Der Stürmer

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
нім. Der Stürmer

Der stuermer logo.png

Логотип
Країна Flag of the German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх

Засновник Юліус Штрайхер
Засновано 1923
Припинення публікацій 1945
Мова німецька
Головний офіс Нюрнберг
Der Stürmer у Вікісховищі?

Штурмовик (нім. Der Stürmer) — тижневик, який виходив у нацистській Німеччині з 1923 по 1945 рік (з перервами). Видавався в Нюрнберзі гауляйтером Франконії Юліусом Штрайхером. Виходив в кінці тижня. У ньому друкувалися переважно статті, гасла і карикатури, які збуджували ненависть до євреїв; публікувалися також матеріали проти католиків, великих капіталістів, комуністів і інших «ворогів Рейху».

Журнал як нацистське видання[ред. | ред. код]

«Штурмовик», на відміну від більшості ідеологічної і пропагандистської нацистської преси, носив неофіційний характер, був бульварним виданням, звертався до інстинктів, вживав грубі висловлювання і сексуально відверті ілюстрації та карикатури, яких в газеті було дуже багато. Тому навіть багато членів НСРПН його не приймали, а Штрайхер кілька разів отримував від Геббельса офіційну заборону на публічні виступи. Серед високопоставлених нацистів, які виступали проти «штурмовика», були також Герман Герінг (який заборонив поширення видання у всіх своїх численних установах) і Бальдур фон Ширах (виключив його педагогічне використання у всіх навчальних закладах Гитлерюгенда).

У той же час сам Гітлер, рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер і лідер трудового фронту Німеччини Роберт Лей заохочували видання, вважаючи, що примітивізм і базарний стиль «штурмовика» роблять нацистські ідеї більш доступними для людей з вулиці. За словами коменданта Аушвіцу Рудольф Гесса, ті з його підлеглих, що регулярно прочитували «Der Stürmer», належали до числа людей з найвужчим світоглядом. Сам він газету читав рідко, оскільки вважав видання надто поверховим.

«Der Stürmer» друкував уривки з так званих «Протоколів сіонських мудреців», додаючи історії про ритуальні вбивства німецьких дітей євреями, історії про німецьких дівчат, зґвалтованих євреями, тим самим розпалюючи антисемітизм в німецькому суспільстві.

Наслідки діяльності «Штурмовика» були особливо важкими, оскільки ця газета мала тираж майже в півмільйона примірників — один з найбільших в Німеччині, а також тому, що вона вивішувалася на спеціальних стендах в містах і селах по всій країні. «Der Stürmer», і отже «Протоколи», вивчали в німецьких школах. Газета намагалася надати антисемітизму науковий відтінок, доводячи, що жінка, чию кров осквернив «расово неповноцінний» більше ніколи не зможе народити справжніх арійців.

У «Der Stürmer» публікувалися листи читачів зі скаргами на євреїв, які прагнуть всілякими шляхами зробити погано «істинним арійцями». Значну їх частину вигадував сам Штрайхер.

Події[ред. | ред. код]

У 1920-ті роки антисемітські публікації Штрайхера стали приводом для низки звинувачень у наклепі, за які він як автор, редактор і видавець отримав загалом 8 місяців тюремного ув'язнення[1].

Після приходу до влади нацистів у інших частинах Німеччини з'явилися ще 9 аналогічних видань. Всі вони приносили своєму видавцеві чималий дохід.

У 1934 році «Штурмовик» висунув ідею переміщення всіх євреїв на Мадагаскар і розміщення їх у таборах, «до тих пір, поки вони не знищать і не з'їдять один одного».

У 1937 році за вказівкою Штрейхера в одному з номерів «Der Stürmer» єдина дочка Герінга була названа «плодом штучного запліднення». Цей випад на адресу Герінга був пов'язаний з тим, що останній хотів бачити єврея Мільха своїм заступником, скорегувавши йому біографію. Однак Герінг домігся від Гітлера фінансової перевірки діяльності Штрейхера, результатом якої стало видалення його з усіх партійних посад в 1940 році. Після цього він прямо політикою не займався, зосередившись на редагуванні «Der Stürmer», тобто безпосередньо тільки розпалюванням ненависті до євреїв.

У жовтні 1938 року в «Der Stürmer» писалося з ще більшою відвертістю про євреїв: «Бактерії, паразити, шкідники — їх не можна терпіти. Для того щоб дотримуватися чистоти і гігієни, ми зобов'язані їх знешкоджувати, вбивати»[2].

У травні 1939 року газета писала: «В більшовицької Росії повинна бути проведена каральна експедиція проти євреїв. Радянських євреїв спіткає доля всіх злочинців і вбивць — негайна розправа і смерть. Тоді весь світ побачить, що кінець євреїв — це кінець більшовизму.». Тобто, газета вселяла читачам, що поняття «євреї» і «радянська влада» тотожні, що було поширеним прийомом нацистської пропаганди.

У січні 1940 року, незадовго до початку остаточного вирішення єврейського питання, в передовиці газети було написано так: «Наближається час, коли прийде в дію машина, готова вирити могилу світовим злочинцям — євреям, і їм не знайти від неї порятунку».

Доля видавця[ред. | ред. код]

Видавець тижневика Юліус Штрайхер був після закінчення війни засуджений Міжнародним військовим трибуналом у Нюрнберзі до страти за злочин проти людяності, що виразилося у виданні журналу і підбурюванні до переслідування євреїв, та повішений.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Imbleau, 2005, с. 247
  2. Цит. по: L.W. Bondy. Racketeers of Hatred. Julius Streieher and the Jew-baiters' international. Лондон. 1946, с. 61.

Література[ред. | ред. код]

  • Martin Imbleau. Der Stürmer // Thomson Gale. — 2005. — Т. 1. — С. 247—249. — ISBN 0-02-865848-5.
  • Ralph Keysers. Der Stürmer, instrument de l'idéologie nazie. — L'Harmattan. — 376 p. — ISBN 9782296962583.(фр.)
  • Йохен фон Ланг. «Протоколи Ейхмана»

Посилання[ред. | ред. код]