Citroën Ami

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Citroën Ami
Citroen Ami - Flickr - exfordy.jpg
Виробник Франція Франція
Citroën Ренн
Аргентина Буенос-Айрес
Роки виробництва 1961-1978
Попередник(и) Citroën 2CV
Наступник(и) Citroën AxelCitroën Visa
Клас Суперміні
Стиль кузова 4-дверний седан Ami 6
5-дверний універсал Ami 8
Компонування передньомоторне, передньопривідне
Двигун(и) Ami 6 - B2 602 см³
19,5-28 к.с.
Ami 8 - 597 см³, 32 к.с.
Ami 8 Super B4 1015 см³ 53,5 к.с.
Коробка передач 4+1 •
Колісна база 2413 мм
Довжина 3912 мм
Ширина 1524 мм
Висота 1448 мм
Вага 620 кг
Найвища швидкість Ami 6 - 112 км/год
Ami 8 - 140 км/год
Споріднені Citroën Dyane

Citroën Ami (укр. Друг) — компактний автомобіль класу С компанії Citroën 19611978 років. Одна з найбільш популярних моделей компанії, якої випустили 1.840.396 екземплярів.

Ami 6[ред. | ред. код]

AMI 6. 1968
AMI 6 Berline
AMI 6 Club
AMI 8 Service

Початок серійного виробництва моделі Renault 4 змусив компанію Citroën терміново заповнити нішу автомобілів класу С на ринку поміж застарілою дешевою моделлю Citroën 2CV, що випускалась з 1949 року, та ще модерним автомобілем вищого класу Citroën DS. Ami став останньою розробкою Фламініо Бертоні[1] для компанії Citroën. Нове авто мало бути більшим за 2CV і дешевшим за DS. Технічне завдання вимагало створити авто довжиною до 4,0 м, з великим багажником, оптимальною комфортною кабіною для чотирьох пасажирів, але без використання типу кузова комбі. Пропозицію встановлення гідропневматичної підвіски з DS відхилили через її значну вартість. Тому вирішили взяти за базу платформу і ходову частину з 2CV, використовуючи незалежну підвіску передніх і задніх коліс. Для виробництва моделі спорудили спеціальний завод у Ренн. Для виконання усіх умов технічного завдання довелось встановити заднє скло зі зворотним нахилом, що визначило вигляд авто. Використання мотора з 2CV дозволило понизити середню частину капоту. Було встановлено прямокутні фари, що займали менше місця за круглі. Тоді такі фари встановлювали лише на Ford Taunus. Сидіння легко демонтувались і могли використовуватись як пікнікові стільці.

2-циліндровий опозитний мотор повітряного охолодження розробили на базі мотора з 2CV з дещо більшим об'ємом у 602 см³ і потужністю 22 к.с.. Інтер'єр розробили близьким до стилю DS. Через незвичну форму заднього скла журнал «Businessweek» назвав 1961 «Ami» одним з 50 найбридкіших авто 2-ї пол. ХХ ст. Модель користувалась популярністю у Франції, але через малі продажі за її межами було змінено розміщення заднього скла, поставлено дискові гальма.

У вересні 1963 встановили мотор потужністю 24,5 к.с, який ще раз посилили на початку 1968 до 28 к.с. Того ж року встановили мотор М28 того ж об'єму, але потужністю 35 к.с. У авто використовували 4-ступеневу коробку передач. Авто випускали у модифікаціях Berline, Tourisme, Comfort, Club, у якої було 4 круглі фари. Експортні машини для США отримали бампери, сітку радіатора з нержавіючої сталі, 4 фари з модифікації Club. Модифікація Berline набула популярності з серпня 1964 у варіанті комбі (Break) з вантажопідйомністю 320 кг. На її базі з 1965 розпочали випуск вантажний пікап Service[2] без бічних задніх вікон, дверей. З 1967 запустили Service Vitrée з заскленою задньою частиною. Ami 6 Berline випускали до 1969, Ami 6 Break до 1971. Ami 6 Service замінили 1969 на Ami 8 Service[3]

Ami 8[ред. | ред. код]

Citroën Ami 8 Tours
Citroën Ami 8 Super

У березні 1969 на заміну прийшла модель Ami 8, яку презентували на Женевському автосалоні. Його спроектувала фірма Heuliez[en] з кузовом хетчбек, мотором об'ємом 597 см³ і потужністю 32 к.с. при 5750 об/хв. У підвісці вперше використали телескопічні амортизатори на усіх колесах. Авто могло перевозити 325 кг.

З 1972 встановили 4-циліндровий мотор повітряного охолодження об'ємом 1015 см³, потужністю 53,5 к.с. від моделі GS, назвавши модель Ami 8 Super. Вона розвивала швидкість 140 км/год. Загалом виготовили 42.000 Ami 8 усіх модифікацій до 1976 року.

М35[ред. | ред. код]

Citroën М 35

Фірма Heuliez на базі передньої частини Ami 8 розробила модель з кузовом купе, роторним мотором Ванкеля об'ємом 995 см³ потужністю 49 к.с., що розвивала швидкість 144 км/год. Із запланованих 500 тестових машин виготовили 267 (1969–1971).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ingo Meier: Linie Z. Eine kleine Geschichte des Ami 6. In: Knaack/Schrader (Hrsg): Citroën-Jahrbuch N° 2, FGV-Verlag, 2006, S. 27-43, ISBN 3-9810348-1-3 (нім.)
  • Dominique Pagneux: «Citroen Ami6, 8 et Super de mon pere», Verlag E.T.A.I., 1997, ISBN 2-7268-8180-7 (фр.)
  • Dominique Pagneux: «Ami 6 & 8. Des chevrons à succès», Verlag E.T.A.I, 2006, ISBN 2-7268-8672-8 (нім.)
  • Kaufberatung in Oldtimer Markt, Ausgabe 12/2010 p. 36 ff. (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]