Caritas in Veritate

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Caritas in Veritate (укр. Любов в Істині) — енцикліка Папи Римського Бенедикта XVI, опублікована 29 червня 2009 року.

Структура[ред. | ред. код]

Тематика публікації[ред. | ред. код]

Спочатку енцикліка була опублікована на 7 мовах: італійською, англійською, французькою, німецькою, польською, іспанською та португальською; потім переведена на багато інших мов. Незвичайним було та обставина, що серед мов оригіналу публікації була відсутня латинь, більш того, переклад енцикліки на латинь викликав ряд труднощів[1].

Підзаголовок роботи — «Про цілісний людський розвиток в любові та в правді». Головна тема енцикліки — проблеми глобального розвитку й прогресу на шляху досягнення загального блага. В енцикліці містяться докладні роздуми над економічними та соціальними проблемами. Вихід «Caritas in Veritate» був приурочений до 40-річчя публікації енцикліки «Populorum Progressio» Павла VI і багато в чому перегукується з нею з порушених питань.

Енцикліка розділена на 6 розділів, введення і висновку.

Російський переклад енцикліки був випущений московським видавництвом францисканців восени 2009 року.

Відгуки[ред. | ред. код]

Енцикліка широко обговорювалася як у церковних, так і в світських колах. За повідомленням «Financial Times» енцикліка викликала дискусію на саміті «великої вісімки» в Італії в липні 2009 року[2]. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка раніше критикувала Папу, позитивно оцінила «Caritas in Veritate»[3].

«Caritas в Veritate» отримала позитивні відгуки католицьких кіл[4][5], а також з боку протестантів[6] і мусульман[7].

У відгуках зазначалося, що нове слово в енцикліці стало зв'язком між «соціальною[ru] етикою» та «етикою життя[en]», а також закликом Папи до того, що поряд з договірною логікою ринку (давати, щоб отримувати) і логікою закону політичного простору[ru] (давати, тому що зобов'язаний), повинна існувати й логіка чистої подяки (давати просто тому, що це благо)[4]. У коментарях на енцикліку підкреслювалося, що вона ясно говорить про неприпустимість політизації вчення Церкви: «Церква не пропонує технічних рішень, і не претендує на втручання в державну політику»[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос.)Дроздова Дарья. Carits in veritate: трудности перевода и особенности публикации. ProCatholic.Ru. Процитовано 30 березня 2020. 
  2. (англ.)Pope condemns capitalism's ‘failures'. FT. Financial Times. Процитовано 30 березня 2020. 
  3. (англ.)Philip Pullella (07.07.2009). Pope calls for a «global authority» on economy. Reuters. Процитовано 30 березня 2020. 
  4. а б в (рос.)«Папа знает, куда идти» — Отклики на энциклику Caritas in Veritate. Римско-католическая Архиепархия Божией Матери в Москве. Процитовано 30 березня 2020. 
  5. (англ.)Brendan MacPartlin SJ (07.07.2009). Caritas in Veritate. Thinking Faith. Процитовано 30 березня 2020. 
  6. (англ.)68 Protestant Leaders Applaud Encyclical. Zenit. 28.08.2009. Процитовано 30 березня 2020. 
  7. (англ.)Tom Heneghan (28.10.2009). Italian Muslims approve pope's encyclical Caritas in Veritate. Reuters. Процитовано 30 березня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]