Відеореєстратор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Digital video recorder)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цифровий відеореєстратор

Відеореєстра́тор (англ. Digital Video Recorder, DVR) — пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації.

Відеореєстратори, в основному, використовуються у системах відеоспостереження як стаціонарних (на об'єктах), так і рухомих (наприклад, автомобільні відеореєстратори).

В залежності від поставлених завдань відеореєстратор може використовуватися для вирішення різних завдань, у тому числі:

  • для відеоспостереження за відвідувачами в приватних будинках, офісах, магазинах;
  • для відеоконтролю касових операцій на робочих місцях касирів в магазинах (для аналізу відповідності відеоданих, даних касових терміналів та чеків);
  • для організації системи обліку та контролю автотранспорту на парковках і КПП підприємств;
  • для автоматичної реєстрації і контролю переміщень залізничних вагонів по території заводів, комбінатів, паливно-заправних комплексів, сховищ;
  • при організації територіально-розподілених систем відеоспостереження, в тому числі з єдиним центром моніторингу.
    Відеореєстратор на 16 камер

Особливості відеореєстраторів[ред. | ред. код]

Відеореєстратор являє собою складний електронний пристрій, схожий по будові з комп'ютером або відеосервером і містить у своєму складі АЦП, процесор, жорсткий диск та інші компоненти. Для управління відеореєстратором на ньому встановлена ​​спеціалізована операційна система. Перед записом оцифровані відеозображення, як правило, піддаються компресії для зменшення займаного місця на жорсткому диску. Практично всі відеореєстратори можуть працювати як з монохромними, так і з кольоровими відеозображеннями. Багато відеореєстраторів мають можливість підключення до комп'ютерної мережі для передачі відеозображень на комп'ютери віддалених користувачів.

Відеореєстратори характеризуються такими параметрами, як:

  • функціональність (симплекс, триплекс, пентаплекс);
  • число вхідних відеоканалів;
  • сумарна швидкість запису;
  • дозвіл;
  • використовуваний тип компресії;
  • кількістю записуваної інформації до перезапису;
  • можливості підключення зовнішніх накопичувачів інформації;
  • можливістю підключення аудіоканалів;
  • можливістю підключення IP-відеокамер;
  • можливістю підключення зовнішніх пристроїв (через релейні входи / виходи)
  • можливістю роботи в мережі і багатьма іншими параметрами.

У системах відеоспостереження відеореєстратори, практично повсюдно, замінили собою раніше застосовувані для цих цілей відеомагнітофони та квадратори, основним конкурентом відеореєстраторів в системах відеоспостереження зараз є відеосервери на основі комп'ютерів.

Відеореєстратори серійно випускаються багатьма зарубіжними і вітчизняними підприємствами. Більшість європейських і вітчизняних виробників пропонують реєстратори типу PC-based, тобто системи виконані на основі ПК. Переважна більшість автономних (stand-alone) реєстраторів виробляється в азійських країнах.

Види відеореєстраторів[ред. | ред. код]

Окремі різновиди DVR виділилися в підгрупи, які мають власні назви:

  • NVR — мережевий відеореєстратор (робота тільки з IP-відеокамерами),
  • HDVR — гібридний відеореєстратор (робота з аналоговими і IP-відеокамерами),
  • PC-based DVR (відеореєстратор на базі ПК)
  • stand alone DVR (робота тільки з аналоговими відеокамерами).
  • Car DVR — відеореєстратор, призначений для установки в автомобілях, вантажівках, катерах та інших транспортних засобах

Мережеві відеореєстратори (NVR)[ред. | ред. код]

Мережеві відеореєстратори або NVR (англ. Network Video Recorder) призначені для роботи в IP-системах відеоспостереження. На відміну від звичайних DVR, NVR отримують відеодані вже в стислому вигляді мережею Ethernet. Дані можуть надходити з IP-відеокамер або з аналогових відеокамер, що підключаються через спеціальні адаптери (типу: «композитний сигнал — Ethernet»). Особливістю NVR є те, що вони можуть працювати лише з обмеженим списком моделей IP-відеокамер, оскільки в даний час стандартизація їх інтерфейсів мережевого обміну ще не поширена.

Переваги[ред. | ред. код]

  • віддалений доступ до відеоданих по локальній мережі або Інтернет (через спеціальний софт, web-інтерфейс, додатки для мобільних пристроїв)
  • легко нарощувана архітектура
  • підключення до локальної мережі в довільному місці

Недоліки[ред. | ред. код]

  • високе навантаження на локальну мережу

Правомірність використання у автомобілях[ред. | ред. код]

В Україні немає специфічної заборони на використання відеореєстраторів у автомобілях, проте використання відеореєстраторів заборонено під час воєнного часу. Зокрема заборона розповсюдилася щодо доріг загального користування, об'єктів загального призначення, важливих об'єктів інфраструктури блокпостів та укріплень розташування військових частин сил оборони. [1][2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В Україні водіям заборонили використовувати відеореєстратори. facebook.com. Верховна рада України,Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.
  2. В Україні водіям заборонили використовувати відеореєстратори. biz.ligazakon.net. 21.03.2022. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.