Docendo discimus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Docendo discimus,лат., дослівно — Навчаючи навчаюсь) — латинська сентенція, сформульована Сенекою (молодшим в його листах до свого друга Луцілія Молодшого — римського губернатора Сицилії в часи правління Нерона. В сьомому листі «Моральних листів до Луцілія» (лат. - Epistulae morales ad Lucilium) Сенека, серед іншого, зазначає, що люди навчаючи когось, навчаються самі (лат. - Docendo discimus).[1]

«

Recede in te ipse quantum potes; cum his versare qui te meliorem facturi sunt, illos admitte quos tu potes facere meliores. Mutuo ista fiunt, et homines dum docent discunt.[2]

Заглиблюйся, наскільки можливо, в себе самого. Приятелюй лише з тими, які можуть зробити тебе кращим. Вигода тут обопільна: люди, навчаючи, вчаться.[3]

«

Сьогодні сентенція часто використовується навчальними та освітніми закладами світу як девіз.

Epistulae morales ad Lucilium Seneca (Paris, 1887)
Платон, Сенека і Аристотель (ілюстрація середньовічнього рукопису)

Docendo discimus як девіз навчальних закладів[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Heimbach, Elizabeth. Latin Everywhere, Everyday: A Latin Phrase Workbook. Bolchazy-Carducci: 2004. ISBN 978-0865165724(анг.)
  • Stone. Jon, R. The Routledge Dictionary of Latin Quotations: The Illiterati's Guide to Latin Maxims, Mottoes, Proverbs, and Sayings. Routledge: 2004. ISBN 978-0415969086(анг.)
  • Сенека. Моральні листи до Луцілія. К.: Основи, 1999 (2-е вид.). 608 с.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]