Center for Public Integrity

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Center for Public Integrity
Веб-сайт www.publicintegrity.org

Center for Public Integrity (CPI), «Центр за цілісність суспільства» — американська некомерційна організація, що займається журналістськими розслідуваннями. Заснована в 1989 Чарльзом Льюїсом[en][1]. Нагороджена премією Джорджа Полка. Завданням організація називає «викриття випадків зловживання владою, корупції та порушення службового обов'язку впливовими державними установами та приватними організаціями»[2]. Має більше 50 співробітників, є одним з найбільших некомерційних, неполітичних дослідних центрів в Америці[3].

Організація позиціює себе як незалежну від партій і таку, що не веде пропаганди[4].

CPI публікує звіти розслідувань на своєму веб-сайті та в засобах масової інформації в США і по всьому світу. У 2004 році книга The Buying of the President була три місяці у списку бестселерів the New York Times[5].

Ідеологія[ред. | ред. код]

У 2012 Редакції The New York Times описала CPI як «безпартійну сторожову групу».

У ставленні до історії в лютому 1996 року CPI характеризувався як «ліберальна група», пишуть Los Angeles Times і The New York Times. Fairness Accuracy and описав CPI як «прогресивний». Даний розслідувальний центр описує себе як «суворо безпартійний»[6].

Розслідування[ред. | ред. код]

У першій доповіді CPI, «Frontline Trade Official Officers», повідомляється, що майже половина посадових осіб з Білого дому, що вивчалися протягом п'ятнадцятирічного періоду, стала лобістами в інших країнах або в закордонних корпораціях після виходу на пенсію. За словами Льюїса, це «спровокувало постанову Міністерства юстиції, звіт Головного управління бухгалтерського обліку, слухання в Конгресі, а також це було згадано чотирма кандидатами в президенти в 1992 році і частково відповідало за розпорядження президента в січні 1993 року президентом Клінтоном, встановивши довічну заборону на іноземне лобіювання посадовими особами Білого дому».

Fat Cat Hotel (готель «Жирний кіт», англ.) 1996[ред. | ред. код]

У 1996 році CPI опублікувала звіт під назвою Fat Cat Hotel: «Як демократичні хай-ролери отримують винагороду за ніч у Білому домі». Цей звіт, написаний Маргарет Ебрагім, отримав нагороду від Товариства професійних журналістів. У доповіді розглядалася зв'язок між ночівлями в спальні Лінкольна під час президентства Клінтона та фінансовими внесками в Демократичну партію, а також кампанією переобрання Клінтона.

Windfalls of War (Несподіваний дохід від війни, англ.) 2003[ред. | ред. код]

У 2003 році CPI опублікував «Windfalls of War», в якому стверджується, що внесок у кампанію Джорджа Буша вплинув на розподіл контрактів на реконструкцію в Афганістані та в Іраку. Поліція заявляє, що через статистично незначний коефіцієнт кореляції між пожертвами кампанії і виграшними контрактами «у CPI немає доказів, що підтверджують його твердження».[7]

LobbyWatch 2005[ред. | ред. код]

Перші звіти CPI про LobbyWatch були опубліковані в 2005 році. В опублікованій у січні 2005 року публікації під назвою «Pushing Prescriptions», з'ясувалося, що найбільші фармацевтичні компанії витрачали 675 мільйонів доларів протягом семи років на своє лобіювання.

Хто стоїть за фінансовою кризою? 2009[ред. | ред. код]

Доповідь CPI «Хто стоїть за фінансовою кризою?», яка розглядає корені світової фінансової кризи, була показана в багатьох ЗМІ, внаслідок чого журнал Columbia Journalism Review[ru] запитав: «Чому це не газета чи журнал?»

Tobacco Underground 2010[ред. | ред. код]

«Тютюновий андерграунд», проект, що триває і зараз, з відстеження глобальної торгівлі контрабандними сигаретами, підготовлений Міжнародним консорціумом журналістів-кореспондентів CPI, був відзначений престижною нагородою Реннера за звітність про злочини, отриману від журналістів-репортерів і редакторів IRE. Проект «Тютюновий андеграунд» фінансувався Школою охорони здоров'я Джона Хопкінса Блумберга. Це спільний проект між Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів (ICIJ), Центром за цілісність суспільства та Проектом розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) з журналістами в Боснії і Герцеговині, Румунії, Росії та Україні. У ньому також взяли участь журналісти з Бразилії, Бельгії, Канади, Китаю, Італії, Парагваю та Великої Британії[8]. Розслідування виграло премію заморського прес-клубу і репортерів-розслідувачів та редакційну нагороду Тома Реннера за звітність про злочини.[9][10]

Сексуальний напад у студентському містечку 2010[ред. | ред. код]

У 2010 році CPI встановив партнерські відносини з Національним громадським радіо для публікації статті «Сексуальне насильство в університетському містечку»[11], в якій повідомляється про невдалі спроби коледжів та урядових установ щодо запобігання сексуальним посяганням та розслідування випадків сексуального насильства[12].

Секретність для продажу: офшорні рахунки з 2013 року по теперішній час[ред. | ред. код]

У 2013 році Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів опублікував результати 15-місячного розслідування на основі 260 гігабайт даних про володіння таємними офшорними банківськими рахунками. Ці дані були отримані Джерардом Райлом[en] в результаті його розслідування скандалу з вогневої міццю. ICIJ співпрацювала з Guardian, BBC, Le Monde, Washington Post, SonntagsZeitung, Süddeutsche Zeitung і NDR для випуску серіалів про розслідування в офшорних банках.[13][14] ICIJ і агентства-партнери використовували інформацію про володіння засобами, щоб повідомляти про корупцію уряду у всьому світі і схемах ухилення від податків, що використовуються багатими людьми.

Міжнародний консорціум журналістських розслідувань[ред. | ред. код]

International Consortium of Investigative Journalists (ICIJ), «Міжнародний консорціум журналістських розслідувань» — один з проектів Center for Public Integrity (CPI). Створений в 1997 році. До складу ICIJ входять 160 відомих журналістів з різних країн[15]. Для різних розслідувань ICIJ залучає журналістів та експертів з усього світу (більше 80 для Offshore leaks[en])[2]. Раз на два роки ICIJ вручає премію імені Деніела Перла[ru] за видатні міжнародні журналістські розслідування (Daniel Pearl Award for Outstanding International Investigative Reporting). Директором з 2011 по даний час є Джерард Райл[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. About The Center for Public Integrity (en). Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2013-06-17. 
  2. а б Райна Бройер, Александр Варкентин (2013-04-04). Offshore Leaks: кто прячет миллиарды в "черной дыре" офшоров?. Германия. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2013-06-17. 
  3. Alicia Shepard (2011-12-09). CPI reduces staff to compensate for $2 million budget hole. MediaWire (en). Poynter Institute. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2013-06-17. 
  4. Frequently Asked Questions. Our Organization (en). Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2013-06-17. 
  5. Glen Justice (2004-01-09). Financial Firms Are Bush's Biggest Donors, Study Reports. THE 2004 CAMPAIGN: FUND-RAISING (en). the New York Times. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2013-06-17. 
  6. Frequently Asked Questions | Center for Public Integrity. Center for Public Integrity. Процитовано 2017-04-03. 
  7. Daniel Drezner. Fables of the Reconstruction // Slate. — 2003-11-03. — ISSN 1091-2339.
  8. Jr, Landon Thomas (2010-08-18). Montenegro Reaches for Respectability With Port Project. The New York Times. 0362-4331. Процитовано 2017-04-03. 
  9. American Journalism Review. ajrarchive.org. Процитовано 2017-04-03. 
  10. OCCRP (en). www.occrp.org. Процитовано 2017-04-03. 
  11. Sexual Assault on Campus | Center for Public Integrity. Center for Public Integrity. Процитовано 2017-04-03. 
  12. Campus Rape Victims: A Struggle For Justice. NPR.org (en). Процитовано 2017-04-03. 
  13. SPIEGEL ONLINE, Hamburg Germany. Offshore Leaks: Vast Web of Tax Evasion Exposed - SPIEGEL ONLINE - International. SPIEGEL ONLINE. Процитовано 2017-04-03. 
  14. Offshore secrets: what is the Guardian investigation based on?. The Guardian (en). 2012-11-25. 0261-3077. Процитовано 2017-04-03. 
  15. About the ICIJ (en). International Consortium of Investigative Journalists. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2013-06-17. 
  16. Our People (en). Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 2013-06-18. Процитовано 2013-06-17. 

Посилання[ред. | ред. код]