Circus Maximus
Circus Maximus, Великий цирк (лат. Circus Maximus) — найбільший іподром у Стародавньому Римі. Розташовувався в долині між Авентіном і Палатином. У змаганнях на іподромі могло одночасно брати участь дванадцять колісниць.
Історія[ред. • ред. код]
Вважається, що змагання на колісницях були вперше проведені тут ще царем Тарквінієм Пріском. Юлій Цезар розширив Великий цирк до 600 метрів в довжину, так що на ньому могло розміститися до 250 тисяч глядачів (ще стільки ж могли спостерігати за змаганнями стоячи). Октавіан Август встановив в цирку перший єгипетський обеліск, а Костянтин ІІ у 357 — другий. Обидва перенесені у 1588 році папою Сікстом V на П'яцца дель Пополо та до Латеранського палацу.
Доміціан проклав дорогу від цирку в свого палацу, а Траян розширив кількість глядацьких місць і імператорську ложу.
Перші перегони в Circus Maximus, як видно із визначення у Законах Дванадцяти таблиць в середині V ст. до н. е.; останні — при пануванні остготського царя Тотіли у 549 чи 550 році.
Крім Circus Maximus були і менші цирки: Circus Flaminius на марсовому полі, Цирк Нерона на території теперішньго Ватикану та Цирк Максентія на Via Appia.
У Середньовіччі кам'яні споруди цирку були розібрані на будівництво нових будинків. Проте територія цирку ніколи не забудовувалася, і досі тут проводяться громадські заходи (наприклад, рок-концерти).
Галерея[ред. • ред. код]
-
Сучасний вид на північ на Circus Maximus (ліворуч — Палатин)
-
Залишки цирку
-
-
-
-
-
Жан-Леон Жером, «Остання молитва християнських мучеників»
Джерела[ред. • ред. код]
- R. A. Staccioli, Rom. Wie es war und wie es ist. Vision S.R.I. Roma, ISBN 88-8162-114-2 (нім.)
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Circus Maximus |
