Couroupita guianensis
| Couroupita guianensis Коуропіта гаянська | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Квіти коуропіти гаянської
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Couroupita guianensis Aubl., 1775 | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
*Couratari pedicellaris Rizzini
| ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Коуропіта гаянська, дерево «гарматне ядро», нагалінга (Couroupita guianensis) — дерево роду Couroupita.
Історія[ред. | ред. код]
Назву рослині дав французький біолог Жан Обле у 1755 році. На Шрі-Ланку рослину завезли у 1881 році. Рослину переплутали з священним деревом сал (Shorea robusta). За легендою мати Будди Майя тримала гілку дерева сал, коли народжувала сина. Через це Shorea robusta вирощують у буддистських монастирях. Проте у Шрі-Ланці, Таїланді цим деревом вважають Коуропіту гаянську. За іншою версією через наявність у квіток каптура, люди асоціють дерево з нагами, тому вирощують на територіях індуїстських та буддистських храмів.
Будова[ред. | ред. код]
Вічнозелене листяне дерево досягає 25-37 м висоти[2]. Через округлі великі плоди, що схожі на гарматні ядра, в англійській мові отримало назву «Cannonball Tree». Квіти ростуть у нижній частині дерева прямо на стовбурі. Квіти мають специфічну складену будову.
Життєвий цикл[ред. | ред. код]
Квіти не виділяють нектару тому приваблюють комах, що збирають пилок. Для цього рослина виробляє два види пилку — запліднений у нижній частині квітки і незапліднений у «каптурі» (покривалі). Великі плоди при падінні розбиваються, приманюючи тварин запахом. Таясові свині та птахи споживають плоди. Насіння покрите спеціальним покриттям, що дозволяє їм проходити стравохід тварин.
Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]
Походить з північної частини Південної Америки та Карибського архіпелагу. Росте у низинних дощових лісах на багатих гумусом вологих ґрунтах.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Зараз широко вирощується у тропічних країнах через декоративні квіти.
Плоди можуть вживати в їжу господарські тварини (свині, кури). Люди їдять плоди рідко через специфічний запах.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 10 січня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Ліс. — К.Махаон-Україна, 2008. — 304 с., іл. — С. 142
- ↑ COUROUPITA GUIANENSIS. notascienceaddict.tumblr.com. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 січня 2016.
|
