Dornier Do 18

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dornier Do 18
Dornier Do 18 D-ANHR in flight 1938.jpg
Призначення: літаючий човен
Перший політ: 15 березня 1935
Прийнятий на озброєння: 3 липня 1936
Період використання: 19361945
На озброєнні у: Люфтваффе Люфтваффе
Розробник: Dornier
Виробник: Третій Рейх Dornier
Всього збудовано: 170
Екіпаж: 4 особи
Крейсерська швидкість: 190 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 250 км/год
Дальність польоту: 3 500 км
Практична стеля: 4 350 м
Довжина: 19,23 м
Висота: 5,32 м
Розмах крила: 23,7 м
Площа крила: 98 м²
Порожній: 6 680 кг
Максимальна злітна: 8 500 кг
Двигуни: 2 × 6-циліндрових дизельні двигуни Junkers Jumo 205C-4
Тяга (потужність): 605 к.с. (451 кВт)
Гарматне озброєння: 1 × 15-мм автоматична авіаційна гармата MG 151
Внутрішнє бомбове навантаження: 2 × 50 кг кг
Кулеметне озброєння: 2 × 7,92-мм авіаційних кулемети MG-15

Дорньє Do 18 (нім. Dornier Do 18) — німецький двомоторний суцільнометалевий літаючий човен розробки компанії Dornier, що діяв як морський розвідник-патрульний літак за часи Другої світової війни.

Історія[ред. | ред. код]

На початку 1934 року компанія «Дорньє» приступила до створення чотирьох прототипів літаючого човна Do 18, який проектувався на основі військових варіантів літаючого човна Do 15 «Валь», і мав йти йому на заміну.

15 березня 1935 року вперше піднявся в повітря перший прототип Do 18а, обладнаний дизелями Jumo 5 (540 к.с.); але вже 2 листопада його було втрачено над Балтійським морем в авіакатастрофі під час проведення тестувального польоту на дальність. З трьох наступних прототипів, укомплектованих моторами Jumo 205, два (Do 18b і Do 18d) були виконані у варіанті розвідників, а один (Do 18с) — цивільного пасажирського лайнера. Останню машину згодом поставили авіакомпанії «Люфтганза» під позначенням Do 18Е. Крім неї в цивільному варіанті виконали ще три літаки Do 18Е і один Do 18F, всі інші машини будувалися у відповідності до військового проекту.

Схематичне зображення літаючого човна Dornier Do 18

В цілому випустили 170 екземплярів «Дорньє» Do 18, у тому числі 48 заводом «Дорньє» в Манцелі (до березня 1939 року) і 122 — підприємствами фірми «Везер» в Ейнсвардені і Норденамі.

Влітку 1936 року почалися поставки Do-18D підрозділам Люфтваффе. Новими літаками укомплектовували другі (далекої розвідки) загони груп берегової авіації (нім. Ku.FI.Gr.). До літа 1939 року сформували 5 таких загонів, але на той час Do 18 вже почав вважатися застарілим. Єдиною його позитивною бойовою рисою була спроможність здійснювати довготривалі польоти. Авіаційне озброєння вважалося слабким, а максимальна і крейсерська швидкість були нижче ніж очікувалося.

Протягом 1939 року планувалося завершити виробництво Do 18, замінивши їх на більш сучасні BV-138, але роботи на авіазаводах «Блом унд Фосс» затягнулися, тому виробництво Do 18 вимушено було продовжено. Так з'явився варіант Do 18G, втім, до початку війни він не встиг потрапити до стройових частин.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

На вересень 1939 року Люфтваффе мало у своєму розпорядженні 63 літаючих човни Do 18 на Північному морі і 27 — на Балтиці. Літаки загону 2./Ku.FI.Gr. 506 брали участь у Польській кампанії, інші літаки патрулювали Північне море.

26 вересня 1939 року Do 18d зі складу 2./Кu.Fl.Gr.106, що діяла з Hорденейя, патрулюючи на північ від Великої рибної банки, наразився на авіаносець «Арк Роял», який йшов під ескортом лінкорів «Нельсон», «Родні», і лінійних крейсерів «Худ» і «Рінаун». Він був збитий «Скуа» Повітряних сил флоту, що стартував з авіаносця, але встиг передати повідомлення з координатами цілі. Літаючий човен здійснив аварійну посадку на воду, де був знищений британським есмінцем «Сомалі». Так, Dornier Do 18 став першим німецьким літаком збитим у бою над Атлантикою.

У квітні 1940 року для забезпечення висадки морського та повітряного десантів у Норвегії залучалися «Дорньє» із загонів 1./Ku.FI.Gr. 406 і 2./Ku.FI.Gr. 506.

Станом на 11 травня 1940 року, з початком Французької кампанії на Dornier Do 18 літало 4 ескадрильї берегової авіації Люфтваффе: 2./Кu.Fl.Gr.106 з дев'ятьма літаками, з яких боєздатними були шість; 2. і 3./Кu.Fl.Gr.406 з 20 Do 18 (вісім боєздатних); 2./Кu.Fl.Gr.906 з 10 Do 18 (два справних). Крім цього, 1./Кu.Fl.Gr.406 змішаного складу мала 9 Do.18 (два боєздатних).

Dornier Do 18 злітає з поверхні води. 1939

Восени 1940 року головними завданнями для літаючих човнів, що перебували в строю, стало пошуково-рятувальне забезпечення авіачастин, які брали участь у «битві за Англію», а також проведення далекої морської розвідки з норвезьких баз. До серпня 1941 року літаки Do 18 залишилися лише в трьох загонах, що дислокувалися на території окупованої Норвегії — 2. і З./Ku.FI.Gr. 406, а також З./Ku.FI.Gr. 906. Протягом кількох місяців всі вони були остаточно передані в авіаційні школи.

Завантаження Do 18 на борт судна. 1936

Модифікації[ред. | ред. код]

Цивільні версії[ред. | ред. код]

  • Do 18E — перший варіант цивільного гідролітака, яка оснащувався двома дизельними 6-циліндровими авіаційними двигунами марки Junkers Jumo 205C-1 потужністю 550 к.с. Побудовано 4 одиниці.
  • Do 18F — цивільна версія гідролітака V7 D-ANNE Zyklon, для наддалеких перельотів. Збільшена площа крил та відповідно максимальна злітна вага. Створений 1 екземпляр.

Військові версії[ред. | ред. код]

  • Do 18D — модель гідролітака, яка оснащувалася двома дизельними 6-циліндровими авіаційними двигунами марки Junkers Jumo 205C потужністю 600 к.с. Авіаційне озброєння — 2 × 7,92-мм авіаційних кулемети MG-15 у носовій та верхній турелях. Можливе бомбове навантаження шляхом підвіски двох 50-кг бомб. Виготовлено 79 літаків (варіювалися в чотирьох модифікаціях від Do-18D-0 до Do-18D-3).
  • Do 18G — варіант гідролітака з дизельними двигунами марки Junkers Jumo 205D потужністю 880 к.с. Авіаційне озброєння — 1 × 7,92-мм авіаційний кулемет MG-15 або 13,2-мм MG 131 у носовій турелі, та 1 20-мм авіаційна гармата MG 151/20 у верхній башточці. Випущено 62 літаки.
  • Do 18Н — неозброєний навчальний варіант Do 18. Загалом вироблено 22 одиниці (ще декілька були переобладнані згодом з попередніх модифікацій).
  • Do 18N — узагальнене позначення Do 18, що переобладнувався в неозброєну версію з інших літаків.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

2729 березня 1938 року «Do 18 W» встановив світовий рекорд для гідропланів, здійснивши безпосадковий переліт на відстань 8 391 км з британського Старт-Пойнта до Каравеласа у Бразилії.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • «The Do 18 … Dornier's Whale Calf». Air International. Vol. 18 no. 4. Bromley, UK: Fine Scroll. April 1980. pp. 181—188.
  • Green, William (2010). Aircraft of the Third Reich: Volume one. London: Crecy. ISBN 9781900732062.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела