Перейти до вмісту

Centrosaurinae

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Centrosaurines
Період існування: пізня крейда
82–69 млн р. т.[1][2]
Череп Centrosaurus
Біологічна класифікація редагувати
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Архозаври (Archosauria)
Клада: Динозаври (Dinosauria)
Клада: †Птахотазові (Ornithischia)
Родина: †Цератопсиди (Ceratopsidae)
Підродина: †Centrosaurinae
Lambe, 1915
Типовий вид
†Centrosaurus apertus
Lambe, 1904
Підгрупи
Синоніми
  • Pachyrhinosaurinae Sternberg, 1950
  • Monocloniinae Nopcsa, 1923
Вікісховище: Centrosaurinae

Centrosaurinae — підродина цератопсид. Жили впродовж пізнього крейдового періоду, переважно за кампану-маастрихту. Населяли Північну Америку, проте принаймні один рід — Sinoceratops — відомо з Китаю. Таким чином, це єдина з двох підродин Ceratopsidae, що відома з-поза Америки. Тим не менше, на межі кампану й маастрихту вона звузилась у різноманітті до однієї триби — Pachyrhinosaurini — та вимерла, вочевидь, ще до крейдового вимирання. Впродовж переважної частини своєї історії, однак, це була одна з найуспішніших клад крупних травоїдних динозаврів у регіоні, на рівні з хазмозавринами й гадрозавридами.

Характерними рисами центрозаврів є великий носовий ріг, короткі надскроневі роги та прикрашена оборка, що виступає з задньої частини черепа[3]. За винятком Centrosaurus apertus, всі дорослі центрозаври мають шипоподібні елементи посередині черепа[4]. Морфометричний аналіз демонструє, що центрозаври відрізняються від інших груп цератопсів формою черепа, морди та оборки[5]. Є дані, які свідчать про те, що самці центрозаврів мали більш тривалий підлітковий період, а статева орнаментація з'являлася лише у дорослому віці[3].

Систематика

[ред. | ред. код]

Нижче наведено кладограму, що ілюструє зв'язки між членами Centrosaurinae з Wilson, Ryan & Evans (2020)[6]:

Centrosaurinae
 
 
 

Xenoceratops foremostensis

 
 
 

Medusaceratops lokii

 
 
 

Wendiceratops pinhornensis

 
 

Sinoceratops zhuchengensis

 
 
 
 
 
 
 

Machairoceratops cronusi

 
 

Diabloceratops eatoni

 
 
 
 

Albertaceratops nesmoi

 
 
 

Nasutoceratops titusi

 
 

Avaceratops lammersi

 
 
 
 
 
 
 
 

Spinops sternbergorum

 
 
 

Centrosaurus apertus

 
 

Coronosaurus brinkmani

 
 
 
 
 
 

Styracosaurus ovatus

 
 

Styracosaurus albertensis

 
 
 
 

Stellasaurus ancellae

 
 
 

Einiosaurus procurvicornis

 
 
 

Achelousaurus horneri

 
 
 

Pachyrhinosaurus lakustai

 
 
 

Pachyrhinosaurus perotorum

 
 

Pachyrhinosaurus canadensis

 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розміри тіла

[ред. | ред. код]

У порівнянні зі своєю сестринською групою, Chasmosaurinae, центрозаври відносно невеликі. Винятком є примітивний Sinoceratops, довжина черепа якого оцінюється в 180 сантиметрів[7]. На відміну від нього, довжина черепа Albertoceratops була більш типовою для цієї групи й становила лише 67 сантиметрів[4]. Загалом, центрозаври були розміром з сучасного носорога — їхня довжина тіла варіювалася в межах 2,5—8 метрів[8].

Палеоекологія

[ред. | ред. код]

Припускають, що представники двох підродин цератопсид співіснували за рахунок розділу за нішами, так, центрозаврини могли спеціалізуватись на жорсткішій рослинності, аніж хазмозаврини. Спосіб уникнення взаємного витіснення членів однієї підродини не з'ясовано. Втім, можливо, що більша їх частина насправді не співіснували, а різноманіття представників одних і тих самих підродин крупних птахотазових у пізньокрейдових формаціях Північної Америки — наслідок накопичення залишків тварин різних видів, що в одному місці займали одну й ту ж екологічну нішу за різних часів[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Dalman, Sebastian G.; Lucas, Spencer G.; Jasinki, Steven G.; Lichtig, Asher J.; Dodson, Peter (2021). The oldest centrosaurine: a new ceratopsid dinosaur (Dinosauria: Ceratopsidae) from the Allison Member of the Menefee Formation (Upper Cretaceous, early Campanian), northwestern New Mexico, USA. PalZ. 95 (2): 291—335. doi:10.1007/s12542-021-00555-w. ISSN 0031-0220. S2CID 234351502.
  2. ↑ Fiorillo, Anthony R. та Tykoski, Ronald S. (2012). A new species of the centrosaurine ceratopsid Pachyrhinosaurus from the North Slope (Prince Creek Formation: Maastrichtian) of Alaska. Acta Palaeontologica Polonica. 57 (3): 561—573. doi:10.4202/app.2011.0033.
  3. 1 2 Sampson, Scott D.; Ryan, Michael J.; Tanke, Darren H. (1997). Craniofacial ontogeny in centrosaurine dinosaurs (Ornithischia: Ceratopsidae): taxonomic and behavioral implications. Zoological Journal of the Linnean Society (англ.). 121 (3): 293—337. doi:10.1111/j.1096-3642.1997.tb00340.x.
  4. 1 2 Ryan, Michael J. (2007). A New Basal Centrosaurine Ceratopsid from the Oldman Formation, Southeastern Alberta. Journal of Paleontology (англ.). 81 (2): 376—396. doi:10.1666/0022-3360(2007)81[376:ANBCCF]2.0.CO;2. ISSN 0022-3360.
  5. ↑ Maiorino, Leonardo; Farke, Andrew A; Kotsakis, Tassos; Piras, Paolo (2017). Macroevolutionary patterns in cranial and lower jaw shape of ceratopsian dinosaurs (Dinosauria, Ornithischia): phylogeny, morphological integration, and evolutionary rates (PDF). Evolutionary Ecology Research. 18: 123—167. Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2023. Процитовано 10 березня 2025.
  6. ↑ A new, transitional centrosaurine ceratopsid from the Upper Cretaceous Two Medicine Formation of Montana and the evolution of the ‘Styracosaurus-line' dinosaurs.
  7. ↑ Xu, Xing; Wang, KeBai; Zhao, XiJin; Li, DunJing (2010–06). First ceratopsid dinosaur from China and its biogeographical implications. Chinese Science Bulletin (англ.). 55 (16): 1631—1635. doi:10.1007/s11434-009-3614-5. ISSN 1001-6538.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  8. ↑ Jr, Dr Thomas R. Holtz (2007). Dinosaurs: The Most Complete, Up-to-Date Encyclopedia for Dinosaur Lovers of All Ages (англ.). Random House Children's Books. ISBN 978-0-375-82419-7.
  9. ↑ Competition structured a Late Cretaceous megaherbivorous dinosaur assemblage.

Література

[ред. | ред. код]