Carabiniere (есмінець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Карабінері»
Carabiniere
Fotocarabiniere.jpg
Італійський ескадрений міноносець «Карабінері» на поході. 1950-ті
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «Сольдаті»
Держава прапора Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія
Італія Італія
Належність Naval jack of Italy (ca. 1900-1946).svg Королівські ВМС Італії
Naval Ensign of Italy.svg ВМС Італії
На честь карабінера
Верф Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti, Сестрі-Леванте
Закладено 1 лютого 1937
Спущено на воду 23 липня 1937
Введено в експлуатацію 20 грудня 1938
На службі 19381965
Перекваліфікований фрегат (19581960)
навчальний корабель (19601965)
Виведений зі складу флоту 17 червня 1965
Статус розібраний на металобрухт у 1978
Бойовий досвід Середземномор'я
Мальтійські конвої
Бій біля мису Матапан
Бій біля мису Спартівенто
Битва у затоці Сидра (1941)
Параметри
Тоннаж 1 850 тонн (стандартна)
2 580 тонн (повна)
Довжина 106,7 м
Ширина 10,2 м
Висота 4,35 м
Технічні дані
Силова установка 2 × парових турбіни Beluzzo
3 × парових котли Yarrow
Гвинти 2
Потужність 50 000 к.с.
Швидкість 34 вузли (63 км/год)
Дальність плавання 2 200 миль (3 540 км) на швидкості 20 вузлів
Екіпаж 215 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo
1 × 120-мм салютна гармата 120/15 OTO
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
64 міни
Зенітне озброєння 8 × 20-мм зенітних гармат 65 калібру Breda 1935

«Карабінері» (італ. Carabiniere) — військовий корабель, ескадрений міноносець 1-ої серії типу «Сольдаті» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.

«Карабінері» закладений 1 лютого 1937 на верфі компанії Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti у Сестрі-Леванте. 20 грудня 1938 увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

На початку Другої світової війни включений до XII-ої ескадри есмінців, яка мала у своєму складі однотипні кораблі «Лансере», «Аскарі» та «Кораззіере».

Есмінець брав активну участь у битвах Другої світової війни на Середземноморському театрі дій, бився в боях біля мисів Матапан та Спартивенто, а також у першій морській битві в затоці Сидра; супроводжував власні та переслідував ворожі конвої транспортних суден.

Після завершення світової війни залишений на службі у ВМС Італії, у 1958 перекваліфікований на фрегат, й незабаром на навчальний корабель. Виведений зі складу флоту з 17 червня 1965.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. IV: La Guerra nel Mediterraneo — Le azioni navali: dal 10 giugno 1940 al 31 marzo 1941, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1959.
  • Giuseppe Fioravanzo, La Marina dall'8 settembre alla fine del conflitto, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1971.
  • Pier Paolo Bergamini, Le forze navali da battaglia e l'armistizio in supplemento «Rivista Marittima», nº 1, gennaio 2002. ISSN 0035-6984.
  • Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. V: La Guerra nel Mediterraneo — Le azioni navali: dal 1º aprile 1941 all'8 settembre 1943, Roma, USMM, 1960.
  • Gianni Rocca, Fucilate gli ammiragli. La tragedia della Marina italiana nella Seconda guerra mondiale, Milano, Mondadori, 1987.
  • Aldo Cocchia, Convogli. Un marinaio in guerra 1940–1942, Milano, Mursia, 2004. ISBN 88-425-3309-2
  • Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. VIII: La Guerra nel Mediterraneo — La difesa del Traffico coll'Africa Settentrionale: dal 1º ottobre 1942 alla caduta della Tunisia, Roma, USMM, 1964.
  • Giorgio Giorgerini, La battaglia dei convogli in Mediterraneo, Milano, Mursia, 1977.
  • Luis de la Sierra, La guerra navale nel Mediterraneo: 1940–1943, Milano, Mursia, 1998. ISBN 88-425-2377-1