21 травня 2015. [Архівовано 2014-08-13 у Wayback Machine.]
- Campanula zoysii Wulfen [Архівовано 7 жовтня 2012 у Wayback Machine.] на Germplasm Resources Information Network (GRIN)