DSCH (мотив)
DSCH — це музичний мотив, яким композитор Дмитро Шостакович кодував власне ім’я. Це музична криптограма на манер B-A_C_H, що складається з нот D, E flat, C, H (в класичній нотації), що відповідає ініціалам композитора в німецькій транслітерації: D. Sch. ( D mitri Sch ostakowitsch).
Використання[ред. | ред. код]
У творчості Д. Шостаковича[ред. | ред. код]
Мотив зустрічається у таких творах:
- Симфонія No 8 до-мінор, тв. 65
- Концерт для скрипки No1 ля-мінор, тв. 77
- Фуга No 15 ре-бемоль мажор, тв. 87 (лише один раз, в стрето)
- Струнний квартет No 5 сі-бемоль мажор, тв. 92
- Симфонія No 10 мі мінор, тв. 93
- Струнний квартет No 6 соль мажор, тв. 101 (Грає відразу чотирма інструментами в кінці кожної частини)
- Концерт для віолончелі No 1 мі-бемоль мажор, тв. 107
- Струнний квартет No 8 до-мінор, тв. 110 (з’являється в кожному окремому русі)
- Симфонія No 15 ля мажор, тв. 141.
Іншими[ред. | ред. код]
До того, як Шостакович використав мотив, його використав Моцарт в тактах 16 та 18 свого струнного квартету №. 19 до мажор, К. 465 у першій партії скрипки.
Мотив використовується у кількох творах, що були присвячені Шостаковичу, зокрема, Прелюдії Шнітке на згадку про Дмитра Шостаковича та 9-й струнному квартеті Цинцадзе, і творах Едісона Денисова: 1969 DSCH для кларнета, тромбону, віолончелі та фортепіано та соната для саксофона 1970 року.
Сучасний італійський композитор Лоренцо Ферреро використавDEsCH у композиції для гобоя, фагота, фортепіано та оркестру, написаній у 2006 році на честь 100-річчя від дня народження Шостаковича, та в Op.111 - "<a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Lorenzo_Ferrero#Chamber/Instrumental [Архівовано 18 лютого 2021 у Wayback Machine.]" rel="mw:ExtLink" title="Lorenzo Ferrero" class="cx-link" data-linkid="69">Bagatella su Beethoven</a>" (2009), що поєднує в собі теми з фортепіанної сонати No 32 до-мінор, соч. 111 Людвіга ван Бетховена з музичною монограмою Шостаковича.
Монограма є основою назви журналу DSCH Journal [Архівовано 13 лютого 2021 у Wayback Machine.], в якому публікуються дослідження творчості Шостаковича та Видавництво DSCH [Архівовано 4 червня 2020 у Wayback Machine.], яке видало 150-томні « Нові зібрані твори» Дмитра Шостаковича у 2005 році, 25% з яких містили раніше не опубліковані твори.
Список літератури[ред. | ред. код]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Brown, Stephen C., “Tracing the Origins of Shostakovich’s Musical Motto,” Intégral 20 (2006): 69–103.
- Gasser, Mark. "Ronald Stevenson, Composer-Pianist: An Exegetical Critique from a Pianistic Perspective" [Архівовано 18 березня 2019 у Wayback Machine.]. PhD diss. [Western Australia]: Edith Cowan University, 2013.
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- " DSCH - Девіз Шостаковича [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] ", журнал DSCH
- " Приклади [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] цитування DSCH ", журнал DSCH