De Havilland Mosquito

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
De Havilland Mosquito
De Havilland Mosquito-DK338-1942.jpg
De Havilland Mosquito
Призначення: Багатоцільовий літак (винищувач-бомбардувальник/легкий бомбардувальник/нічний винищувач/штурмовик/розвідувальний літак
Перший політ: 25 листопада 1940 
Прийнятий на озброєння: 15 листопада 1941 
Період використання: 19421956 
На озброєнні у: RAF roundel.svg Королівські повітряні сили Великої Британії
Roundel of Australia.svg Королівські повітряні сили Австралії
Roundel of Canada.svg Королівські повітряні сили Канади
US Army Air Corps Hap Arnold Wings.svg Повітряні сили армії США
Див. також Країни-оператори 
Виробник: Велика Британія de Havilland 
Всього збудовано: 7 781 
Конструктор: Джефрі Де Хевілленд 
Екіпаж: 2 особи
Максимальна швидкість (МШ): 589 км/год
Дальність польоту: 1 400 км
Бойова стеля: 8 839 м
Швидкопідйомність: 8,8 м/с
Довжина: 13,57 м
Висота: 5,3 м
Розмах крила: 16,52 м
Площа крила: 42,18 м²
Порожній: 6 058 кг
Споряджений: 8 028 кг
Максимальна злітна: 8 549 кг
Двигуни: 2 × 12-циліндрових V-подібних двигуни рідинного охолодження Rolls-Royce Merlin 21/21 або 23/23 
Тяга (потужність): 1 480 к.с. (1 103 кВт) 
Гарматне озброєння: 4 × 20-мм авіаційних гармати Hispano-Suiza HS.404 
Кулеметне озброєння 4 × 7,7 мм авіаційні кулемети Browning М1919 

Де Хевілленд Москіто (англ. De Havilland Mosquito) — британський багатоцільовий бойовий літак (винищувач-бомбардувальник/легкий бомбардувальник/нічний винищувач/штурмовик/розвідувальний літак), що перебував на озброєнні Королівських Повітряних сил за часів Другої світової та у післявоєнний час. Завдяки своїй конструкції з дерев'яних складових здобув прізвисько «Дерев'яне чудо» або «Моссі».

Цільнодерев'яний «Москіто» — один з найвдаліших проектів в історії авіації. У багатофункціональності з цим літаком міг змагатися тільки Ju-88. Конструктори прагнули створити бомбардувальник, з яким не потрібно було б захисне озброєння — внаслідок надзвичайно високої швидкості. Споконвічно сконструйований як неозброєний швидкісний бомбардувальник, «Москіто» продемонстрував виключно чудові якості та поступово став використовуватись у всіх спектрах бойового застосування — в ролі середнього денного та висотного нічного бомбардувальників, денного і нічного винищувачів, винищувача-бомбардувальника, штурмовика, літака безпосередньої підтримки флоту, літака фоторозвідки, поштового літака перевезення VIP-пасажирів та доставляння цінних документів у небі над окупованою німцями Європою та ще для виконання безлічі різнорідних завдань.

На час прийняття на озброєння «Москіто» був найшвидшим серійним літаком у світі.

Історія[ред.ред. код]

Проект[ред.ред. код]

На початку 1930-х років компанія британського інженера-авіаконструктора Джефрі Де Хевіленда «Де Хевілленд» мала добру репутацію розробника високоякісних літаків, багато з яких були унікальними та неперевершеними у своєму класі. Серед них були високошвидкісні спортивні літаки DH.88 Comet, що успішно виступали в змаганнях на перегонах літаків того часу. Чотиримоторний транспортний Albatross, що розроблявся на заміну біпланам типу H.P.42, створювався цілком з композитного дерева, цей принцип у подальшому ліг в основу проектування та розробки «Москіто». Застосування дерев'яного монокока компенсувало без втрат для технічних характеристик літака наявність на літальному апараті малосильного двигуна Gipsy Twelve.

8 вересня 1936 року, міністерство Повітряних сил Великої Британії видало замовлення P.13/36 на розробку двомоторного середнього бомбардувальника з наступними льотно-технічними характеристики: бомбове навантаження 1 400 кг, політ на відстань 4 800 км з максимальною швидкістю 443 км/год; стеля польоту — 4 600 м. Також обумовлювалась додаткова вимога до літака — доставити максимальне бомбове навантаження 3 600 кг на меншу відстань польоту до визначеної цілі. Головні розробники та виробники Британії включились до проектування бомбардувальника з такими характеристиками. Переможцями стали Avro Manchester та Handley Page Halifax.

Приземлення прототипу DH. 98 «Москіто», серійний номер W4050 на тестових випробуваннях. Січень 1941

У травні 1937 року, Джордж Волкерт, головний авіаконструктор компанії Handley Page, виступив з революційною концепцією розробки швидкісного, але неозброєного бомбардувальника. У своїх пропозиціях він вичерпно обмальовував переваги даного літака, який, маючи навантаження у 1 400 кг авіаційних бомб за швидкісними параметрами переважав навіть найкращий винищувач Королівських Повітряних сил — Supermarine Spitfire, який щойно перебував на стадії випробувань. До того ж він пропонував з метою економії коштовних металів використовувати дерев'яні деталі та обшивку літака. У вищих колах міністерства та серед фахівців авіаційної промисловості розпалились неабиякі спори та дискусії. Палким прибічником пропозиції Волкерта став Де Хевілленд, який продовжив «пробивати» ідею дерев'яного бомбардувальника протягом тривалого часу.

Однак, у Міністерстві цю ідею сприйняли доволі прохолодно. У Великій Британії вже розгорталося виробництво чотирьох типів двомоторних суцільнометалевих бомбардувальників: «Бленхейма», «Уїтли», «Веллінгтона» і «Гемпден» і всі виробничі потужності були зосереджені на випуску цих моделей.

Вже після початку війни, буквально зі вступом Об'єднаного Королівства у війну проти нацистської Німеччини, у вересні 1939 року конструктори фірми підготували три нових проекти невеликого цільнодерев'яного неозброєного бомбардувальника: два з моторами «Мерлін» і ще один з новітніми «Гріффонами». За розрахунками максимальна швидкість будь-якого з варіантів з вантажем 454 кг бомб перевершувала 640 км/год; у той час жоден з серійних винищувачів світу не міг розвинути й 600 км/год.

Після чергової серії суперечок, конструктори прикинули «ціну» установки на літак оборонної турелі з двома кулеметами «Браунінг». Маса машини з урахуванням третього члена екіпажу, самої установки, а також додаткової броні, палива і масла для їх транспортування за розрахунками зростала більш ніж на тонну, а швидкість зменшувалася приблизно на 48 км/год. У листопаді Де Хевілленд[en] і Джордж Волкер[en] знову звернулися до маршала авіації В.Фрімена[en], тепер уже з цифрами в руках мотивуючи зайвість оборонних турелей. Головний аеродинамік фірми Кларксон «клявся на Біблії», що без турелі машина буде «дуже швидкохідною» і без великих зусиль зможе відірватись від ворожих перехоплювачів. «Турель тільки зіпсує літак», — стверджував він. Вілфред Фрімен погодився з думкою конструкторів і дав вказівку, поки неофіційну, продовжувати розробку бомбардувального і розвідувального варіантів машини.

У березні 1940 року Міністерство авіації нарешті уклало з «Де Хевілленд» контракт на будівництво 50-ти бомбардувальників та розвідників (у тому числі прототип). Але, вже у травні 1940 року через початок активних бойових дій у Північній Європі міністр авіаційної промисловості лорд Бівербрук зажадав припинення всіх розробок із занадто віддаленими термінами готовності серійних зразків. Фрімену довелося тричі вмовляти Бівербрука не поширювати це рішення на літак D.H.98 «Москіто». Під його особисті гарантії, що до липня 1941 року всі 50 бомбардувальників та розвідників будуть передані Королівським повітряним силам, міністр авіапромисловості дозволив продовжити роботи над цим літаком. Однак, через декілька днів сталась Дюнкерська трагедія і падіння Франції, які змусили Бівербрука стати непохитним. Тепер усі зусилля Англії зосереджувались на виробництві вже існуючих винищувачів Хоукер «Харрікейн» і Супермарін «Спітфайр», а також бомбардувальників «Веллінгтон», «Уітлі» і «Бленхейм». У другу чергу кошти виділялися для доведення важких бомбардувальників Шорт «Стірлінг», Авро «Манчестер» і Хендлі «Пейдж Галіфакс», але не для D.H.98.

Тільки у липні генеральний директор Л.Мюррей переконав Бівербрука дозволити профінансувати роботи над «Москіто», але за умови — не припиняти випуск навчально-тренувальних літаків «Тайгер Мот» і «Оксфорд» та виділити виробничі потужності на ремонт пошкоджених «Харрікейнів» і ліцензійний випуск авіаційних двигунів «Мерлін».

25 листопада 1940 року Джеффрі Де Хевілленд-молодший здійснив перший політ на DH. 98 «Москіто», серійний номер W4050. Зазначалося, що з удвічі більшими, ніж у «Спітфайра», потужністю моторів, площею крила і більш ніж удвічі більшою вагою «Москіто» літав на 32 км/год швидше. Ніхто в Міністерстві авіації не повірив цьому — вони були вражені. Прототип, офіційно випробуваний у лютому 1941 року продемонстрував швидкість 631 км/год — більшу, ніж у будь-якого винищувача Королівської авіації.

19 лютого 1941 року дослідний прототип W4050 прибув на державні випробування до льотно-дослідницького центру Боскомб Даун. Цей літак продовжував перебувати під інтенсивними перевірками та тестами, демонструючи чудові характеристики «Москіто». В жовтні 1941 року на нього встановили нові «Мерлін» 61. На перших же випробуваннях літак побив власні рекорди, подолавши швидкість у 689 км/год на висоті 8 700 метрів зі снігоутримувачами та 703 км/год на висоті 8 900 метрів без снігоутримувачамів.

20 квітня 1941 року на демонстрацію феноменальних можливостей літака прибув міністр авіаційної промисловості лорд Бівербрук з представниками США командувачем авіаційного корпусу американської армії генералом Г.Арнольдом та його помічником майором Е.Кесада, який пізніше писав:

«Я згадую час, коли вперше побачив «Москіто», й як я був неймовірно здивований, хоча ми знали про нього. Ми були вражені його льотними характеристиками, він навіть виглядав швидкім, і «Москіто» був за стандартами тих часів, надзвичайно витонченим літаком, добре спроектованим та ідеальним»[1]

Оригінальний текст (англ.)

«I ... recall the first time I saw the Mosquito as being impressed by its performance, which we were aware of. We were impressed by the appearance of the airplane that looks fast usually is fast, and the Mosquito was, by the standards of the time, an extremely well streamlined airplane, and it was highly regarded, highly respected»

Популярність нового швидкісного бомбардувальника росла на очах. У травні Міністерство авіації запросило дані фірми про досягнуту максимальну швидкість польоту в період заводських випробувань. «Ми отримали 631 км/год на висоті 6600 м, — відповів у своєму листі глава фірми, — ця швидкість трохи більше розрахункової.»

de Havilland Mosquito
Параметр B. MK. IV B. Mk. IX B. Mk. XVI NF. Mk. XIX
Екіпаж 2
Довжина, м 12,22 12,65 12,34
Розмах крил, м 16,52
Площа крила, м2 40,9
Вага порожнього, кг 6 000 6 300 6 700 6 622
Максимальна злітна вага, кг 9 866 10 422 11 766 10 260
Силова установка, марка
2 × Rolls-Royce Merlin
21 72 76 25
Потужність, к.с. 2 × 1 280 2 × 1 680 2 × 1 710 2 × 1 635
Швидкість км/год 612 657 668 608
на висоті 4 300 7 900 8 500
Практична стеля, м 8 300 10 300 12 000 8 535
Бомбове навантаження, кг у бомбовому відсіку 908 1 362
на зовнішній підвісці 454

Служба[ред.ред. код]

«Де Хевілленд Москіто» виконували протягом війни величезну кількість бойових завдань у різних конфігураціях. У липні 1941 року перший бойовий виліт здійснив розвідувальний літак «Mosquito» W 4051. 15 листопада 1941 року на бойове завдання вилетів перший серійний бомбардувальник «Mosquito» Mk. B.IV. А з 1942 року літаки цього типу вже використовувались на багатьох напрямках та в операціях. В основному їх застосовували при нальотах на невеличкі за розміром об'єкти промисловості, індустріальні центри, окремі будинки та споруди на території окупованої німцями Голландії та західної й північної Німеччини. 25 вересня 1942 року чотири бомбардувальники «Москіто» провели рейд на штаб-квартиру гестапо в Осло. З травня 1942 до квітня 1943 року авіаційні підрозділи «Москіто» втратили в боях 51 пілота швидкісних бомбардувальників.

«Москіто» широко застосовувався як літак передового авіанаведення (за англійською термінологією — «патфайндер» (англ. Pathfinders), що в нічний час передували ударним хвилям британського Бомбардувального командування під час стратегічного бомбардування німецьких міст та інфраструктури. Також їх використовували в ході так званих «докучливих рейдів», коли «Москіто» атакували цілі із застосуванням так званих бомб «Кукі» (1 800 кг (4 000 фунтів) бомб).

У квітні 1943 року роздратований «безкарністю» цих літаків та «політичним знущанням над собою» Герман Герінг віддав наказ сформувати спеціальні ескадри у складі Люфтваффе — JG 25 під проводом оберст-лейтенанта Г.Ілефельда та JG 50 на чолі з майором Г.Графом, які цілеспрямовано боролись з британськими «Москітами». Втім, значного прориву в практиці знищення цих невловимих та безкарних літаків ескадри не досягли й незабаром були розформовані.

Зрідка підрозділи «Москіто» виконували чисто «пропагандистські» бойові вильоти. Таким був наліт на Берлін 30 січня 1943 року. У цей день, як було заздалегідь оголошено, Г.Герінг і Й.Геббельс планували виступити по радіо на масовому мітингу. Трійка «Москіто» 105-ої ескадрильї раптово з'явилася над містом всього за кілька хвилин до виступу Герінга. І хоча місто було закрите суцільною хмарністю, оголошена повітряна тривога зіграла свою роль: виступ було зірвано.

Знавіснілий Г.Герінг заявляв:

«У 1940 році більшість з моїх літаків літало понад Глазго, зараз це неможливо! Коли я бачу „Москіто“ я шаленію. Я стаю жовто-зеленим від заздрості. Британці, що на противагу нам мають добру можливість використовувати в авіації алюміній, наспіх збили прекрасний дерев'яний літак, котрий у них там може випускати будь-яка рояльна фабрика, й який має недосяжну швидкість, яка до того ж у них постійно зростає.»

Незважаючи на відносно високий рівень втрат на початковій фазі застосування, поступово англійські льотчики «Москіто» досягли високої майстерності й врешті-решт ескадрильї, озброєні цим типом літаків, мали найнижчий відсоток бойових втрат серед усіх інших літаків Бомбардувального командування. У післявоєнний час експерти прорахували економічну доцільність витрат на літаки та з'ясували, що «Москіто» були в 4,95 разів дешевше за «Ланкастери».

Країни-оператори[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Batchelor, John and Malcolm Low. de Havilland Mosquito Manual (Plane Essentials). Victoria, Australia: Publishing Solutions, 2008. ISBN 978-1-906589-00-4.
  • Bowman, Martin. de Havilland Mosquito (Crowood Aviation series). Ramsbury, Marlborough, Wiltshire, UK: The Crowood Press, 2005. ISBN 1-86126-736-3.
  • Bowman, Martin. Mosquito Bomber/Fighter-bomber Units 1942–45. Oxford, UK: Osprey Publishing, 1997. ISBN 1-85532-690-6.
  • Bowyer, Chaz. Mosquito at War. Shepperton, Surrey, UK: Ian Allan Ltd., 4th impression 1979. ISBN 0-7110-0474-9.
  • Mason, Francis K. and Richard Ward. De Havilland Mosquito in RAF-FAA-RAAF-SAAF-RNZAF-RCAF-USAAF-French & Foreign Service. Canterbury, Kent, UK: Osprey Publishing Ltd., 1972. ISBN 0-85045-043-8.
  • Scutts, Jerry. Mosquito in Action, Part 2. Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications Inc., 1993. ISBN 0-89747-303-5.
  • Sharp, C. Martin and Michael J.F. Bowyer. Mosquito. London: Faber & Faber, 1971. ISBN 0-571-04750-5.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Виноски
Джерела