Dassault-Breguet Super Étendard
Dassault-Breguet Super Étendard | |
---|---|
Dassault-Breguet Super Étendard | |
Призначення: | палубний штурмовик |
Перший політ: | 28 жовтня 1974 |
Прийнятий на озброєння: | червень 1978 |
Знятий з озброєння: | 12 липня 2016 року |
Період використання: | 1978-2016 |
На озброєнні у: | знятий з озброєння |
Розробник: | Dassault Aviation |
Всього збудовано: | 85 |
Конструктор: | Dassault Aviation |
Екіпаж: | 1 особа |
Максимальна швидкість (МШ): | 1205 км/год |
Бойовий радіус: | 850 км |
Дальність польоту: | 1820 км |
Практична стеля: | 13 700 м |
Швидкопідйомність: | 100 м/с |
Довжина: | 14,31 м |
Висота: | 3,86 м |
Розмах крила: | 9,6 м |
Площа крила: | 28,4 м² |
Порожній: | 6 500 кг |
Споряджений: | 9 400 кг |
Максимальна злітна: | 12 000 кг |
Двигуни: | 1 ТРД Snecma Atar 8K-50 |
Тяга (потужність): | 49 кН |
Гарматне озброєння: | 2 × 30-мм DEFA 552 |
Боєзапас: | 125 для кожної гармати |
Кількість точок підвіски: | 6 |
Маса підвісних елементів: | 2100 кг |
Підвісне озброєння: | AM-39 Exocet, ракета Air-Sol Moyenne Portée з ядерною БЧ, AS-30, R.550 Magic, конвенційні вільнопадні та кореговані авіаційні бомби |
Dassault-Breguet Super Étendard у Вікісховищі |
Super Étendard («Сюпе́р Етанда́р»)[прим. 1] — французький надзвуковий палубний штурмовик виробництва компанії Dassault-Breguet («Дассо́-Бреге́»). Розроблений на базі літака Dassault Étendard IV[en]. Здійснив перший політ 28 жовтня 1974 року і надійшов на озброєння Франції у червні 1978 року. Збудовано 85 літаків. Французькі Super Étendard брали участь у кількох конфліктах, таких як війна в Косово, війна в Афганістані та військове втручання в Лівії.
Super Étendard також використовували Ірак (на тимчасовій оренді) та Аргентина, які залучали цей літак під час військових дій. Військово-морські сили Аргентини використовували Super Étendard та ракету Exocet, якими потопили есмінець «Sheffield» і контейнеровоз «Атлантик Конвейр» під час війни за Фолклендські острови у 1982 році, що призвело до значної популярності цього літака. Ірак використовував Super Étendard для атак на нафтові танкери та торгові судна в Перській затоці під час Ірано-іракської війни.
13 липня 2016 року літак цього типу урочисто здійснив останній політ на базі у місті Ландівізьо на узбережжі Атлантики, після чого військово-морські сили Франції відмовилися від подальшої експлуатації Super Étendard та замінили їх на Dassault Rafale[1].
Super Étendard є розвитком попереднього Étendard IVM, який було розроблено в 1950-х роках. Спочатку Étendard IVM мав бути замінений на версію SEPECAT Jaguar, адаптовану для використання на авіаносцях, що отримала назву Jaguar M; однак проєкт Jaguar M був загальмований через поєднання політичних проблем та труднощів, що виникли під час випробувальних розгортань на борту авіаносців. Зокрема, Jaguar M мав проблеми з керуванням при польоті на одному двигуні і низьку швидкість реакції дроселя, що ускладнювало посадку на авіаносець після відмови двигуна[2]. У 1973 році всі роботи над проєктом Jaguar M були офіційно скасовані французьким урядом[3].
Були кілька запропонованих літаків для заміни Jaguar M, серед яких LTV A-7 Corsair II і Douglas A-4 Skyhawk. Dassault скористалася своїми зв'язками у французькому уряді та запропонувала власний варіант для задоволення вимог[4]. За словами Білла Ганстона і Пітера Гілкріст, Dassault зіграла значну роль у скасуванні проєкту Jaguar M з метою створити місце для своєї власної пропозиції – Super Étendard[5]. Super Étendard був, по суті, поліпшеною версією існуючого Étendard IVM, оснащений більш потужним двигуном, новим крилом та покращеною авіонікою. Dassault просувала свій літак як єдиний повністю французький варіант, дешевший за інших претендентів, використовуючи сучасні технології, вже перевірені в існуючих літаках Dassault. Пропозиція Dassault щодо Super Étendard була прийнята французьким військово-морським флотом у 1973 році, що призвело до швидкої збірки серії прототипів[6].
Перший з трьох прототипів, які були побудовані, Étendard IVM, модифікований новим двигуном і деякою новою авіонікою[6], здійснив свій перший політ 28 жовтня 1974 року[7][8][9]. Початковим наміром французького ВМФ було замовити загалом 100 літаків Super Étendard, однак було зроблено замовлення на 60 нових моделей з опцією на ще 20; подальші скорочення бюджету та зростання вартості літака в підсумку призвели до того, що було придбано лише 71 Super Étendard[9]. Dassault почала поставки літака цього типу для французького військово-морського флоту у червні 1978 року[7][10].
У перший рік виробництва для французького флоту було виготовлено 15 літаків Super Étendard, що дозволило сформувати першу ескадрилью в 1979 році. Dassault виробляла літаки приблизно зі швидкістю дві одиниці на місяць[11].
Аргентинський флот був єдиним закордонним покупцем. Аргентина замовила 14 літаків для задоволення своїх вимог до нового винищувача, здатного працювати з їхнього єдиного авіаносця[7]. У 1983 році вся виробнича діяльність була завершена, а остання поставка французькому військово-морському флоту відбулася того ж року[9][12].
Super Étendard — це невеликий, одномоторний, середньоплановий літак з повністю металевою конструкцією. Крила і стабілізатори літака мають стрілоподібну форму, з кутом стрілоподібності крил приблизно 45 градусів. Літак оснащений турбореактивним двигуном SNECMA Atar 8K-50 без форсажної камери, з тягою 49 кН. Його льотні характеристики не були значно кращими за Étendard IV, однак авіоніка була суттєво вдосконалена.
Основною новою зброєю Super Étendard стала французька протикорабельна ракета Aérospatiale AM 39 Exocet[6]. Літак був оснащений радаром Thomson-CSF Agave, оновленою версією радара Cyrano IV, який використовувався на Dassault Mirage F1. Цей радар, серед іншого, був необхідним для запуску ракети Exocet[6]. Одним з головних технічних досягнень Super Étendard став бортовий центральний комп'ютер UAT-40, який керував більшістю критичних систем місії, інтегруючи навігаційні дані та функції, інформацію радарів і управління зброєю[13].
У 1990-х роках було проведено значні модифікації та модернізації літака, зокрема оновлений комп'ютер UAT-90 і новий радар Thomson-CSF Anemone, який мав майже вдвічі більший радіус дії порівняно з попереднім радаром Agave[14]. Інші вдосконалення включали суттєво перероблену кабіну пілота з органами управління HOTAS, а також роботи з продовження терміну служби планера; загалом модернізацію пройшли 48 літаків, по 15 на рік[14]. У 2000-х роках було додано подальші вдосконалення, зокрема значно покращену систему РЕП для самооборони, щоб краще уникати ворожого виявлення та атак[15], сумісність кабіни пілота з приладами нічного бачення, нову інерційну систему даних з частковою інтеграцією GPS, а також сумісність з лазерним цілевказівним контейнером Damocles[14].
Super Étendard також міг застосовувати тактичну ядерну зброю[16]; спочатку це були тільки некеровані гравітаційні бомби, однак у 1990-х роках літак був значно модернізований, що дозволило йому використовувати ракету Air-Sol Moyenne Portée з ядерною боєголовкою[6], запущену з повітря і оснащену прямоточним повітряно-реактивним двигуном. Літак також було переобладнано для використання різних видів лазерно-керованих бомб, а для виконання розвідувальних місій після виводу Étendard IV з експлуатації, Super Étendard оснастили спеціальним розвідувальним контейнером[15]. Однак літак не може здійснювати посадки на авіаносець, не скинувши невикористані боєприпаси[14].
Перші бойові оперативні місії відбулися в Лівані під час операції «Оліфант». 22 вересня 1983 року французькі палубні штурмовики Super Étendard, які діяли з авіаносця «Фош», бомбардували і знищили позиції сирійських сил після того, як по французьких миротворцях було зроблено кілька артилерійських залпів[17]. 10 листопада один із Super Étendard ухилився від сирійської переносної зенітної ракети «Стріла-2» поблизу Бурдж ель-Бараджне, пролітаючи над позиціями Друзив[18]. 17 листопада 1983 року ті самі літаки атакували і знищили тренувальний табір ісламського руху Амаль у Баальбеку після терористичного нападу на французьких парашутистів у Бейруті[19].
ВМС Аргентини застосовували ці літаки проти кораблів британського флоту. Зокрема, есмінець Sheffield і контейнеровоз «Атлантик Конвейр» були потоплені ракетами Exocet, випущеними з літаків Super Etendard.
У 1983 році Іраку було надано в оренду п'ять літаків Super Étendard, поки країна чекала на поставки Dassault Mirage F1, обладнаних радарами Agave та здатних запускати ракети Exocet. Перший з цих літаків прибув до Іраку 8 жовтня 1983 року[20]. Надання Super Étendard Іраку викликало політичні суперечки: Сполучені Штати та сусідній Іран висловлювали своє незадоволення, тоді як Саудівська Аравія підтримала цей крок. Ці літаки розглядалися як важливий чинник у війні між Іраком та Іраном 1980-1988 років, оскільки вони могли завдавати ударів по іранських торгових суднах, що проходили через Перську затоку[21][22]. Super Étendard розпочали морські операції над Перською затокою у березні 1984 року; усього було здійснено 34 атаки на іранські судна до кінця 1984 року[23]. Танкери будь-якої держави, які перевозили іранську нафту, також піддавалися атакам з боку Іраку[24].
Ірак зазвичай розгортав Super Étendard парами, у супроводі винищувачів Mirage F1 з баз на півдні Іраку; опинившись у зоні місії, Super Étendard використовували свій бортовий радар для пошуку цілей і атакували підозрілі танкери на великій відстані без візуального підтвердження[25]. Хоча танкери зазвичай зазнавали ударів від ракет Exocet, вони часто отримували лише незначні пошкодження[26]. 2 квітня 1984 року іракський Super Étendard був, за повідомленнями, збитий ракетою AIM-7E-2, випущеною іранським F-4 Phantom II під керуванням Хосрова Адібі над островом Харк[27]. 26 липня та 7 серпня 1984 року були зафіксовані заяви про втрати Super Étendard від іранських Grumman F-14 Tomcat[28]. Іран заявив про збиття трьох Super Étendard іранськими винищувачами; Франція стверджувала, що чотири з п’яти орендованих літаків були повернуті до Франції у 1985 році[28].
Вісім штурмовиків базувалися на авіаносці «Шарль де Голль», який у 2015 році двічі залучався до операцій із боротьби з угрупуванням «Ісламська держава» в Іраку та Сирії[29].
- Аргентина
- Авіація ВМС Аргентини — ВМС Аргентини спочатку отримав 14 літаків, з яких кілька залишаються в робочому стані. У 2017 році були придбані ще 5 літаків (версії Modernisé) з колишнього складу французького флоту для експлуатаційного обслуговування, навчання та запчастин[33]; ці літаки не експлуатувалися станом на 2021 рік[34]. 17 травня 2023 року було оголошено про остаточне виведення з експлуатації всіх літаків Super Étendard Авіації військово-морського флоту Аргентини[35]. У червні 2024 року уряд Аргентини обговорює з Францією можливість відправки п’яти з цих літаків в Україну[32].
- Ірак
- Франція
- Авіація ВМС Франції — отримано 71 літак; зняті з експлуатації 12 липня 2016 року[1].
Дані взяті з All The World's Aircraft 1982–83[16]
- Екіпаж: 1 людина
- Довжина: 14,31 м
- Розмах крила: 9,6 м
- Висота: 3,86 м
- Площа крила: 28,4 м²
- Маса порожнього: 6 500 кг
- Нормальна злітна маса: 9 450 кг
- Максимальна злітна маса: 12 000 кг
- Об'єм паливних баків: 3270 л
- Силова установка: 1 × ТРД SNECMA «Atar» 8K-50 (49,03 кН)
- Максимальна швидкість: 1205 км/год[37]
- Бойовий радіус: 850 км під час виконання «hi-lo-hi» завдань з 1 × AM39 Exocet та 1 × ППБ
- Перегінний радіус: 1820 км[38]
- Практична стеля: 13 700 м
- Швидкопідйомність: 100 м/с[39]
- Навантаження на крило: 423 кг/м²
- Тягооснащеність: 0,77 порожній (0,42 з максимальною злітною масою)
- Стрілецько-гарматне: 2×30 мм авіаційні гармати DEFA 552, 125 снарядів на кожну
- Точки підвісу: 6
- Бойове навантаження: 2 100 кг
- Керовані ракети:
- 1 × AM-39 Exocet або
- 1 × Air-sol moyenne portée (ядерна ракета ASMP) або
- 2 × AS-30 або
- 2 × Matra R550 Magic (ракета «повітря-повітря»)
- Некеровані ракети:
- 4 × ракетні блоки Matra (кожен з 18 × 68-мм ракетами SNEB)
- Бомби:
- кориговані та звичайні «тупі» бомби
- Ядерні бомби:
- Ядерна бомба AN-52 (455 кг, 6-25 кт)[40]
- ↑ а б Les Super Etendard français retirés du service [The French Super Etendard retires from service] (фр.). Mer et Marine. 13 липня 2016.
- ↑ Jackson, (1992), p. 77.
- ↑ Bowman 2007, p. 26.
- ↑ An Embarrassment of Aeroplanes. New Scientist. Т. 56, № 824. Reed Business Information. 14 December 1972. с. 660—61. Архів оригіналу за 16 квітня 2016..
- ↑ Gunston; Gilchrist, 1993, p. 169.
- ↑ а б в г д Grolleau 2003, p. 40.
- ↑ а б в Taylor, 1982, p. 65.
- ↑ Polmar 2006, p. 330.
- ↑ а б в Gunston; Gilchrist, 1993, p. 170.
- ↑ Friedman, 2006, p. 159.
- ↑ "France's Aerospace Industry – Programme by Programme." Flight International, 4 November 1978. p. 1647.
- ↑ Michell 1994, p. 65.
- ↑ Friedman, 2006, pp. 159-160.
- ↑ а б в г Friedman, 2006, p. 160.
- ↑ а б Grolleau 2003, pp. 40–41.
- ↑ а б Taylor, 1982, pp. 65–66.
- ↑ Jackson, (1986), p. 66.
- ↑ Acig, архів оригіналу за 7 жовтня 2013.
- ↑ Koven, Ronald. "France: Shiites Planned More Strikes." Boston Globe, 18 November 1983.
- ↑ Jackson, (1986), p. 69.
- ↑ "Étendards in Iraq since October 8." Flight International, 19 November 1983. p. 1342.
- ↑ Raj, Christopher S. "Shadow of Super Étendards over the Gulf." Strategic Analysis, 7(10). 1984. pp. 799–808.
- ↑ Kupersmith, (1993), p. 20.
- ↑ Gunston; Gilchrist, 1993, p. 171.
- ↑ Kupersmith, (1993), p. 30.
- ↑ Kupersmith, (1993), p. 43.
- ↑ Cooper and Bishop 2003, p. 88.
- ↑ а б Cooper, 2004, p. 48.
- ↑ French Carrier Strike Group to Deploy to Eastern Mediterranean with Largest Airwing Ever – Navyrecognition.com, 16 November 2015
- ↑ Крылья. Аргентина планує передати Україні п’ять бойових літаків Super Etendard. Крылья - все об украинской авиации (ru-RU) . Процитовано 12 червня 2024.
- ↑ Аргентина обсуждает с Францией передачу Украине пяти истребителей Super Etendard — СМИ. nv.ua (рос.). Процитовано 12 червня 2024.
- ↑ а б Аргентина планує передати Україні літаки, здатні нести протикорабельні ракети. Мілітарний (укр.). Процитовано 12 червня 2024.
- ↑ https://www.infobae.com/politica/2017/11/07/argentina-compro-cinco-aviones-militares-a-francia/ Argentina compró cinco aviones militares a Francia, Infobae, 7 November 2017
- ↑ Argentina busca repuestos para los asientos eyectables de los Super Étendard Modernisé. Infodefensa - Noticias de defensa, industria, seguridad, armamento, ejércitos y tecnología de la defensa.
- ↑ Argentina retired Super Etendard jets that sank two UK warships. 21 травня 2023. Процитовано 23 травня 2023.
- ↑ Gwertzman, Bernard (28 червня 1983). FRENCH AGREE TO LEND IRAQ PLANES TO USE IN FIRING ITS EXOCET MISSILES. New York Times (англ.). Процитовано 27 квітня 2018.
- ↑ Dassault Super Etendard Carrier-based Navy Strike Fighter Aircraft – France. MilitaryFactory. Процитовано 24 October 2016.
- ↑ Flight International 25–31 May 2004, p. 53.
- ↑ Donald; Lake, 1996, p. 142.
- ↑ Jackson, (1986), p. 62.
- Super Étendard on Federation of American Scientist (FAS) (англ.)
- Super Étendard on Global Aircraft (англ.)
- Super Étendard on Global Security (англ.)
- Jackson, Paul. SEPECAT Jaguar // World Air Power Journal. — Aerospace Publishing, 1992. — Vol. 11, iss. 25. — P. 52–111. — ISSN 0959-7050. — ISBN 978-1-874023-96-8.
- Grolleau, Henri-Paul. The Aéronavale Spearhead // Air International. — Key Publishing, 2008. — Vol. 64 (січень). — P. 38–43. — ISSN 0306-5634.
- Kupersmith, Douglas A. The Failure of Third World Air Power. — Air University Press, 1993. — Червень. Архівовано з джерела 26 лютого 2013.
- Jackson, Paul. France's Superior Standard // Air International. — Fine Scroll, 1986. — Vol. 30 (лютий). — P. 49–69. — ISSN 0306-5634.
- Taylor, John W.R. Jane's All The World's Aircraft 1982–83. — London : Jane's Yearbooks, 1982. — ISBN 0-7106-0748-2.
- Friedman, Norman. The Naval Institute Guide to World Naval Weapon Systems. — Naval Institute Press, 2006. — ISBN 1-557502-62-5.
- Gunston, Bill; Gilchrist, Peter. Jet Bombers: From the Messerschmitt Me 262 to the Stealth B-2. — Osprey, 1993. — ISBN 1-85532-258-7.
- Cooper, Tom. Iranian F-14 Tomcat Units in Combat. — Osprey, 2004. — ISBN 1-841767-87-5.
- Donald, David; Lake, Jon. Encyclopedia of World Military Aircraft. — London : Aerospace Publishing, 1996. — ISBN 1-874023-95-6.