Шикачик масковий
| Шикачик масковий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Coracina novaehollandiae Gmelin, 1789 | ||||||||||||||||
.svg) Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Turdus novaehollandiae Gmelin, 1789 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шика́чик масковий[2] (Coracina novaehollandiae) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Мешкає в Австралазії.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 32-35 см, вага 89-148 г. Забарвлення переважно сіре, нижня частина тіла щеж світліша, махові пера і хвіст дещо тьмяніші. На обличчі і горлі чорна "маска". У молодих птахів щоки і горло білуваті, горло поцятковане темними смугами. Голос — різкий, скрипучий крик "каарк" або мелодійний свист.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- C. n. subpallida Mathews, 1912 — захід Західної Австралії;
- C. n. melanops (Latham, 1801) — південний захід, південь, північ і схід Австралії і південно-східне узбережжя Нової Гвінеї в районі Порт-Морсбі;
- C. n. novaehollandiae (Gmelin, JF, 1789) — Тасманія і острови Бассової протоки.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Маскові шикачики гніздяться в Австралії, зокрема на Тасманії, та у Папуа Новій Гвінеї. Взимку частина популяції мігрує на Малі Зондські і Молуккські острови, на південь Нової Гвінеї, на острови архіпелагу Бісмарка та на західні Соломонові острови. Популяції Тасманії мігрують до східної Австралії. Частина популяцій не мігрує, частина протягом року веде кочовий спосіб життя. Бродячі птахи спостерігалися у Новій Каледонії і Новій Зеландії. Маскові шикачики живуть в різноманітних лісових масивах, на полях і плантаціях, в парках і садах. Уникають густих тропічних лісів. Під час негнздового періоду утворюють великі зграї, які можуть нараховувати до 100 птахів. Живляться комахами, їх личинками та іншими безхребетними, яких ловлять в польоті або шукають серед листя, а також плодами і насінням. Сезон розмноження триває з серпня по лютий. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з гілочок і кори, скріплюється павутинням, розміщується на дереві, в розвилці між гілками. В кладці 3 яйця, якубаційний період триває приблизно 3 тижні.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Coracina novaehollandiae.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, Mottled Berryhunter, ioras, cuckooshrikes. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 квітня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |