Кудрявець звичайний
| Кудрявець звичайний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Капустоцвіті (Brassicales) |
| Родина: | Капустяні (Brassicaceae) |
| Рід: | Кудрявець (Descurainia) |
| Вид: | Кудрявець звичайний (D. sophia)
|
| Біноміальна назва | |
| Descurainia sophia | |
Кудрявець звичайний[1], кудрявець Софії[2] (Descurainia sophia) — вид рослин з родини капустяних (Brassicaceae), поширений у Північній Африці та Євразії. Народні назви: кудрявець, рогачка, віники.
Опис[ред. | ред. код]
Кудрявець звичайний — однорічна рослина. Корінь стрижневий. Стебло одне, прямостояче, розгалужене, висотою 20–70 см. Рослина спочатку коротко запушена, згодом гола. Листя чергові, сидячі, запушені, з вушками при основі, двічі або тричі перистороздільні з 5–7 парами сегментів. Квітки блідо-жовті, в багатоквіткових китицях на верхівці стебла і його розгалужень. Чашолистки віддалені, не стійкі. Пелюстки ≈ 2 мм у довжину. Плоди — стручки, 1.5–2.5 см, з опуклими стулками і помітною середньою жилкою. Насіння дрібне (0.7–0.8 мм у довжину), покриті маленькими горбками. Цвіте в травні-червні. Плоди дозрівають в липні-серпні[2].
Поширення[ред. | ред. код]
Поширений у Північній Африці, Європі, Азії; натуралізований у ПАР, Японії, Кореї, Новій Зеландії, США, Канаді, пн. Мексиці, Аргентині, Чилі[3][4][5].
В Україні вид зростає на пустирях, біля доріг, жител — на всій території; бур'ян, харчова, вітамінна, отруйна, жиро-олійна рослина[2].
Фармацевтичні властивості[ред. | ред. код]
З лікувальною метою застосовують насіння. Запах у рослини відсутній, смак їдкий, гіркуватий, маслянистий.
Насіння містить глікозид (1–2%), який розкладається з виділенням ефірної олії. Рідкий екстракт насіння застосовують як знеболювальний засіб при функціональних та хронічних проносах.
Заготівля[ред. | ред. код]
Заготовляють плоди на початку їх дозрівання, зрізуючи рослину ножиком або серпом.
Сушать та зберігають у сухих та добре провітрюваних приміщеннях.
Галерея[ред. | ред. код]
-
стебло й листя -
суцвіття -
плоди (стручки) -
ілюстрація
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Descurainia sophia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 129. (рос.)(укр.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 21.05.2019. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Процитовано 21.05.2019. (англ.)
- ↑ Euro+Med Plantbase. Процитовано 21.05.2019. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Кудрявець Софії // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 223. — ISBN 5-88500-055-7.
|
Це незавершена стаття про капустяні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||