Cheirogaleus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Cheirogaleus
Cheirogaleus major
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Мокроносі (Strepsirhini)
Інфраряд: Лемуровиді
Родина: Cheirogaleidae
Рід: Cheirogaleus
Типовий вид
Cheirogaleus major
É. Geoffroy, 1812
Види
Cheirogaleus andysabini
Cheirogaleus medius
Cheirogaleus major
Cheirogaleus crossleyi
Cheirogaleus minusculus
Cheirogaleus sibreei
Cheirogaleus lavasoensis
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cheirogaleus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cheirogaleus
EOL logo.svg EOL: 15095
ITIS logo.svg ITIS: 572785
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9459
Fossilworks: 143022

Cheirogaleus (Макі) — рід лемуровидих мадагаскарських приматів.

Опис[ред.ред. код]

Досягає довжини тіла від 17 до 26 сантиметрів, хвіст довжиною від 18 до 28 сантиметрів. Вага піддається сильним сезонним коливанням і змінюється між 200 і 600 грамів. Це робить їх найбільшими представниками макієвих. Їх шерсть м'яка і шовковиста, жовтувато-біла зверху, сірка або червонувато-коричнева знизу. Характерними є великі, оточенні темними колами очі й маленькі, тонкі вуха. Хвіст пухнастий і використовується як сховище жиру, звідси і назва тварин.

Поширення[ред.ред. код]

Ендемік острова Мадагаскар. Два з семи видів населяють сухі й колючі ліси на заході і південному заході острова і п'ять видів населяють тропічні ліси на сході острова. Точні зони поширення окремих видів не відомі.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Ведуть нічний спосіб життя. Протягом дня вони сплять в дуплах дерев або в заростях рослин; в нічний час вони йдуть у пошуках їжі. Вони, як правило, витрачають свій час на деревах і рухаються на четвереньках. Вони живуть в сімейних групах, які складаються з дорослої пари і спільного потомства, партнери поділяють територію і сплять, але йдуть часто розділено в пошуках їжі. Оселище відносно мале, близько 200 метрів в діаметрі. Їх раціон складається в основному з фруктів, крім того, вони також споживають квіти, нектар і комах.

Особливістю є їх регулярна обов'язкова сплячка протягом сухих місяців. У період з листопада по березень, вони додають у вазі, хвіст служить накопиченню жиру. Під час сухого сезону (з квітня по жовтень) вони впадають у сплячку. Для цього вони часто забираються в порожнисті стовбури дерев або в інші укриття. У цей час вони живуть за рахунок резервів у хвості, їх вага може знижуватися майже наполовину. Крім того, температура тіла не підтримуватися на стабільному рівні протягом цього часу, але адаптується до зовнішньої температури. Сплячка переривається типовими короткими пробудженнями, які типові для всіх тварин, які впадають в справжню зимову сплячку.

Відтворення[ред.ред. код]

Парування відбувається відразу після зимової сплячки, в жовтні або листопаді. Незважаючи на моногамний спосіб життя, принаймні в одного виду, Cheirogaleus medius, як відомо, самиці часто паруються з кількома самцями. Після приблизно 60 до 70 днів вагітності самиця народжує двох або трьох дитинчат. Вони волохаті й добре розвинені, годуються молоком 45 днів і досягають статевої зрілості в два роки. Тривалість життя може бути 20 років у неволі.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ronald M. Nowak. Walker's mammals of the world. — JHU Press, 1999. — Т. 1. — С. 507. — ISBN 0801857899. (англ.)
  • Ankel-Simons, Friderun (2007). Primate Anatomy : An Introduction (3rd ed.). Durham, North Carolina: Department of Biological Anthropology and Anatomy, Duke University. pp. 55–56. (англ.)