Дев'ятисил безстеблий
| Дев'ятисил безстеблий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Дев'ятисил (Carlina) |
| Вид: | Дев'ятисил безстеблий (C. acaulis)
|
| Біноміальна назва | |
| Carlina acaulis | |
Дев'ятис́ил безст́еблий[1], або відка́сник безстебловий[2] (Carlina acaulis) — багаторічна приземна розеткова рослина з родини айстрових.
Ботанічні характеристики[ред. | ред. код]
Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло вкорочене. Листки пірчасторозсічені майже до середньої жилки, розсіяно-запушені, колючі. Квітки зібрані в досить великі кошики, що сидять посередині листкових розеток. Листочки-обгортки неоднакові: зовнішні — зелені, листоподібні; середні — темно-бурі з розгалуженими колючками по боках; внутрішні — пелюсткоподібні, жовтувато-білуваті, блискучі. Спільне квітколоже вкрите плівками. Плоди — сім'янки, волосисті, з чубком, складеним з одного ряду розгалужених перистих щетинок. Цвіте в липні — вересні.
Поширення[ред. | ред. код]
Поширений у горах Європи — Піренеях, Севеннах, Юрі, Альпах, Апеннінах, Балканах, Карпатах. Росте на сухих луках, гірських схилах, лісових галявинах у лісовому та субальпійському поясах (500–1500 м). В Україні характерний для Бескидів, Ґорґан, Свидовця, Чорногори, Чивчин, Гринявських гір і Мармароського масиву[3]. Взятий під охорону.
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Для лікування вживається корінь, який містить ефірну олію, дубильні речовини, смоли, до 20% інуліну тощо. Використовується як сечогінне, потогінне, відхаркувальне, при затримці менструацій.
Лікарські форми і застосування[ред. | ред. код]
Відвар з коріння п'ють при простудних захворюваннях сечових шляхів і нирок, при болях у шлунку і запаленні легень. Крім того ним лікують ниркові набряки, відвар виганяє глистів.
Для відвару беруть 3 г коріння на 0,5 л кип'яченої води. Замість відвару використовують також порошок з розтертого сухого коріння.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин.— К.: Наук. думка, 2004. — C. 106
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов Н. И., Прокудин Ю. Н. и др. Определитель высших растений Украины. — Киев: Наук. думка, 1987. — 548 с.
- ↑ Нестерук Ю. Рослини Українських Карпат: Ілюстрований довідник. — Львів: Вид-во «Поллі», 2000. — С. 163
Джерела[ред. | ред. код]
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Відкасник безстеблий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 87. — ISBN 5-88500-055-7.
|