Crescentia cujete
| Crescentia cujete | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Crescentia cujete L. | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Crescentia cujete, в популярній літературі горля́нкове де́рево[1] — багаторічна рослина родини біньйонієвих.
Опис[ред. | ред. код]
Листяне дерево до 10 м заввишки, що скидає листя у посушливу пору року. Лійкоподібні запашні кремового чи рожевого кольору квіти сидять безпосередньо на товстих нижніх гілках (кауліфлорія). Таке розміщення пояснюється тим, що дерево запилюють кажани і так їм легше знайти квітки. Плоди горлянкового дерева завширшки 30 см і містять солодкувато-кислу їстівну м'якоть з численним насінням.
Поширення та екологія[ред. | ред. код]
Росте у саванах, заростях ліан, рідколіссі від Центральної Мексики до Болівії.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Плід рослини схожий на плід звичайної тикви (горлянки), звідки й походить назва дерева. Плоди обох рослин мають міцну оболонку, тому їх використовують для виготовлення традиційного посуду, іграшок, музичних інструментів.
Молоді плоди інколи маринують. З насіння виготовляють сироп «карабобо». Смажене насіння використовують як замінник кави. З листя роблять супи.[2]
Галерея[ред. | ред. код]
Квітка
Листя
Плід
Миски з плодів
Молоде дерево
_2-06578.jpg)
_bowls.jpg)
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Родд Тоні, Стекхауз Дженніфер. Ліс. Енциклопедичний путівник. — К.: Махаон-Україна, 2008. — 304 с., іл. — С. 141.
- ↑ Crescentia cujete - Useful Tropical Plants. tropical.theferns.info. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 16 червня 2017.
