Перейти до вмісту

Carl Zeiss

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Carl Zeiss
CZ Редагувати інформацію у Вікіданих
Типбізнес і підприємство Редагувати інформацію у Вікіданих
Правова формаAktiengesellschaft[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьоптика і точне машинобудування та оптична промисловістьd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Спеціалізаціяприладобудування[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано17 листопада 1846 Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновник(и)Карл Цейс Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираОберкохен Редагувати інформацію у Вікіданих
Члени правлінняЕрнст Аббе[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПродукціяБінокль[3]
coordinate-measuring machined
bilge diving meterd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Власник(и)Carl-Zeiss-Stiftungd Редагувати інформацію у Вікіданих
Співробітники▲38 770 осіб (30 вересня 2022)[5]
Холдингова компаніяCarl-Zeiss-Stiftungd Редагувати інформацію у Вікіданих
Дочірні компаніїCarl Zeiss Meditecd, Carl Zeiss (United Kingdom)d, Carl Zeiss (Israel)d, Carl Zeiss (Australia)d, Carl Zeiss Microscopyd і Carl Zeiss (Russia & CIS)d Редагувати інформацію у Вікіданих
zeiss.com​(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Carl Zeiss у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Карл Цайс (нім. Carl Zeiss) — німецький виробник оптичних систем і оптоелектроніки, заснований у Єні в 1846 році оптиком Карлом Цейсом. Разом з Ернстом Аббе (приєднався 1866 року) та Отто Шоттом (приєднався 1884 року) він заклав основи сучасної міжнародної компанії. Сучасна структура компанії сформувалася після об’єднання підприємств Carl Zeiss у Східній і Західній Німеччині та їх консолідації у 1990-х роках[6].

Zeiss працює у чотирьох основних бізнес-сегментах з приблизно однаковими обсягами доходів: індустріальні технології якості та наукові дослідження, медична техніка, споживчі ринки та технології виробництва напівпровідників. Компанія має 30 виробничих і близько 25 науково-дослідних центрів по всьому світу[7].

Carl Zeiss AG є холдинговою компанією усіх дочірніх підприємств Групи Zeiss, серед яких лише Carl Zeiss Meditec AG котирується на фондовій біржі. Carl Zeiss AG належить фонду Carl-Zeiss-Stiftung. Штаб-квартира групи Zeiss розташована на півдні Німеччини в невеликому місті Оберкохен, а другим за величиною та історичним (засновницьким) центром є Єна у східній Німеччині. Під контролем фонду Carl-Zeiss-Stiftung також перебуває виробник скла Schott AG, розташований у Майнці та Єні. Carl Zeiss є одним із найстаріших виробників оптики у світі[8].

Історія

[ред. | ред. код]

Становлення компанії, 1846—1945

[ред. | ред. код]
Майстерні на Нойгассе (1846–1847), на Вагнергассе (1847–1858), на Йоганнісплац (1858–1881) та перші будівлі головного заводу в Єні (з 1881 року), 1896

Майстер-механік Карл Цейс із Веймара відкрив у 1846 році майстерню з виготовлення точних механічних і оптичних приладів в Єні на Нойгассе, 7[9][10]. Для цього він отримав «Концесію Великого Герцога на виготовлення і продаж механічних та оптичних інструментів». У 1847 році він узяв першим учнем Августа Лобера[de], який згодом став майстром заводу. Вже наприкінці того ж року в майстерні виготовляли перші прості мікроскопи. До 1852 року на підприємстві працювали десять осіб.

У 1860 році Карла Цейса призначили «університетським механіком». Проте він був незадоволений якістю своїх мікроскопів. Кожен прилад був унікальним. Хоча виробники вже мали певний досвід складання об'єктивів методом проб і помилок, не існувало наукового методу для попереднього розрахунку й оптимізації їхніх оптичних властивостей. Математик Фрідріх Вільгельм Барфус у 1850–1854 роках намагався розробити розрахунки для мікроскопічної оптики, однак безуспішно. Тому з 1866 року Цейс почав співпрацювати з фізиком Ернстом Аббе з Єнського університету[11][12]. Після тривалих досліджень і невдач Аббе створив теорію мікроскопічної оптики. Таким чином, компанія Carl Zeiss стала першою у світі, здатною виробляти мікроскопи з точно розрахованими характеристиками, що стало початком її унікального успіху. Вже 1875 року на підприємстві працювало 60 осіб.

Однак Цейс і Аббе не змогли самостійно розв’язати задачу виготовлення спеціального оптичного скла, необхідного для нових типів оптики. Вони залучили до співпраці хіміка Отто Шотта, якого запросили до Єни. Після успішних експериментів із варіння скла для компанії Carl Zeiss вони заснували склозавод «Schott und Genossen» у Єні — нинішню компанію Schott AG[13]. У 1875 році Карл Цейс запропонував своєму другові Ернсту Аббе стати співвласником фірми[14]. Наступного року до компанії приєднався також Редеріх Цейс, старший син Карла Цейса. Карл Цейс помер у 1888 році, залишивши після себе підприємство з 327 працівниками та блискучими перспективами.

Історичний логотип компанії. Зберігається в міському музеї у вигляді вивіски з міського стадіону
Головний завод Zeiss у Єні, близько 1910 року

Логотип фірми «Карл-Цайс-Єна» запропонував 1902 року керівник патентного відділу фірми Еміль Деніц. Логотип зображував назву фірми, вписану в креслення заднього двохлінзовому компонента широко відомого фотооб'єктива, розробленого Паулем Рудольфом, «Тессар»[15].

Перед Першою світовою війною компанія пережила стрімке зростання, яке не зупинилося навіть після початку бойових дій[16]. У періоди обох світових воєн компанія була одним із провідних німецьких виробників оптики для військових потреб. Зокрема, у 1912 році у Відні відкрили завод, для якого в роки війни 1916–1917 архітектор Роберт Ерлі звів чотириповерхову будівлю — завод Zeiss у Відні[17].

1924 року у оптичний завод Цайса в Єні побудував оптичний проєктор планетарій, який являв собою систему численних оптичних ліхтарів, що проєктують зображення зір і планет на півсферичний купол[18][19].

Після початкових суперечок із нацистським режимом компанія в 1930-х роках долучилася до модернізації Вермахту і фінансувала так звані расові дослідження в Єнському університеті[20]. Далекоміри Carl Zeiss встановлювалися на важкі крейсери Крігсмаріне[21]. За торговельної угоди 1940 року між СРСР і Німеччиною далекоміри і перископи Carl Zeiss для підводних човнів поставляли і в СРСР[22]. Під час Другої світової війни компанія Zeiss використовувала тисячі примусових робітників, зокрема на головному підприємстві в Єні, а також на інших виробничих майданчиках і у дочірніх структурах[23][24].

В розділеній Німеччині, 1945—1990

[ред. | ред. код]

НДР: Carl Zeiss в Єні

[ред. | ред. код]
VEB Carl Zeiss Jena, вигляд будівлі, 1978
Будівля 6/70 та купол для астрономічного юстування Південного заводу VEB Carl Zeiss Jena, 1987

Після виведення американських військ з Тюрингії контроль над підприємством перейшов до Червоної армії, яка розпочала демонтаж обладнання, стягуючи таким чином репарації з переможеної Німеччини[25]. У 1946–1947 роках завод майже повністю демонтували, а 1 липня 1948 року націоналізували. Єнське підприємство інтегрували до державної промисловості НДР, перетворивши його на VEB Carl Zeiss Jena (VEB, нім. Volkseigener Betrieb - "народне підприємство"). Воно виконувало й секретні замовлення для Міністерства державної безпеки, зокрема інфрачервоний світловий переговорний пристрій JO-4.03 — як цілком секретний проєкт під кодовою назвою «Palme»[26]. Дрезденський завод дочірньої компанії Zeiss Ikon також був націоналізований і спочатку отримав назву VEB Zeiss Ikon. У 1960 році його об'єднали з оптичним відділом VEB Feinmess Dresden, який випускав Bonotar, і він став виробничим підрозділом Carl Zeiss.

У 1965 році VEB Carl Zeiss Jena став головним підприємством однойменного комбінату, до якого поступово приєднувалися інші VEB оптико-механічної та електронної промисловості. У тому ж році до комбінату приєднали VEB Rathenower Optische Werke. Інші підприємства комбінату розташовувалися в Дрездені, Зулі, Гері, Зальфельді, Айсфельді та Фрайберзі. У 1985 році до складу комбінату увійшов VEB Pentacon Dresden, до якого вже було інтегровано значну частину саксонської оптико-механічної промисловості (зокрема, Zeiss Ikon, Meyer-Optik, Ihagee, Filmosto, Praktica). У 1980-х роках до комбінату Carl Zeiss Jena входили 25 підприємств, на яких працювало до 70 000 осіб.[джерело?]

Генеральні директори

Технологічні досягнення VEB Carl Zeiss Jena

Проєктор для планетаріїв Carl Zeiss Jena
Один з перших дзеркальних телескопів Zeiss із діаметром дзеркала 40 см, встановлений 1905 року в обсерваторії Інсбрука.
1-мегабітний чип U61000D

1955 року на підприємстві Carl Zeiss Jena завершили створення OPREMA — першого комп’ютера, збудованого в НДР, який використовували для внутрішньої оптичної обробки даних. 1961 року представили ще один комп’ютер — ZRA 1 (нім. Zeiss-Rechen-Automat 1, обчислювальний автомат Zeiss), виробництво якого тривало до 1964 року[27].

З 1960-х років проєктування всіх нових виробів VEB Carl Zeiss Jena здійснювало внутрішнє конструкторське бюро під керівництвом промислового дизайнера Герда Беніша[28].

Мікроскопи, теодоліти, планетарії, телескопи, кінетехніка та інші прилади демонстрували єдність у дизайні. У VEB Carl Zeiss Jena розробили й виготовили мультиспектральну камеру МКФ-6, призначену для дистанційного зондування Землі з космосу та літаків. Її вперше застосували у вересні 1976 року на борту космічного корабля Союз-22. Подальшу її модифікацію МКФ-M використовували, зокрема, на орбітальній станції «Мир»[29].

Починаючи з 1970-х років, СРСР дедалі більше доручав підприємству розробку й виробництво військової техніки. Таким чином, комбінат отримав важливу роль у сфері оборонної промисловості. У цей час комбінат створив та виготовив численні зразки військової оптики, зокрема: універсальний вимірювальний прилад «UMGPi» для інженерних військ, стереоприлад нічного бачення «PM 1» для інженерних танків, головку самонаведення для ракети класу «повітря–повітря» К-13М, систему керування вогнем «Волна» для Т-55А та далекомір для Т-72[30]. У 1976—1980 роках частка військових замовлень становила 5,5 %, а 1986 року — вже 21,8 %. До 1990 року планувалося довести її до 28 %.[джерело?]

Однак політика Горбачова щодо роззброєння призвела до того, що збудовані виробничі потужності більше не використовували для військових цілей. Водночас дедалі більшого значення набув інший великий проєкт НДР — забезпечення виробництва мікросхем. За 1-мегабітний чип U61000 комбінат VEB Carl Zeiss Jena отримав золоту медаль на Лейпцизькому весняному ярмарку 1989 року. Проте питання, чи була на той час відповідна технологія придатна до серійного виробництва, залишається дискусійним. Безперечним є те, що цей проєкт перевищував як фінансові можливості НДР, так і технологічний потенціал комбінату[31][32].

У Єні продовжували розробляти, виготовляти та експортувати проєктори для планетаріїв по всьому світу.

ФРН: Carl Zeiss в Оберкохені

[ред. | ред. код]

Наприкінці Другої світової війни Тюрингію, а отже й Єну, спершу окупували американські війська. Перш ніж передати Тюрингію СРСР відповідно до угод, американці в червні 1945 року перевезли з Єни до Гайденгайма (земля Вюртемберг) провідних співробітників компанії Zeiss. У колоні американських військових машин перебувало 86 або 126 осіб — джерела подають різні цифри — разом із меблями, домашнім майном, конструкторською документацією, патентами та ліцензіями[33].

Після кількамісячних пошуків відповідне місце для нового підприємства знайшли в порожніх виробничих приміщеннях колишньої збройної компанії Fritz Leitz в Оберкохені. У лютому 1946 року американська військова адміністрація надала новоствореній компанії «Opton Optische Werke Oberkochen GmbH» дозвіл на експлуатацію майстерні з ремонту оптичних приладів. 1 серпня 1946 року близько двохсот колишніх працівників Zeiss із Єни розпочали роботу[33]. У 1947 році компанія отримала нову назву — «Zeiss-Opton Optische Werke Oberkochen GmbH». Після перенесення юридичної адреси фонду до Гайденгайма товариство з обмеженою відповідальністю увійшло до складу новоствореної фірми Carl Zeiss Oberkochen[34].

Технологічні досягнення Carl Zeiss West (1946–1989)

У 1949 році були розроблені нові лінзи для окулярів, які враховували фізіологічні особливості людського зору. У 1950 році було представлено повністю нову серію мікроскопів «Standard», яка стала найуспішнішою і найпродаванішою мікроскопною лінійкою у світі. У 1956 році було представлено електронний мікроскоп EM9 — перший у світі електромагнітний просвічуючий електронний мікроскоп з автоматичним контролем експозиції. У 1957 році був представлений світловий коагулятор ксенонового типу за методикою Меєра-Швіккерата — перший у світі хірургічний оптичний прилад, який став попередником офтальмологічних лазерів. У 1969 році фотографії з першої висадки на Місяць були зроблені за допомогою об’єктивів Zeiss. У 1982 році Zeiss представила першу оптику для довжини робочої хвилі 365 нанометрів (I-Line). Об’єктив S-Planar 10/0,32 став першим кроком до нанометрового масштабу (структурний розмір — 800 нм) і основою для подальших розробок у сфері напівпровідникових технологій. У 1984 році було представлено багатоканальний спектрометр, який поєднав низку передових технологій і був відзначений серед 100 найвизначніших технічних досягнень 1984 року американською нагородою IR-100, а невдовзі й премією за інновації 1985 року від німецької промисловості. У 1986 році Zeiss представила нове покоління високомодульних мікроскопів з інфінітною оптикою (ICS), яке отримало назву «пірамідальне покоління».[джерело?]

Після об'єднання Німеччини, від 1990 дотепер

[ред. | ред. код]
Завод Carl Zeiss в Геггінгені 1953 року

Після 1990 року VEB Carl Zeiss Jena перейшов під управління Тройгандштальту і в 1990—1991 роках був розділений на компанії Carl Zeiss Jena та Jenoptik, причому перша з них зберегла оптичну діяльність як основний напрям. Компанії Carl Zeiss Oberkochen та Jenoptik поділили між собою частки у власності Carl Zeiss Jena. У 1995 році частку Jenoptik викупила Carl Zeiss в Оберкохені. Через кризу всього концерну та наслідки об'єднання Німеччини у середині 1990-х років відбулося кілька хвиль скорочення персоналу.

Упродовж наступного десятиліття компанія зазнала реструктуризації. Основні напрямки діяльності були перетворені на самостійні дочірні підприємства з повною відповідальністю за розробку, виробництво та збут продукції. Для потреб виробництва напівпровідникової техніки в Оберкохені збудували новий завод. За винятком кризового 2008/2009 фінансового року, роки після початку нового тисячоліття стали одними з найуспішніших в історії компанії[35]. Так, концерн зумів істотно збільшити свій дохід — з 6,297 млрд євро у фінансовому році 2019/2020[36] до 10,1 млрд євро у фінансовому році 2022/2023[37]. Значну частку в цьому зростанні відіграв підрозділ Carl Zeiss SMT.

Станом на 2024 рік у Єні розширювали виробничий майданчик за рахунок будівництва нового кампусу на колишній території компанії Schott поблизу західного вокзалу[38][39], а також планувалося створення виробничого комплексу в районі Ісерштедт[40].

Дочірні компанії

[ред. | ред. код]
Головна будівля Carl Zeiss AG в Оберкохені з новозбудованим Zeiss Forum (2014)
  • Carl Zeiss Industrielle Messtechnik GmbH — дочірнє підприємство Carl Zeiss AG, що на 100 % належить материнській компанії, є одним із провідних світових виробників координатно-вимірювальних приладів різних типів та різної точності[41].
  • Carl Zeiss Jena GmbH розробляє й виготовляє індивідуальні оптичні та механічні компоненти й системи для замовників як усередині, так і за межами групи Carl Zeiss.
  • Carl Zeiss Microscopy GmbH пропонує мікроскопи для досліджень у галузі біології та медицини, а також для аналізу матеріалів. Асортимент охоплює як світлові та лазерно-сканувальні мікроскопи, так і мікроскопи з зарядженими частинками.
  • Публічна компанія Carl Zeiss Meditec AG, мажоритарним акціонером якої є Carl Zeiss, входить до числа провідних світових постачальників приладів для офтальмології.
  • Carl Zeiss SMT GmbH разом із дочірніми підприємствами Carl Zeiss SMS GmbH та Carl Zeiss Laser Optics GmbH виробляє продукцію для напівпровідникової промисловості.
  • Carl Zeiss SMS GmbH, дочірнє підприємство Carl Zeiss SMT GmbH (Semiconductor Manufacturing Technology), спеціалізується на обладнанні для інспекції та ремонту фотолітографічних масок у напівпровідниковій промисловості.
  • Carl Zeiss Vision International GmbH є одним із провідних світових виробників лінз для окулярів, оптичних приладів і вимірювальних послуг з оптики. У 2005 році після злиття підрозділу оптики Carl Zeiss AG із американським виробником лінз SOLA International Inc.[42] виникла Carl Zeiss Vision — друга за розміром компанія у світі в галузі виробництва окулярних лінз з головним офісом в Аалені.
  • Carl Zeiss Sports Optics GmbH (раніше Hensoldt AG) у Вецларі виготовляє оптичні приціли, біноклі та підзорні труби.
  • Carl Zeiss X-ray Technologies Srl. виникла наприкінці 2020 року на основі компанії Bosello High Technology, виробника обладнання для промислової комп’ютерної томографії, контрольний пакет акцій якої Zeiss придбав у 2018 році. Завершення інтеграції до групи Zeiss відбулося з моменту зміни назви. Штаб-квартира розташована в Кассано-Маньяго (Італія)[43].
  • Колишня Carl Zeiss Optronics GmbH, яка займалася оптичними розробками для оборонної техніки, спостереження й безпеки, наприкінці фінансового року 2011/12 була переважно придбана Cassidian, підрозділом EADS, і нині входить до складу Hensoldt.
  • GOM GmbH була придбана в середині 2019 року. Ця компанія, заснована 1990 року в Брауншвейгу як Gesellschaft für optische Messtechnik mbH, спеціалізується на оптичних 3D-вимірюваннях. На момент придбання в ній працювало близько 600 осіб[44].

Продукція для фотографії

[ред. | ред. код]

До 1945 року Carl Zeiss поставляв об'єктиви для дочірньої компанії Zeiss Ikon. Zeiss Ikon продавала фотоапарати, в основному, під торговою маркою Contax.

VEB Carl Zeiss Jena

VEB Carl Zeiss Jena з 1948 р. по 1953 р. постачав об'єктиви для Zeiss Ikon AG в Штутгарті. VEB Carl Zeiss Jena поставляла лінзи і об'єктиви для VEB Pentacon у Дрездені. Pentacon припинив провадження фотоапаратів на початку 1990-х років.

Carl Zeiss (Оберкохен)

Carl Zeiss поставляв об'єктиви для фотоапаратів Contax, а також середньоформатних фотоапаратів Hasselblad і Rollei. В 2005 р. розпочалася співпраця з японською компанією Cosina. Виробляються фотоапарати під брендом Zeiss Ikon. Частина лінз поставляє Carl Zeiss, частина проводить Cosina.

Торгова марка Carl Zeiss, Zeiss також використовується в об'єктивах для фотоапаратів фірм Sony, Fujifilm.

Carl Zeiss і Nokia

У камери телефонів і смартфонів фірми Nokia встановлюється оптика Carl Zeiss за технологією Tessar «Орлине око». Наприклад: Nokia N90, Nokia N93, Nokia N95, Nokia N82 і інші.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • На честь компанії Carl Zeiss, яка випускала оптичне обладнання для астрономічних спостережень названо астероїд 851 Цайссія, відкритий у 1916 році російським астрономом Сергієм Бєлявским.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Архів преси XX століття — 1908.
  2. ↑ а б Kimduikings- en kimverheffingsmeter door Carl Zeiss, Jena, 1910 - 1915 — 1910.
  3. ↑ а б Prismakijker Zeiss — 1940.
  4. ↑ https://www.lobbyfacts.eu/datacard/carl-zeiss-ag?rid=859755023126-61
  5. ↑ Zeiss Group Annual Report 2021/22
  6. ↑ The Carl Zeiss Story – 20 Years of Reunification at Carl Zeiss. zeiss.com. Процитовано 3 липня 2019.
  7. ↑ ZEISS Group – International Segments and Sites. zeiss.com. Процитовано 3 липня 2019.
  8. ↑ ZEISS Group – Company History Overview and Sources. zeiss.com. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 3 липня 2019.
  9. ↑ Zur frühen Geschichte siehe: Edith Hellmuth, Wolfgang Mühlfriedel: Zeiss 1846–1905. Vom Atelier für Mechanik zum führenden Unternehmen des optischen Gerätebaus (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 1). Böhlau, Weimar u. a. 1996, ISBN 3-412-05696-0.
  10. ↑ Zur frühen Geschichte siehe: Horst Alexander William: Carl Zeiss 1816–1888 (= 6. Beiheft der Tradition, Zeitschrift für Firmengeschichte und Unternehmerbiographie). Bruckmann, München 1967.
  11. ↑ Zur Zusammenarbeit mit Abbe siehe: Edith Hellmuth, Wolfgang Mühlfriedel: Zeiss 1846–1905. Vom Atelier für Mechanik zum führenden Unternehmen des optischen Gerätebaus (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 1). Böhlau, Weimar u. a. 1996, ISBN 3-412-05696-0, S. 59ff.
  12. ↑ Zur Zusammenarbeit mit Abbe siehe: Rüdiger Stolz, Joachim Wittig (Hrsg.): Carl Zeiss und Ernst Abbe. Leben, Wirken und Bedeutung. Universitätsverlag, Jena 1993, ISBN 3-925978-14-3.
  13. ↑ Zur Zusammenarbeit mit Schott siehe: Edith Hellmuth, Wolfgang Mühlfriedel: Zeiss 1846–1905. Vom Atelier für Mechanik zum führenden Unternehmen des optischen Gerätebaus (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 1). Böhlau, Weimar u. a. 1996, ISBN 3-412-05696-0, S. 90ff.
  14. ↑ Edith Hellmuth, Wolfgang Mühlfriedel: Zeiss 1846–1905. Vom Atelier für Mechanik zum führenden Unternehmen des optischen Gerätebaus (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 1). Böhlau, Weimar u. a. 1996, ISBN 3-412-05696-0, S. 85ff.
  15. ↑ За матеріалами експозиції міського музею Єни
  16. ↑ Wolfgang Wimmer: Carl Zeiss im Ersten Weltkrieg. In: Birgitt Hellmann, Matias Mieth (Hrsg.): Heimatfront. Eine mitteldeutsche Universitätsstadt im Ersten Weltkrieg (= Bausteine zur Jenaer Stadtgeschichte. Band 17). Stadtmuseum Jena, Jena 2014, ISBN 978-3-942176-32-3, S. 193–212.
  17. ↑ Robert Oerleys Zeiss-Fabrik in Wien-Breitensee (PDF; 7,5 MB) in Denkma(i)l der Initiative Denkmalschutz Ausgabe 07/2011, abgerufen am 1. März 2018.
  18. ↑ Планетарій // Вікіпедія. Т. 45. М .: Великої радянської енциклопедії, 1940. СТЛБ. 548.
  19. ↑ Історія першого планетарію. Архів оригіналу за 24 листопада 2016. Процитовано 1 лютого 2017.
  20. ↑ Uni Jena und die NS-Zeit – Rassenwahn und Intrigen. Процитовано 6 лютого 2020.
  21. ↑ В. Л. Кофман. Принцы кригсмарине. Тяжелые крейсера Третьего рейха. — М.: Коллекция; Яуза; ЭКСМО, 2008. — 128 с. — (Арсенал коллекция). — ISBN 978-5-699-31051-7.
  22. ↑ Борис Соколов (26 серпня 2013). Цензурное овременение. Колонки > Соколов. Грани.ру. Архів оригіналу за 16 вересня 2013. Процитовано 30 серпня 2013.
  23. ↑ Zur Geschichte Carl Zeiss Jena in der NS-Zeit siehe: Rolf Walter: Zeiss 1905–1945 (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 2). Böhlau, Köln u. a. 2000, ISBN 3-412-11096-5.
  24. ↑ Evelyn Halm, Margitta Ballhorn: Ausländische Zivilarbeiter in Jena 1940–1945. Städtische Museen, Jena 1995, ISBN 3-930128-21-7.
  25. ↑ Zur Geschichte Carl Zeiss Jena in der DDR-Zeit siehe: Edith Hellmuth, Wolfgang Mühlfriedel: Carl Zeiss 1945–1990 (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 3). Böhlau, Köln u. a. 2004, ISBN 3-412-11196-1.
  26. ↑ Infrarot-Lichtsprechgerät JO-4.03 „Palme“ (de-DE) . Процитовано 8 липня 2024.
  27. ↑ Edgar Mühlhausen: OPREMA und ZRA 1 – Frühe Entwicklungen der digitalen Rechentechnik im Zeiss Werk Jena. In: Jenaer Jahrbuch zur Technik- und Industriegeschichte. 1999, ISBN 3-931743-10-1, S. 109–127.
  28. ↑ Ingeborg de Roode: Bauhaus-Rezeption und DDR-Designpolitik: Vom Sozialismus über Stalinismus zum Kapitalismus. In Wissenschaftliche Zeitschrift der Hochschule für Architektur und Bauwesen. Weimar 1992, Ausg. 38, S. 291–292. Online auf e-pub.uni-weimar.de (PDF; 6 MB)
  29. ↑ Achim Zickler: Die Multispektralkamera MKF-6. Beginn der Zeiss-Jena-Beteiligung an der bemannten Raumfahrt. In: Jenaer Jahrbuch zur Technik- und Industriegeschichte. Band 3, 2001, ISBN 3-931743-48-9, S. 101–121.
  30. ↑ Klaus-Dieter Gattnar: Produktion militärischer Erzeugnisse im VEB Carl Zeiss Jena. In: Jenaer Jahrbuch zur Technik- und Industriegeschichte. Band 10, 2007, ISBN 978-3-940265-06-7, S. 127–153.
  31. ↑ Gerhard Barkleit: Mikroelektronik in der DDR. SED, Staatsapparat und Staatssicherheit im Wettstreit der Systeme (= Berichte und Studien. Nr. 29). Hannah-Arendt-Institut für Totalitarismusforschung, Dresden 2000, ISBN 3-931648-32-X.
  32. ↑ Reinhard Buthmann: Kadersicherung im Kombinat VEB Carl Zeiss Jena. Die Staatssicherheit und das Scheitern des Mikroelektronikprogramms. Links, Berlin 1997, ISBN 3-86153-153-4.
  33. ↑ а б Stadt Oberkochen (Hrsg.): Oberkochen. Oberkochen 2018, ISBN 978-3-00-059479-3, S. 102.
  34. ↑ Stadt Oberkochen (Hrsg.): Oberkochen. Oberkochen 2018, ISBN 978-3-00-059479-3, S. 192.
  35. ↑ Siehe dazu: Stephan Paetrow: … was zusammen gehört. 20 Jahre Wiedervereinigung von Carl Zeiss. Hanseatischer Merkur, Hamburg 2011, ISBN 978-3-922857-51-8.
  36. ↑ ZEISS Gruppe. Geschäftsbericht 2022/2023 (PDF). Процитовано 15 лютого 2024.
  37. ↑ ZEISS Gruppe. Geschäftsbericht 2022/23. Процитовано 15 лютого 2024.
  38. ↑ mdr.de. Carl Zeiss AG: Wie das Jenaer Unternehmen zum Milliarden-Konzern wurde | MDR.DE (нім.). Процитовано 10 грудня 2024.
  39. ↑ ZEISS Hightech-Standort Jena - Bauprojekt (нім.). Процитовано 10 грудня 2024.
  40. ↑ Neuer Zeiss-Standort in Jena-Isserstedt | Jena Rathaus (нім.). Процитовано 10 грудня 2024.
  41. ↑ Matthias Georgi, Tobias Mahl: 90 Jahre industrielle Messtechnik bei Carl Zeiss. August Dreesbach, München 2010, ISBN 978-3-940061-34-8.
  42. ↑ EQT, Carl Zeiss buy of Sola International cleared by EU. In: finanznachrichten.de, 3. März 2005, (englisch), aufgerufen am 9. Mai 2019.
  43. ↑ https://www.perglermedia.de/2021/01/09/zeiss-aus-bosello-high-technology-wird-im-zuge-der-integration-die-carl-zeiss-x-ray-technologies/. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |abruf= (можливо, |access-date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |titel= (можливо, |title=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |werk= (можливо, |work=?) (довідка)
  44. ↑ Pressemitteilung [Архівовано 2022-12-09 у Wayback Machine.] zum Erwerb von GOM

Література

[ред. | ред. код]
  • Werner Plumpe: Eine Vision. Zwei Unternehmen. 125 Jahre Carl-Zeiss-Stiftung. C. H. Beck, München 2014, ISBN 978-3-406-66285-0.
  • Bernd K. Otto. Carl Zeiss Kamera-Register 1902–2012. Beiträge zur Firmengeschichte. Kamera-Register-Index. Auflistung aller Kameramodelle. — Neuss : Rudolf Hillebrand, 2012. — ISBN 978-3-9813746-4-3.
  • Stephan Paetrow: … was zusammen gehört. 20 Jahre Wiedervereinigung von Carl Zeiss. Hanseatischer Merkur, Hamburg 2011, ISBN 978-3-922857-51-8.
  • Matthias Georgi, Tobias Mahl: 90 Jahre industrielle Messtechnik bei Carl Zeiss. August Dreesbach, München 2010, ISBN 978-3-940061-34-8.
  • Katharina Schreiner, Klaus-Dieter Gattnar, Horst Skoludek: Carl Zeiss Ost und West – Geschichte einer Wiedervereinigung. Jena 2006.
  • Armin Müller: Institutionelle Brüche und personelle Brücken. Werkleiter in Volkseigenen Betrieben der DDR in der Ära Ulbricht (= Wirtschafts- und sozialhistorische Studien. Band 15). Böhlau, Köln u. a. 2006, ISBN 3-412-31005-0 (zur Zeit 1945 bis 1975; zugleich: Konstanz, Universität, Dissertation, 2005).
  • Franz-Ferdinand von Falkenhausen, Otto Haueis, Ute Leonhardt, Otto Wiegand, Wolfgang Wimmer: Carl Zeiss in Jena 1846 bis 1946. Sutton Verlag, 2004.
  • Wolfgang Mühlfriedel, Edith Hellmuth: Carl Zeiss in Jena 1945–1990 (= Carl Zeiss. Band 3). Böhlau, Köln u. a. 2004, ISBN 3-412-11196-1.
  • Hans-Jürgen Kuc: Auf den Spuren der Contax. Band 2: Contax-Geschichte von 1945 bis heute, mit Contaflex, Contarex, Icarex und Kiev. 2. Auflage. Wittig Fachbuchverlag, Hückelhoven 2003, ISBN 3-930359-34-0.
  • Armin Hermann: Und trotzdem Brüder. Die deutsch-deutsche Geschichte der Firma Carl Zeiss (= Serie Piper 3821). Piper, München u. a. 2002, ISBN 3-492-23821-1.
  • Reinhard Neunhöffer: Jenaer Lasertechnik: zwischen Wissenschaft, Wirtschaft und Staatssicherheit. Stuttgart 2001 (Stuttgart, Universität, Dissertation, 2001).
  • Rolf Walter: Zeiss 1905–1945 (= Carl Zeiss. Band 2). Böhlau, Köln u. a. 2000, ISBN 3-412-11096-5.
  • Armin Hermann: Jena und die Jenoptik. Vom Kombinat zum Global Player. ECON, Düsseldorf u. a. 1998, ISBN 3-430-14461-2.
  • Edith Hellmuth, Wolfgang Mühlfriedel: Zeiss 1846–1905. Vom Atelier für Mechanik zum führenden Unternehmen des optischen Gerätebaus (= Carl Zeiss. Band 1). Böhlau, Weimar u. a. 1996, ISBN 3-412-05696-0.
  • Armin Hermann: Nur der Name war geblieben. Die abenteuerliche Geschichte der Firma Carl Zeiss. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1989, ISBN 3-421-06515-2.
  • Ilse Wettig: Die Erziehung der Werktätigen zur sozialistischen Arbeitsdisziplin durch die Gewerkschaftsleitung auf der Grundlage der zehn Gebote der Ethik und Moral, untersucht im VEB Carl Zeiss Jena. Gewerkschaftshochschule, Bernau 1960 (Diplomarbeit).
  • Friedrich Schomerus: Geschichte des Jenaer Zeisswerkes. 1846–1946. Piscator, Stuttgart 1952.
  • M. V. Rohr: Zur Geschichte der Zeissischen Werkstätte bis zum Tode Ernst Abbes. Mit Beiträgen von Max Fischer und August Köhler. Volckmar, Leipzig 1936.
  • Manuel Schramm: Präzision als Leitbild? Carl Zeiss und die deutsche Innovationskultur in Ost und West, 1945–1990. In: Technikgeschichte, Bd. 72 (2005), H. 1, S. 35–49.
  • Lutz Sartor: Die Auto Union AG und ihre Reaktionen auf das „Volkswagen“-Projekt 1931–1942. In: Technikgeschichte, 72. Bd. (2005), H. 1, S. 51–72.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Carl_Zeiss&oldid=46115934