Canis etruscus
| Canis etruscus Період існування: 1.9–1.6 Ma — ранній плейстоцен
| |
|---|---|
| |
| Череп у Монтеварчі Палеонтологічному музеї | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Рід: | Пес (Canis) |
| Вид: | †C. etruscus
|
| Біноміальна назва | |
| †Canis etruscus Forsyth Major, 1877[1]
| |
Canis etruscus — вимерлий вид псів, який жив у Середземноморській Європи в період раннього плейстоцену.
Опис[ред. | ред. код]
Вид середнього розміру (середній розмір невеликого C. lupus); подовжена морда; виражене звуження морди за межі підочних отворів; видовжені носові кістки…[2].
Поширення[ред. | ред. код]
У ранньому плейстоцені від Іспанії до Китаю[2].
Палеоекологія[ред. | ред. код]
Розповсюдження м'ясоїдних видів відбулося приблизно 1.8 мільйона років тому, і це збіглося зі зменшенням кількості опадів і збільшенням річної сезонності, що слідувало за 41 000-річним зсувом амплітуди циклів Міланковича. Першим прибув C. etruscus, за яким одразу слідували C. arnensis і Lycaon falconeri, а потім гігантська гієна Pachycrocuta brevirostris. Усі вони були краще пристосовані до відкритих, сухих ландшафтів[2][3], ніж два більш примітивні Eucyon і Nyctereutes, які вони замінили в Європі[4].
Родовід[ред. | ред. код]
Великі Canis розміром з вовка вперше з'явився в середньому пліоцені близько 3 мільйонів років тому в басейні Юше, провінція Шаньсі, Китай[5]. У Європі C. etruscus вперше з'явився 1.9–1.8 млн. років тому[3]. Родовід від C. etruscus до C. mosbachensis і до сірого вовка (C. lupus) широко визнана в європейській науковій літературі[6][7][8][9][10][11][12][4][13]. Тим не менш, нещодавня публікація[14] поставила під сумнів цю усталену гіпотезу, яка показує, що особливість C. etruscus (як показано Cherin et al., 2014[2]) не збігається з особливостями більш сучасних псових раннього плейстоцену, як C. borjgali з Дманісі, ймовірно, предок вовкоподібних видів (C. lupus, C. latrans, C. lupaster). Французький археолог Жан-Філіп Бругаль пропонує C. mosbachensis як підвид C. etruscus[15], а інший французький археолог Анрі де Ламлі вважає C. mosbachensis підвидом сірого вовка і пропонує класифікацію C. lupus mosbachensis[16].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Forsyth Major CI (1877) Considerazioni sulla fauna dei Mammiferi pliocenici e postpliocenici della Toscana. III. Cani fossili del Val d’Arno superiore e della Valle dell’Era. Mem Soc Tosc Sci Nat 3:207–227
- ↑ а б в г Cherin, Marco; Bertè, Davide F.; Rook, Lorenzo; Sardella, Raffaele (2013). Re-Defining Canis etruscus (Canidae, Mammalia): A New Look into the Evolutionary History of Early Pleistocene Dogs Resulting from the Outstanding Fossil Record from Pantalla (Italy). Journal of Mammalian Evolution. 21: 95—110. doi:10.1007/s10914-013-9227-4.
- ↑ а б Bartolini Lucenti, Saverio; Rook, Lorenzo (2016). A review on the Late Villafranchian medium-sized canid Canis arnensis based on the evidence from Poggio Rosso (Tuscany, Italy). Quaternary Science Reviews. 151: 58—71. Bibcode:2016QSRv..151...58B. doi:10.1016/j.quascirev.2016.09.005.
- ↑ а б Rook, L. (1993). I cani dell'Eurasia dal Miocene superiore al Pleistocene medio (Ph.D.). Universities of Modena, Bologna, Firenze, Roma "La Sapienza", Italy.
- ↑ Vislobokova, I., Sotnikova, M. & Dodonov, A., 2003 - Bio-events and diversity of the Late Miocene-Pliocene mammal faunas of Russia and adjacent areas - in: Reumer, J.W.F. & Wessels, W. (eds.) - DISTRIBUTION AND MIGRATION OF TERTIARY MAMMALS IN EURASIA. A VOLUME IN HONOUR OF HANS DE BRUIJN - DEINSEA 10: 563-574 [ISSN 0923-9308] Published 1 December 2003
- ↑ Sotnikova, M (2010). Dispersal of the Canini (Mammalia, Canidae: Caninae) across Eurasia during the Late Miocene to Early Pleistocene. Quaternary International. 212 (2): 86—97. Bibcode:2010QuInt.212...86S. doi:10.1016/j.quaint.2009.06.008.
- ↑ Kurtén, B. (1968). Pleistocene mammals of Europe. London: Weidenfeld and Nicolson. с. 317. ISBN 978-0-202-30953-8.
- ↑ Torre, D. (1967). I cani Villafranchiani della Toscana. Palaeontographia Italica (італ.). 63: 113—136.
- ↑ Torre, D. (1974). Affinità dentali del cane della grotta di l'Escale. Rivista Italiana di Paleontologia e Stratigrafia (італ.). 80: 147—156.
- ↑ Torre, D. (1979). The Ruscinian and Villafranchian dogs of Europe. Bollettino della Società Paleontologica Italiana (італ.). 18: 162—165.
- ↑ Martin, R. (1973). Trois nouvelles espèces de Caninae (Canidae, Carnivora) des gisements Plio-Villafranchiens d'Europe. Documents des Laboratoires de Géologie de Lyon. Notes et Mémoires (фр.). 57: 87—96.
- ↑ Sotnikova, M. (1989). The carnivore mammals from the Pliocene to the early Pleistocene. Stratigraphic significance. Transactions of the Geological Institute of RAS. 440: 1—122.
- ↑ Sotnikova, M. (2001). Remains of Canidae from the Lower Pleistocene site of Untermassfeld. У Kahlke, R. D. (ред.). Das Plestozan von Untermassfled bei Meiningen (Thuringen), part 2. Т. 40. Romisch-Germanisches Zentralmuseum. с. 607—632. ISBN 978-3-7749-3080-3.
- ↑ Bartolini Lucenti, Saverio; Bukhsianidze, Maia; Martínez-Navarro, Bienvenido; Lordkipanidze, David (2020). The wolf from Dmanisi and Augmented Reality: review, implications and opportunities. Frontiers in Earth Science (англ.). 8: 131. Bibcode:2020FrEaS...8..131B. doi:10.3389/feart.2020.00131. ISSN 2296-6463.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Brugal, Jean-Philip; Boudadi-Maligne, Myriam (2011). Quaternary small to large canids in Europe: Taxonomic status and biochronological contribution. Quaternary International. 243 (1): 171—182. Bibcode:2011QuInt.243..171B. doi:10.1016/j.quaint.2011.01.046.
- ↑ Lumley, H. de, Kahlke, H.D., Moigne, A.M., Moulle, P.E., 1988. Les faunes de grands mammifères de la grotte du Vallonnet Roquebrune-Cap-Martin, Alpes-Maritimes. L’Anthropologie 92, 465–496.
|