DAF (автовиробник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
DAF
Van Doorne's Aanhangwagen Fabriek (DAF)
Тип Безіменне партнерство
Доля 1 травня 1975 - легкове відділення компанії купує фірма Volvo
Заснування 1 квітня 1928
Засновник(и) Хуберт ван Доорн
Штаб-квартира Ейндховен, Нідерланди
Попередні назви Commanditaire Vennootschap Hub. van Doorne's Machinefabriek
Філії Tatra (19%)
DAF Trucks Australia
Галузь Автомобілебудування
Продукція Транспортні засоби
Власник(и) Paccar з 1996 року
Сайт www.daf.com

DAF (ДАФ) — з 1928 року нідерландський виробник автомобілів та автобусів. Штаб-квартира розташована в Ейндховені1 травня 1975 року легкове відділення компанії купує фірма Volvo, і компанія DAF припинила виробництво легкових автомобілів.

Хуберт ван Доорн. Заснування компанії[ред.ред. код]

Хуберт ван Доорн народився в перший день нового століття (01.01.1900), у віці 11 років він залишився без батька, і хлопцеві довелося покинути школу, щоб заробляти гроші для своєї родини. У 1920-х він працює в Ейндховені механіком в сервісі, який часто відвідує Арнольд Х'югенс, власник місцевої броварні. Х'югенсу подобається, як Хуб займається його Stearns-Knight, і він виділяє 10 000 форинтів йому як стартовий капітал для своєї справи. 1 квітня 1928 року Хуберт ван Доорн засновує фірму Commanditaire Vennootschap Hub. van Doorne's Machinefabriek. Спочатку сервіс тулився в приміщенні, розміром в 16 м2, Хуберт бере до себе свого молодшого брата Вільгельмуса, якого всі будуть кликати Вім. Вони починають виробляти тракторні та вантажні причепи. У 1930 році вони будують ще один завод, в Туіндорпі.

У 1934 році брати перейменовують фірму в Van Doorne's Aanhangwagen Fabriek (DAF) - "Фабрика причепів ван Доорна", а через 2 роки Х'югенс залишає фірму, до цього часу фірма займає площу в 9000 м2 і на ній працюють 280 осіб.

Перед війною самоучка Хуб ван Доорн розробляє систему Trado, що дозволяє переробляти вантажні автомобілі в повнопривідні (4х4 або 6х6).

Початок виробництва автомобілів[ред.ред. код]

DAF Regenjas

У 1940 році Хуб конструює дешевий транспортний засіб, шириною всього в 75 см, на якому можна проїхати через двері будинку, аналіз ринку показує, що буде матися попит на 1000 автомобілів, проте починається війна. У 1942 році був побудований єдиний екземпляр, який був проданий циркачам, і що цікаво, машина збереглася до наших днів. Машина називалася DAF Regenjas.

Після війни в Європі виникла велика потреба у вантажних автомобілях, чим вирішили скористатися брати. У 1949 році вони запускають виробництво комерційного транспорту, причому, обидві моделі (DT5 і DT10) мають кабіну над двигуном, що дозволяло додати габаритів для вантажу.

У 1953 році Хуб купує собі "Б'юїк" з автоматичною коробкою передач, йому подобається ця коробка, і він замислюється про будівництво доступної маленької машини з такою ж системою, що полегшує життя водія, проте всі наявні на цей момент коробки передач занадто громіздкі для малолітражного автомобіля. Тоді, порадившись із братом, вони починають проектувати легковий автомобіль власної конструкції, оскільки новинка повинна мати "фішку", то вирішено розробити для неї коробку автомат. У 1956 році Хубу ван Доорну на очі потрапляє мопед Zundapp Hobby з відцентровим зчепленням, замість ланцюга колеса обертав ремінь. Вирішено було побудувати подібну коробку передач для автомобіля.

Коробка передач DAF Variomatic

Незабаром будується 6 прототипів з 590 см3 мотором і безступінчатою коробкою передач, яку назвали Variomatic. Ремінь рухався по первинних і вторинних шківах залежно від крутного моменту двигуна, потім інший ремінь передавав тягу на головну передачу, завдяки чому і крутилися ведучі колеса, цю коробку прозвали "коробка 100 передач". У салоні була трансмісія з 2-ма положеннями - вперед і назад.

DAF 600

Після випробувань автомобілів (всього намотали 1 300 000 км на них) в 1958 році на Амстердамській автомобільній виставці був представлений "ДАФ 600".

Його 2-циліндровий 590-кубовий мотор, потужністю 22 к.с., дозволяв розганятися до 90 км/год. Машина викликала ажіотаж, так що в 1959 році почалося її виробництво. Серед інших особливостей автомобіля - незалежна підвіска всіх коліс, незабаром машина отримує популярність серед жінок, і замовлення перевищують можливості фірми випускати ці автомобілі.

DAF 30 Daffodil

У 1961 році з'являється більш потужна версія - 750. Її мотор розточений до 750 кубів, а потужність тепер дорівнює 30 к.с.. Одночасно з ним з'являється модель 30 Daffodil з таким же мотором, але з поліпшеним дизайном. Ходить байка, що "Даффоділ" розшифровується як злиття слів "Даф" і "Крокодил", ніби автомобіль порівнювали з крокодидом. Насправді це слово перекладається як "Нарцис".

DAF 30 Daffodil

У 1963 році знімаються з виробництва моделі 600 і 750, яких до цього часу випущено 30 500 і 16 700 примірників відповідно. Тоді ж модернізується "Даффоділ", який отримує індекс 31, через два роки його змінить 32 модель.

32 Daffodil був модернізований італійським дизайнером Мікелотті. На базі цієї моделі випускалася спортивна версія DAF 33 Daffodil S, її мотор був збільшений до 760 кубів, а потужність дорівнювала 36 силам, спереду стояли дискові гальма, всього було випущено 500 таких машинок.

Гонщики Слотемакер і Хонхоф займають третє місце в ралі на Альпійський кубок у своєму класі на подібній машині. Інший гонщик - Ренсі Ребез займає перше місце в групі до 1000 см3 і 19 в загальному заліку в марафоні Спа-Софія-Льєж, прийшовши на 3 години пізніше лідера (МВ 230SL). У 1965 році фірма виставляє 5 екіпажів в гонці "Rallye des Tulipes", в якій заявлено 120 екіпажів, всього до фінішу приходять 49 машин, з яких 5 - малятка "ДАФ", а гонщики Лоран і Марш стають переможцями у своєму класі (до 750 см3).

Тим часом попит на машини стабільний, фірма вирішує будувати додатковий завод, тут втручається держава, справа в тому, що в цей час в південній частині країни закриваються вугільні шахти, і величезна кількість людей залишається без роботи, в той час як північна частина країни на підйомі, оскільки в Північному морі виявлено нафту, і вся промисловість на підйомі. Уряд пропонує побудувати завод в Борне, при цьому сплативши половину вартості проекту. Незабаром з нового заводу починає сходити модель 44. Вона була більшою моделі 33, яка замінила "32 Даффоділ" (по суті - одна і та ж машина, просто помінялася назва). База машини була збільшена на 20 см, кузов, спроектований Джованні Мікелотті, був більшим "тридцять третього" на 24 см.

DAF 44

Мотор був об'ємом 844 см3 і потужністю 40 к.с..

Ці машини також взяли участь в гонках, де перемагають у класі до 850 см3.

DAF 55

У 1968 році з'являється перша 4-циліндрова модель - 55. Керівництво "ДАФ" давно хочуть випустити 4-циліндрову машину, але грошей не вистачає на розробку нового агрегату, тому ведуться переговори з Ванкелем та фірмою "Рено". У підсумку, зваживши всі за і проти, "ДАФ" вирішує зупинитися на більш традиційному двигуні "Рено", об'ємом 1.1 л.

DAF 55 Michlelloti Siluro

Машина дебютувала на Женевській виставці у вигляді концептуального купе, побудованого Мікеллоті.

DAF 55 Marathon

Автомобіль цієї моделі брав участь у марафоні Лондон-Сідней, в якому фінішував у 10-ці перших машин, тому коли в кінці року з'явилася версія купе, то її було вирішено назвати на честь марафону.

Наприкінці 60-х "ДАФ" і Мікеллоті працюють над проектом автомобіля більшого за розмірами, ніж 44/55. Паралельно ведуться роботи над 4-ма проектами, в 1971 році Michelotti, Bertone і заводський дизайнер Йон Де Вріс будують прототипи, вибір падає на розробку Де Вріса, інші проекти згорнули, і один з них продається фірмі "Тріумф", яка пізніше випустить на ринок модель "Доломіт". "ДАФ" починає вести переговори з декількома фірмами про проектування мотора під цей проект, названий Р900. Ford, Peugeot і General Motors відмовилися відразу від співпраці, Audi захотіла зробити з цього проекту свою модель, більше всіх інтерес проявила фірма BMW, яка була згодна побудувати і поставляти двигуни в обмін на виробництво її 2002 на заводах в Борне, проте керівництво "ДАФ" відмовилося від цієї пропозиції, тоді звернулися до "Вольво", однак і вони відмовилися від проекту, пославшись на дорожнечу розробки.

DAF 66 Marathon

Тим часом модель 55 піддається рестайлінгу, і її починають продавати під індексом 66.

Серед більш серйозних оновлень - заміна задньої підвіски на підвіску типу "Де Діон", а версія купе отримує 1.3 л мотор.

В цей же час фірма "Рено" погоджується підготувати 1.4 л мотор для проекту Р900, який повинен стати моделлю "ДАФ 77". У вересні 1972 року, дізнавшись про цю новину, фірма "Вольво" купує 33% акцій легкового відділення фірми "ДАФ".

DAF 55 Monte Carlo

У 1972 році "ДАФ" виставляє 3 машини в ралі Монте-Карло, всього бере участь 264 екіпажі, які, крім іншого, виступають на спортивних автомобілях типу Porsche 911, Lancia Fulvia HF, Fiat 124 Spyder, Datsun 240Z і ралійному Ford Escort. "ДАФ 55" відверто слабкий на цьому рівні, проте, не дивлячись ні на що, екіпаж Клода Лорана і Жака Марша приходять 18 в загальному заліку і першими у своєму класі (до 1.1 л).

Припинення виробництва легкових автомобілів[ред.ред. код]

DAF 77

У 1974 році модель 44 модернізують, вона отримує задню підвіску "Де Діон", схожу з підвіскою "Даф 66". Через рік "Вольво" скуповує акції, збільшивши їх до 75%, "Вольво" стає власником фірми "ДАФ", 1 травня 1975 року фірму перейменовують в Volvo Cars BV, Netherlands. Модель 66 перейменовується в Volvo 66, а проект 77, так і не почавши випускатися, перетворюється після деяких доопрацювань в 1976 році в Volvo 340.

Модель 66 випускалася до 1980 року, а 77, вірніше, "Вольво 340" в останній раз зійшла з конвеєра в 1991 році. Правда, "Варіоматиків" на ній вже не було. Сьогодні існує вантажне відділення фірми "ДАФ", яке належить американцям. А легковому відділенню фірми ми зобов'язані народженням клиноремінного варіатора.

Список легкових автомобілів DAF[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Marcin Stiasny: Atlas autobusów. Poznań: Poznański Klub Modelarzy Kolejowych, 2008. ISBN 978-83-920757-4-5.
  • Gilbert Lecat, Jeam-Michel Leligny et Francis Reyes, , Solar,‎ 2000, 127 p. (ISBN 2-263-02975-3)