Cogito ergo sum

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Cogito ergo sum (фр. Je pense donc je suis — «Я мислю, отже я єсьм»[1]) — засадниче положення філософії Рене Декарта.

Уперше Декарт висловив його французькою в «Розмірковуваннях про метод» (1637)[2]. У «Засадах філософії» 1644 року він використав латинську форму.

Методологічне значення фрази для Декарта в тому, що існує твердження, яке є безумовно істинним. Декарт закликав до універсального сумніву. Сумніватися можна у всьому — в бутті зовнішнього світу, Бога, матерії тощо, однак суб'єкт міркування не може сумніватися у власному бутті, оскільки, якщо він не єсть, то хто ж тоді розмірковує?

« Але я переконав себе, що у світі немає зовсім нічого, ні неба, ні землі, ні розумів, ні тіл. Чи слідує з цього, що я не єсьм? Ні. Якщо я переконав себе в чомусь (чи, взагалі, подумав, про будь-що), то я неодмінно єсьм. Втім, хай є шахрай надзвичайної сили й хитрості, який свідомо й постійно мене обдурює. І в тому разі, я безумовно єсьм, якщо він дурить мене, хай собі дурить, скільки може, він ніколи не зможе стверджувати, що я ніщо, якщо я думаю, що я є щось. Тож, обміркувавши все ретельно, я повинен нарешті завершити таким судженням: Я єсьм, я існую неодмінно істинне, якщо воно висловлене, або сформульоване в моїй думці. (AT VII 25; CSM II 16—17)
«

— Р. Декарт, Meditationes de prima philosophia, II

Декарт першим із значних філософів почав використовувати термін свідомість. Принцип cogito ergo sum стверджує, що свідомість безумовно існує, втім Декарт був дуалістом на відміну, наприклад, від Берклі, і крім світу думок (res cogitans), визнавав існування також світу речей протяжних (res extensa), тобто матеріального світу.

Йосип Бродський перекривив Декартів вислів у вірші «Не виходь з кімнати» (рос. Не выходи из комнаты, 1970). Там є такі рядки:

…И вообще инкогнито
эрго сум, как заметила форме в сердцах субстанция.

«Інкогніто ерго сум» можна перекласти як «Існую, оскільки нікому невідомий».

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Кант, І. Критика чистого розуму / Імануїл Кант ; пер. з нім. І. Бурковського. — К. : Юніверс, 2000. — С. 108. — 504 с. — ISBN 966-7305-32-5.
  2. Discourse On the Method(англ.) у Проекті Гутенберг