Щебрушка альпійська
| Щебрушка альпійська | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Рід: | Пахучка (Clinopodium) |
| Вид: | Щебрушка альпійська (C. alpinum)
|
| Біноміальна назва | |
| Clinopodium alpinum | |
| Синоніми | |
|
Acinos baumgartenii (Simonkai) Klokov | |
Щебрушка альпійська (лат. Acinos alpinus)[1] або щебрушка Баумгартена (лат. Acinos baumgartenii)[2] (лат. Clinopodium alpinum) — вид трав'янистих рослин родини глухокропивові (лат. Lamiaceae), поширений у Південній Європі, Північно-Західній Африці й Туреччині.
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічна рослина 10–25 см заввишки. Рослина з численними висхідними квітконосними стеблами. Листки коротко-черешчаті, зверху голі, знизу на жилах розсіяно-волосисті, верхні — еліптичні, нижні листки округло-яйцеподібні. Кільця 2–5-квіткові. Віночок фіолетовий, 12–15 мм завдовжки, удвічі довший від чашечки.[2] Горішок розміром 1,5–1,8 × 0,7–0,8 мм, яйцюватий, гострий, коричневий.[3]
Запліднення в основному відбувається через запилення квітів. Запилення комахами (двокрилі, перетинчастокрилі, зокрема бджолами). Насіння, що падає на землю згодом розповсюджується головним чином мурахами.
Поширення[ред. | ред. код]
Північна Африка: Марокко, Алжир, Туніс; Європа: Португалія, Іспанія, Франція, Швейцарія, Німеччина, Італія, Мальта, Австрія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Хорватія, Боснія й Герцеговина, Сербія, Албанія, Чорногорія, Македонія, Болгарія, Греція, Румунія, Україна; Азія: Туреччина. Населяє кам'янисті місця, на вапняних або кремнієвих субстратах.[4][3]
В Україні зростає на вапнякових скелях — у Карпатах, рідко (наводиться для гори Петрос на хр. Чорногора і Чивчинських гір, між горами Лоздун і Попадя).[2] Входить до переліків видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Закарпатської й Чернівецької областей.[5]
Використання[ред. | ред. код]
Має використання у народній медицині (потогінний, знижує температуру тіла). Листя використовуються як чай.
Галерея[ред. | ред. код]
-
у середовищі -
ілюстрація
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Acinos alpinus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Київ, 1987. — С. 310. (рос.)
- ↑ а б Flora Vascular. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27.05.2018. (ісп.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 27.05.2018. (англ.)
- ↑ Андрієнко Т. Л., Перегрим М. М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
|
Це незавершена стаття про глухокропивові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||