Туко-туко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ctenomys)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Туко-туко
Період існування: пізній пліоценнаш час
Ctenomys minutus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Підряд: Їжатцевиді (Hystricomorpha)
Інфраряд: Hystricognathi
Парворяд: Кавієвиді (Caviomorpha)
Надродина: Octodontoidea
Родина: Тукотукові (Ctenomyidae)
Lesson, 1842
Рід: Туко-туко (Ctenomys)
Blainville, 1826
Типовий вид
Ctenomys brasiliensis
Вікісховище: Ctenomys

Туко-туко (Ctenomys) — рід південноамериканських гризунів, що виділяється в окрему родину тукотукових.

На даний час до родини відносять 60 видів, що об'єднуються в рід Ctenomys. Назву роду «Ctenomys» можна перекласти з латинської мови як «миша з гребнями». Великій різноманітності видів сприяє мозаїчність ареалу — на більшості його ділянок туко-туко живуть ізольованими популяціями. Викопні залишки відносять появу тукотукових до раннього пліоцену. Мабуть, найближчими родичами тукотукових є гризуни з родини віскашевих.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Туко-туко — невеликі гризуни, вага знаходиться в діапазоні 100–700 г. Довжина тіла 17—25 см, хвоста 6—8 см. Морфологічні ознаки показують високий ступінь пристосованості до підземного способу життя. У туко-туко важка, масивна статура; велика, широка голова на короткій, товстій шиї. Очі невеликі, розташовані високо на голові; вушні раковини сильно зредуковані. Кінцівки короткі, м'язисті; передні кінцівки дещо коротші ніж задні. Стопи лап 5-палі, озброєні довгими, могутніми кігтями (сильніше розвинені на передніх лапах). Стопа облямована щіткою жорсткого щетінковидного волосся, яке збільшує її поверхню і служить гребенем при чищенні хутра. Хвіст короткий, товстий, покритий рідкісним коротким волоссям. Волосяний покрив різної висоти і довжини. Його забарвлення темно- або світло-коричневе, темно-сірувато-жовте або темно-жовте. У самки 3 пари сосків. Зубів 20; характерні великі, могутні різці. В цілому, туко-туко нагадують північноамериканських гоферів, але у них відсутні защічні мішки. Зубна формула: I 1/1, C 0/0, P 1/1, M 3/3; третій моляр рудиментний.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Туко-туко мешкають в помірній і субтропічній зонах Південної Америки — від південного Перу і Мату-Гросу (Бразилія) до Вогняної Землі. У горах піднімаються на висоту до 5000 м над рівнем моря, воліючи триматися високогірних неосвоєних людиною ділянок. Ведуть підземний спосіб життя, будуючи складні розгалужені системи ходів з камерами гнізд, коморами і убиральнями. Для будівництва туко-туко віддають перевагу рихлим або піщаним ґрунтам. Водяний туко-туко (Ctenomys lewisi) будує нори по берегах водоймищ і, ймовірно, веде напівводний спосіб життя. Риють туко-туко в основному не передніми лапами, а різцями, потім відгортаючи землю задніми лапами. При небезпеці туко-туко швидко і вправно задкують углиб нори задом наперед — хвіст виступає у них органом дотику.

Активні туко-туко у вечірні та ранні ранкові години. Селяться зазвичай колоніями, оскільки ділянок ґрунтів, зручних для туко-туко, небагато. У сприятливих умовах на ділянці 1 км² живуть разом до 200 особин. Проте одну нору зазвичай займає одиночний звір або самка з молодняком. Свою назву отримали за характерні гучні крики «туку-туку-туко» або «тлок-ток-тлок», що застерігають інших тварин про небезпеку. Харчуються звірі в основному підземними, соковитими частинами рослин і стеблами, які можуть затягувати вниз під землю. Туко-туко завдають деякої шкоди посівам і плантаціям, ушкоджуючи коріння культурних рослин.

Протягом року у самки зазвичай буває один виводок з 1—5 дитинчатами. Вагітність триває 103–107 днів. Новонароджені добре розвинені, і вже через декілька днів можуть різноманітити молочну дієту рослинною їжею. У віці близько року вони стають статевозрілими. Тривалість життя в природі становить 3 роки.

Систематика[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • вебсайт [Архівовано 16 серпня 2013 у WebCite] МСОП
  • Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski — Mammalogy / Jones & Bartlett Learning, 2010, p. 231
  • Зиков О. — Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми, Праці зоологічного музею Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, том 4, 2006 р.