Перейти до вмісту

Centrosaurinae

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Centrosaurines
Період існування: пізня крейда
82–69 млн р. т.[1][2]
Череп Centrosaurus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Архозаври (Archosauria)
Клада: Динозаври (Dinosauria)
Клада: Птахотазові (Ornithischia)
Родина: Цератопсиди (Ceratopsidae)
Підродина: Centrosaurinae
Lambe, 1915
Типовий вид
Centrosaurus apertus
Lambe, 1904
Підгрупи
Синоніми
  • Pachyrhinosaurinae Sternberg, 1950
  • Monocloniinae Nopcsa, 1923
Вікісховище: Centrosaurinae

Centrosaurinae — підродина цератопсид. Жили впродовж пізнього крейдового періоду, переважно за кампану-маастрихту. Населяли Північну Америку, проте принаймні один рід — Sinoceratops — відомо з Китаю. Таким чином, це єдина з двох підродин Ceratopsidae, що відома з-поза Америки. Тим не менше, на межі кампану й маастрихту вона звузилась у різноманітті до однієї триби — Pachyrhinosaurini — та вимерла, вочевидь, ще до крейдового вимирання. Впродовж переважної частини своєї історії, однак, це була одна з найуспішніших клад крупних травоїдних динозаврів у регіоні, на рівні з хазмозавринами й гадрозавридами.

Характерними рисами центрозаврів є великий носовий ріг, короткі надскроневі роги та прикрашена оборка, що виступає з задньої частини черепа[3]. За винятком Centrosaurus apertus, всі дорослі центрозаври мають шипоподібні елементи посередині черепа[4]. Морфометричний аналіз демонструє, що центрозаври відрізняються від інших груп цератопсів формою черепа, морди та оборки[5]. Є дані, які свідчать про те, що самці центрозаврів мали більш тривалий підлітковий період, а статева орнаментація з'являлася лише у дорослому віці[3].

Систематика

[ред. | ред. код]

Нижче наведено кладограму, що ілюструє зв'язки між членами Centrosaurinae з Wilson, Ryan & Evans (2020)[6]:

Centrosaurinae

Xenoceratops foremostensis

Medusaceratops lokii

Wendiceratops pinhornensis

Sinoceratops zhuchengensis

Machairoceratops cronusi

Diabloceratops eatoni

Albertaceratops nesmoi

Nasutoceratops titusi

Avaceratops lammersi

Spinops sternbergorum

Centrosaurus apertus

Coronosaurus brinkmani

Styracosaurus ovatus

Styracosaurus albertensis

Stellasaurus ancellae

Einiosaurus procurvicornis

Achelousaurus horneri

Pachyrhinosaurus lakustai

Pachyrhinosaurus perotorum

Pachyrhinosaurus canadensis


Розміри тіла

[ред. | ред. код]

У порівнянні зі своєю сестринською групою, Chasmosaurinae, центрозаври відносно невеликі. Винятком є примітивний Sinoceratops, довжина черепа якого оцінюється в 180 сантиметрів[7]. На відміну від нього, довжина черепа Albertoceratops була більш типовою для цієї групи й становила лише 67 сантиметрів[4]. Загалом, центрозаври були розміром з сучасного носорога — їхня довжина тіла варіювалася в межах 2,5—8 метрів[8].

Палеоекологія

[ред. | ред. код]

Припускають, що представники двох підродин цератопсид співіснували за рахунок розділу за нішами, так, центрозаврини могли спеціалізуватись на жорсткішій рослинності, аніж хазмозаврини. Спосіб уникнення взаємного витіснення членів однієї підродини не з'ясовано. Втім, можливо, що більша їх частина насправді не співіснували, а різноманіття представників одних і тих самих підродин крупних птахотазових у пізньокрейдових формаціях Північної Америки — наслідок накопичення залишків тварин різних видів, що в одному місці займали одну й ту ж екологічну нішу за різних часів[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dalman, Sebastian G.; Lucas, Spencer G.; Jasinki, Steven G.; Lichtig, Asher J.; Dodson, Peter (2021). The oldest centrosaurine: a new ceratopsid dinosaur (Dinosauria: Ceratopsidae) from the Allison Member of the Menefee Formation (Upper Cretaceous, early Campanian), northwestern New Mexico, USA. PalZ. 95 (2): 291—335. doi:10.1007/s12542-021-00555-w. ISSN 0031-0220. S2CID 234351502.
  2. Fiorillo, Anthony R. та Tykoski, Ronald S. (2012). A new species of the centrosaurine ceratopsid Pachyrhinosaurus from the North Slope (Prince Creek Formation: Maastrichtian) of Alaska. Acta Palaeontologica Polonica. 57 (3): 561—573. doi:10.4202/app.2011.0033.
  3. а б Sampson, Scott D.; Ryan, Michael J.; Tanke, Darren H. (1997). Craniofacial ontogeny in centrosaurine dinosaurs (Ornithischia: Ceratopsidae): taxonomic and behavioral implications. Zoological Journal of the Linnean Society (англ.). 121 (3): 293—337. doi:10.1111/j.1096-3642.1997.tb00340.x.
  4. а б Ryan, Michael J. (2007). A New Basal Centrosaurine Ceratopsid from the Oldman Formation, Southeastern Alberta. Journal of Paleontology (англ.). 81 (2): 376—396. doi:10.1666/0022-3360(2007)81[376:ANBCCF]2.0.CO;2. ISSN 0022-3360.
  5. Maiorino, Leonardo; Farke, Andrew A; Kotsakis, Tassos; Piras, Paolo (2017). Macroevolutionary patterns in cranial and lower jaw shape of ceratopsian dinosaurs (Dinosauria, Ornithischia): phylogeny, morphological integration, and evolutionary rates (PDF). Evolutionary Ecology Research. 18: 123—167.
  6. A new, transitional centrosaurine ceratopsid from the Upper Cretaceous Two Medicine Formation of Montana and the evolution of the ‘Styracosaurus-line' dinosaurs.
  7. Xu, Xing; Wang, KeBai; Zhao, XiJin; Li, DunJing (2010-06). First ceratopsid dinosaur from China and its biogeographical implications. Chinese Science Bulletin (англ.). 55 (16): 1631—1635. doi:10.1007/s11434-009-3614-5. ISSN 1001-6538.
  8. Jr, Dr Thomas R. Holtz (2007). Dinosaurs: The Most Complete, Up-to-Date Encyclopedia for Dinosaur Lovers of All Ages (англ.). Random House Children's Books. ISBN 978-0-375-82419-7.
  9. Competition structured a Late Cretaceous megaherbivorous dinosaur assemblage.

Література

[ред. | ред. код]