Chrysler Cordoba

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Chrysler Cordoba
1978 Chrysler Cordoba.jpg
Виробник Chrysler
Батьківська компанія Chrysler Corporation
Роки виробництва 19751983
Попередник(и) Chrysler 300
Наступник(и) Chrysler Laser
Стиль кузова 2-дв. купе
Компонування FR
Двигун(и) V8, I6
Споріднені Chrysler Newport
Dodge Charger
Dodge Mirada
Plymouth Fury
Imperial

Chrysler Cordoba (Крайслер Кордоба) — середнє персональне люксове купе, яке продавалось Крайслером у Північній Америці в 1975–1983 рр. Це була перша модель компанії, яку виготовили спеціально для ринку personal luxury, і перша машина Chrysler, яка була меншою за повно-розмірні моделі.

Історія[ред.ред. код]

На початку 1960-х, коли інші бренди на ринку розширювались до менших машин з такими моделями як Mercury Comet і Buick Skylark, Chrysler дуже публічно заявив, що «ніколи» не планує випускати меншого Chrysler. Насправді, де люкс каталог Крайслера 1963 року говорив про New Yorker, "Це не молодша версія великої машини". Де люкс каталог 1962 року пішов навіть дальше, оголошуючи на звороті: "немає жодної молодшої версії в цілій родині!".

Назва Cordoba була використана весною 1970 року на спеціальній версії наборі оздоблення Chrysler Newport хардтоп (2- і 4-дверний)[1]. Ця повно-розмірна модель була «обмеженою версією люкс-автомобіля, розроблена для представлення марки Chrysler» і була в спеціальному кольорі «Кордоба золотий» з колесами-спицями, ковпаками коліс і боковим молдингом з вініловими вставками[1]. Крайслер описав повністю золоту вінілову античну текстуру інтер’єру цієї моделі, яка з’єднувалась з вініловим покриттям даху і орнаментом на капоті з ацтековим орлом як «тихий іспанський мотив»[1]. Включеними в ціну $4,241.65 були 383 куб. дюймовий (6.3 л) з гальмівною потужністю в 290 (220 кВт) і 2-камерним карбюратором двигун V8, автоматична трансмісія, підсилювач керма, шини з вайтволлами зі скловолокном 78x15, і AM радіоприймач «золотий звук»[1].

Розроблений Крайслером спершу для того, щоб стати повністю новим Plymouth Sebring для 1975 року, який мав розділяти кузов з Dodge Charger SE, було прийняте рішення представити цей автомобіль як перший малий Chrysler. Менший Cordoba був представлений як суперник на ринку personal luxury, який характеризувався меншими, більш економічним двигунами, ніж інші Крайслери, і мав 115-дюймову (2,921 мм) колісну базу, на 9 дюймів (229 мм) меншу за традиційні моделі свого часу[2]. Цей єдиний кузов купе був одним з декількох справжніх успіхів Chrysler в 1970-ті. В той час, як автовиробник балансував на банкрутстві, попит на Cordoba фактично перевищив пропозицію на перші пару років, з виготовленими більше 150,000 машин для вступних моделей 1975 року, і найбільше виготовленими у 1977, зі 183,000 машин[2]. Половина виробництва підрозділу Chrysler того періоду (а іноді й більше) складалась з Cordoba, і вони допомогли відродити марку[2]. Всі Cordoba складались у Віндсорі, Онтаріо.

Щоправда Córdoba є назвою міста в Іспанії, емблема автомобіля насправді була стилізованою версією аргентинської монети кордоби. Так чи інакше, значення було іспанське, і ця суть була втілена у дещо бароковому оздобленні всередині автомобіля. Щоправда першим представником автомобіля був Річард Бейсхарт, мексиканська кінозірка Рікардо Монталбан відмінно зарекомендував себе в Chrysler як рекламний представник автомобіля протягом всього його часу[3]. Примітним була його красномовна похвала «м’якого коринфського шкіряного інтер’єру»[4] і його американізований наголос на другий склад назви авто.

Перше покоління (1975–1979)[ред.ред. код]

Модель 1975 року
1975 Chrysler Cordoba, rear right.jpg
Модель 1976 року
Модель 1977 року
Модель 1978 року
Chrysler Cordoba 1979 року з опційним пакетом "300"

Cordoba був представлений Крайслером для 1975 модельного року як висококласний персональний люкс-автомобіль, конкуруючи з Oldsmobile Cutlass, Buick Regal і Mercury Cougar.

Спершу Cordoba планували зробити Plymouth – назви Mirada, Premier, Sebring і Grand Era асоціювались з проектом; всі, окрім Grand Era, використовувались на пізніших моделях Chrysler, Dodge та Eagle, хоча лише Dodge Mirada буде спорідненим з Cordoba. Однак, втрати від щойно представлених повно-розмірних моделей в кузові C у зв’язку з паливною кризою 1973 року, змусили адміністраторів Chrysler шукати вищі прибутки шляхом продажу моделей, нижчих від бренду Chrysler. Автомобіль мав успіх, з більше 150,000 проданими екземплярами у 1975 році, однак продажі за рік були гнітючими для компанії. Шкали виміру, окрім тахометра, були стандартом[5].

Для 1976 модельного року, продажі злегка збільшились до 165,000 машин. Злегка змінена версія 1977 року також добре продавалась, з лише менше 140,000 машинами. Успіх використання стратегії таблички з назвою Chrysler протиставлявся продажам собі подібного й дещо дешевшого корпоративного кузена, Dodge Charger SE. Подібний Dodge досяг лише чверть продажів Cordoba протягом тих самих модельних років, у зв’язку з тим, що Cordoba коштував лише на $160 більше від Charger, переконуючи клієнтів витрачати додаткові гроші на престиж назви Chrysler.

Інтер’єри були дещо більш розкішними, аніж на Dodge Charger SE, і набагато більше, ніж топ-моделі стандартних середніх марок (Plymouth Fury, Dodge Coronet), з сидінням-диваном із седану у велюровій оббивці і відкидним підлокітником у стандарті. Опційно були доступні роздільні сидіння, обтягнуті коринфською шкірою з центральним підлокітником і подушкою, або, за додаткову плату, центральною консоллю з важелем КПП на підлозі й ящичком для зберігання. Панель приладів і дверні панелі мали вставки, які імітували капу в’яза, і металеві накладки в 1975 році, тоді як моделі 1976-79 рр. мали імітацію палісандра. Суцільне сидіння 60/40 було представлене в 1976 році й інші опції сидіння/оббивки додавались кожного року аж по 1979 рік.

Початковий дизайн перетерпів лише малі зміни протягом трьох років, якраз перед розмаїттям факторів, які призвели до зниження продажів. Для 1978 року, відбулось широке оновлення з тоді популярними прямокутними фарами у вертикальній конфігурації (Dodge Charger SE залишив свої круглі фари для 1978 року, аніж прямокутні вертикальні Cordoba). Дизайнер Chrysler, Джеффрі Годшелл, написав у журналі «Collectible Automobile», що цей рестайлинг розглядався як «дещо бідний» і усунув значну частину зовнішньої привабливості, за яку Cordoba 1975–1977 рр. була відома. Оновлення також зробило автомобіль важчим від його попередника 1975-77 рр., в той час, як інші автомобілі цього класу були зменшені до менших розмірів, такі як Ford Thunderbird в 1977 і Chevy Monte Carlo й Pontiac Grand Prix у 1978 роках.

Зниження продажів у 1978 і 1979 роках могло також бути пов’язаним з представленням меншого Chrysler LeBaron всередині 1977 року, який був доступний в кузовах седан і купе, і пропонував подібний стиль personal-luxury і опції. Оновленим від покинутої лінійки було перероблене оздоблення Ulu, чий аеродинамічний екстер’єр мав хромовані бампери, чорне підкреслення на багажнику і унікальні передні фари.

В той самий час, фінансове положення Chrysler і репутація якості було в неухильному занепаді. Ростучі ціни на бензин і тугіші стандарти економії пального зробили майже 3,700 фунтовий (1,700 кг) Cordoba з 360 куб. дюймами (5.9 л) чи 400 куб. дюймами (6.6 д) двигунами V8 застарілим.

Для 1979 року пакет опцій «300» за $2,040 пропонувався для Cordoba, включаючи повністю білий екстер’єр, решітку радіатора в стилі Chrysler 300 і 4-камерний 360 двигун V8[6].

Друге покоління (1980–1983)[ред.ред. код]

Модель 1980 року
Chrysler Cordoba LS

Cordoba був зменшений для 1980 модельного року. Нова, менша модель 2-ї генерації використовувала платформу J, яка походить від кузова F Plymouth Volaré 1976 року, і була з’єднана з ново-названим, але дуже подібним Dodge Mirada. Chrysler також відродив Imperial для 1981 року як третій варіант платформи J.

Cordoba і Mirada тепер мали стандартний 6-циліндровий двигун (225 Slant Six), який, будучи дуже надійним, не виглядав таким потужним (95 к. с.) для купе такого сегменту ринку. Сильно знижений 318 куб. дюймовий (5.2 л) 120 к. с. V8 був опцією (стандартний на Imperial, з EFI), так само як і V8 з виробничим кодом E58 з 360 куб. дюймами (5.9 л) і 185 к. с., хоча його пізніше відкинули зі списку опцій для 1981 року і далі[7].

Модель LS 1980 і 1981 рр. (яка спершу мала бути «300») мала аеродинамічний повітрозбірник (майже ідентичний до того, що був на Mirada), з перехресною решіткою. Іншими особливостями цієї моделі були усунення вінілового покриття даху і екстер’єр в одному кольорі.

Стиль Cordoba другої генерації не привернув похвали першого, і, по суті, продажі були низькими. Індустрія зменшення автомобілів також вплинула на моделі personal luxury. Обидва, Chevrolet Monte Carlo в 1978 і Ford Thunderbird у 1980, зменшились в розмірах і продажах одночасно. Однак, зрештою, ці моделі відновились, так як їхні виробники зосередились на усуненні вад своїх машин, в той час, як менший Cordoba – ні. Chrysler щораз більше зосереджувався на своїх компактних, передньо-привідних моделях з 4- і 6-циліндровими двигунами, і керівництво наказало припинити виробництво Cordoba у 1983 році.

Агрегати[ред.ред. код]

З менш, ніж 100 машин, оснащеними E58 360 куб. дюймовим (5.9 л) 185 к. с. V8, опція двигуна була скасована після 1980 модельного року через низький попит[7]. Лише два двигуни були доступні зі стандартним Slant-6 і 318 куб. дюймовий (5.2 л) V8 опційним для 1981-83 модельних років.

NASCAR[ред.ред. код]

Обидві генерації Cordoba з’являлись в NASCAR. Ед Нерг брав участь на машині першої генерації в сезонах 1979-80 інколи, і Бадді Еррінгтон на другій генерації в сезонах 1982-84 рр., змагаючись з Dodge Mirada і Chrysler Imperial. Cordoba не був більш аеродинамічним, ніж інші Mopar і ніколи не фінішував вище 15-го місця будь-яких перегонів.

Колекціонування[ред.ред. код]

Chrysler Cordoba має досить лояльну базу власників, і деякі моделі визнані колекційним. Добрі приклади включають 1975 раннього випуску, частково з опційним 4-камерним карбюратором. Однак, Cordoba другої генерації привернув мало цікавості на ринку колекціонерів. Стосовно версії 300, Consumer Guide заявляє, що «'79 рік міг стати менш колекційним в далекому майбутньому, але перспективи LS здаються тонкими і майже неіснуючими на той час»[8].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г The new Chrysler Cordoba (advertisement). Ebony 25 (6): 84–85. April 1970. Процитовано 22 August 2012. 
  2. а б в Hyde, Charles K. (2003). Riding the Roller Coaster: A History of the Chrysler Corporation. Wayne State University Press. с. 223. ISBN 978-0-8143-3091-3. Процитовано 22 August 2012. 
  3. Novas, Himilce (2008). Everything you need to know about Latino history: 2008 edition. Penguin Group. с. 330–33 1. ISBN 978-0-452-28889-8. Процитовано 22 August 2012. 
  4. Frum, David (2000). How We Got Here : The 70's--The Decade that Brought You Modern Life--For Better or Worse. Basic Books. с. 25. ISBN 978-0-465-04195-4. 
  5. 1976 Chrysler Owners Manual. Oldcarbrochures.com. с. 15. Процитовано 22 August 2012. 
  6. 1979-1982 Chrysler Cordoba 300/Cordoba LS, auto.howstuffworks.com Retrieved 4 January 2016
  7. а б 1978-1980 Chrysler Cordoba. Moparautos.com. Процитовано 22 August 2012. 
  8. Auto Editors of Consumer Guide (16 July 2007). 1979-1982 Chrysler Cordoba 300/Cordoba LS. auto.howstuffworks.com. Процитовано 22 August 2012.