Каньйон Кандор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Candor Chasma)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Candor Chasma
Candor Chasma THEMIS mosaic.jpg
Candor Chasma у мозаїці з інфрачервоних знімків, виконаних камерою THEMIS, із частинами каньйонів Ophir, Melas і Juventae вгорі, внизу зліва і в крайньому верхньому правому кутку, відповідно. Масивні відкладення, сформовані внаслідок зсувів, Melas Labes, видно поблизу сполучення каньйонів Candor і Melas, унизу, трохи лівіше від центра.
Координати 6°36′ пд. ш. 70°54′ зх. д. / 6.6° пд. ш. 70.9° зх. д. / -6.6; -70.9[1]Координати: 6°36′ пд. ш. 70°54′ зх. д. / 6.6° пд. ш. 70.9° зх. д. / -6.6; -70.9[1]
Довжина 810 км
Найменування Назва класичної деталі альбедо

Каньйон Кандор (лат. Candor Chasma)  є одним з найбільших каньйонів у системі каньйонів Valles Marineris на планеті Марс. Ця деталь рельєфу географічно поділена на дві половини: східний і західний каньйони Кандор, відповідно. Незрозуміло, як каньйон початково утворився; одна теорія полягає в тому, що він розширився і поглибився внаслідок тектонічних процесів, подібних до тих, які спричиняють утворення грабенів, тоді як інша теорія висловлює припущення, що він утворився внаслідок підповерхневої водної ерозії, на кшталт тієї, в результаті якої формуються карсти.[2] MRO виявив у каньйоні Кандор сульфати, гідровані сульфати, і оксиди заліза.[3]

Мапа квадрангла Coprates quadrangle, що демонструє деталі Valles Marineris — найбільшої системи каньйонів у Сонячній системі. Деякі з цих каньйонів колись могли бути наповненими водою. Каньйон Кандор розташований у центрі. 
Тектонічні розломи у Candor Chasma, знімок HiRISE 
Канали на плато Кандор, знімок HiRISE. Розташування — квадрангл Coprates. Клацніть на зображенні, щоб побачити велику кількість малих, відгалужених каналів, які є вагомою ознакою тривалих потоків рідини. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Candor Chasma. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program. 
  2. ESA — Mars Express — Walls of Candor Chasma
  3. Murchie, S. et al. 2009.

Посилання[ред. | ред. код]