Ліщина велика
| Ліщина велика | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Березові (Betulaceae) |
| Рід: | Ліщина (рід) (Corylus) |
| Вид: | Ліщина велика (C. maxima)
|
| Біноміальна назва | |
| Corylus maxima Mill., 1768
| |
| Синоніми | |
|
Corylus tubulosa Willd. | |
Ліщина велика[1][2] (Corylus maxima) — вид рослин із родини березових (Betulaceae), батьківщиною є Балканський півострів.
Опис[ред. | ред. код]
Це кущ невелике дерево заввишки 6–10 метрів[3]. Молоді пагони коричневі або бурі, вкриті сочевичками й оксамитовим залозистим запушенням. Листки округлі або широко-овальні, коротко загострені, двічі зубчасті, зверху голі, знизу сіро-запушені, м'яко-волосисті, 7–14 × 6–11 см. Чоловічі сережки мають довжину 5–10 см. Плід — горіх, 18–25 × 10–15 мм, кулястий еліпсоїдний чи довгастий, сірувато запушений на верхівці, поверхня неглибока борозниста або гладка, злегка блискуча, коричнева. 2n=22[2][4][5].
Поширення[ред. | ред. код]
Батьківщиною є Балканський півострів; вид натуралізований у Великій Британії, Німеччині, Австрії, Туреччині, Криму; інтродукований і культивується в деяких інших країнах[6][3][7]. Населяє ліси й вирощується в садах[3].
В Україні зростає у садах і парках — у Криму, зрідка в інших регіонах[2].
Використання[ред. | ред. код]
Цей вид широко культивується для отримання смачних їстівних горіхів. Він також широко використовується в садівництві, включаючи декоративний сорт під назвою 'Purpurea', який має фіолетове листя. Листя використовувалося в традиційній турецькій медицині всередину як відвар при екземах, тоді як шматочки листя зовні для лікування набряків і висипань[3].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Листок -
Сережки -
Corylus maxima 'Purpurea' -
Плід -
Урожай ліщини в Туреччині
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Corylus maxima // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 63.
- ↑ а б в г Rivers, M.C.; Beech, E. (2018). Corylus maxima. The IUCN. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24.08.2021. (англ.)
- ↑ Ladislav Kovář (2018). Corylus maxima. botany.cz. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24.08.2021. (чеськ.)
- ↑ Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 27. (англ.)
- ↑ Corylus maxima. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24.08.2021. (англ.)
- ↑ Corylus maxima. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24.08.2021. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|