Circus Maximus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
circus[d]
Circus Maximus

Plan Rome Caen Circus Maximus Colisée.jpg

41°53′09″ пн. ш. 12°29′08″ сх. д. / 41.885899999999999466° пн. ш. 12.485699999999999577° сх. д. / 41.885899999999999466; 12.485699999999999577Координати: 41°53′09″ пн. ш. 12°29′08″ сх. д. / 41.885899999999999466° пн. ш. 12.485699999999999577° сх. д. / 41.885899999999999466; 12.485699999999999577
Країна Flag of Italy.svg Італія
Розташування Рим

Circus Maximus. Карта розташування: Італія
Circus Maximus
Circus Maximus
Circus Maximus (Італія)
Circus Maximus у Вікісховищі?
Реконструкція, Поль Біґо, університет Кан, Франція

Circus Maximus, Великий цирк (лат. Circus Maximus) — найбільший іподром у Стародавньому Римі. Розташовувався в долині між Авентіном і Палатином. У змаганнях на іподромі могло одночасно брати участь дванадцять колісниць.

Історія[ред.ред. код]

Вважається, що змагання на колісницях були вперше проведені тут ще царем Тарквінієм Пріском. Юлій Цезар розширив Великий цирк до 600 метрів в довжину, так що на ньому могло розміститися до 250 000 глядачів (ще стільки ж могли спостерігати за змаганнями стоячи). Октавіан Август встановив в цирку перший єгипетський обеліск, а Костянтин ІІ у 357 — другий. Обидва перенесені у 1588 папою Сікстом V на П'яцца дель Пополо та до Латеранського палацу.

Доміціан проклав дорогу від цирку в свого палацу, а Траян розширив кількість глядацьких місць і імператорську ложу.

Перші перегони в Circus Maximus, як видно із визначення у Законах Дванадцяти таблиць в середині V ст. до н. е.; останні — при пануванні остготського царя Тотіли у 549 чи 550.

Крім Circus Maximus були і менші цирки: Circus Flaminius на марсовому полі, Цирк Нерона на території теперішньго Ватикану та Цирк Максентія на Via Appia.

У Середньовіччі кам'яні споруди цирку були розібрані на будівництво нових будинків. Проте територія цирку ніколи не забудовувалася, і досі тут проводяться громадські заходи (наприклад, рок-концерти).

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • R. A. Staccioli, Rom. Wie es war und wie es ist. Vision S.R.I. Roma, ISBN 88-8162-114-2 (нім.)

Посилання[ред.ред. код]