Dr. Martens

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Marten Havighorst
Тип приватна компанія
Форма власності Фірма
Галузь взуттєва
Засновано 1947
Засновник(и) Клаус Мертенс
Штаб-квартира Велика Британія
Продукція взуття
Власник(и) Permira
Холдингова компанія Permira[d]
Сайт www.drmartens.com

Dr. Martens у Вікісховищі?

Dr. Martens — британський бренд взуття та одягу, а також супутніх товарів – засобів догляду за взуттям, сумок тощо. Інші поширені назви доктор Мартенс, Док Мартенс чи просто Доки. Взуття вирізняється підошвою з повітряною подушкою (підошвою, що "стрибає"), формою верхньої частини, литою конструкцією та жовтими швами. Черевики були улюбленим одягом різних субкультур Британії: у 1960-ті їх почали носити скінхеди, а до кінця 1980-х вони були популярні у водіїв скутерів, панків, деяких музикантів нової хвилі та інших молодіжних субкультур.

У 2006 році модель черевика «Griggs' 1960 Dr. Martens AirWair» була включена до переліку ікон дизайну Британії, куди також потрапили літак Конкорд, автівки Mini, Jaguar E-Type, Aston Martin DB5, Supermarine Spitfire, карта лондонської підземки, Всесвітнє павутиння та автобус AEC Рутмастер.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Заснування[ред. | ред. код]

Клаус Мертенс був лікарем Вермахту під час Другої світової війни. У відпустці 1945 року він пошкодив ногу, катаючись на лижах у Баварських Альпах і виявив, що стандартні армійські чоботи були дуже незручними для його ноги. На лікуванні він розробив поліпшення для черевиків, з м'якою шкіряною устілкою та підошвою з повітряною подушкою, виготовленою з шин.[2] Коли війна закінчилась, він отримав трохи шкіри з місцевого магазину та створив перші чоботи за своїм дизайном.[3]

Класичні шкіряні чоботи «Griggs' Dr. Martens», з виразним жовтим швом довкола підошви

Мертенс не мав успіху у продажі своїх чобіт, доки не зустрівся зі старим другом по університету, люксембуржцем Гербертом Функом, у Мюнхені 1947 року. Функа зацікавив новий дизайн черевиків і вони того ж року заснували бізнес у Зесгаупті, Німеччина, використовуючи стару гуму з аеродромів Люфтваффе. Зручні черевики сподобались домогосподаркам — протягом першої декади 80 % продажів були жінками за 40 років.[4]

До 1952 року вони вже відкрили фабрику у Мюнхені.

Велика Британія[ред. | ред. код]

У 1959 році Мертенс та Функ шукали можливість виходу на міжнародні ринки і британський виробник взуття «R. Griggs Group Ltd.» придбав патентні права на виробництво взуття у Великій Британії.[5] Компанія надала більш англійського звучання назви, трохи покращила підйом, додала знаковий жовтий шов та дала торгову марку подошві як «AirWair».

Вишневі та чорні черевики «Dr. Martens» на 14 пар дірок для шнурків

Перші «Dr. Martens» у Великій Британії почали продаватись 1 квітня 1960 року (як стиль 1460 вони досі у виробництві); вони мали вісім люверсів та гладку шкіру кольору бичачої крові. Черевики Dr. Martens вироблялись на фабриці на вулиці Коббс Лейн у Волластоні, Нортгемптоншир (яка досі працює). Крім того, інші виробники взуття у Нортгемптонширі також їх виробляли за ліцензією, якщо вони дотримувались стандартів якості. Черевики були популярні серед робочих, листонош і поліцейських. Наприкінці 1960-х їх почали носили скінхеди, а наприкінці 1980-х стали популярними серед водіїв скутерів, панків, деяких музикантів нової хвилі та членів інших молодіжних субкультур.[6] Популярність черевиків серед скінхедів створило асоціацію бренду з насильством.

У 1990-х чоботи та черевики отримали додаткову популярність з ростом грандж-моди. Наприкінці листопада 1994 року, 6-поверховий універмаг Dr. Martens відкрився у лондонському Ковент-Гардені, який продавав взуття, їжу, пояси та годинники. На той час в компанії R. Griggs працювало 2 700 осіб, річна виручка складала до £170 млн., а кількість вироблених пар могла сягати 10 млн.[7][8] Dr. Martens був спонсором футбольного клубу "Rushden & Diamonds F.C." у 1998-2005 рр. Dr. Martens також був одним з основних спонсорів клубу Прем'єр-ліги, Вест Гем Юнайтед до 2009 року.

У 2000-ті Dr. Martens продавались виключно під назвою AirWair та мали десятки різних стилів, у т.ч. звичайні чорні чоботи, сандалі та чоботи зі сталевими носками. Виручка AirWair International впала з $412 млн. у 1999 р. до $127 млн. у 2006 р.[9] У 2003 році компанія Dr. Martens майже збанкрутувала.[10] Першого квітня того року компанія під тиском падаючих продаж припинила виробництво взуття у Великій Британії,[11] та перенесла все виробництво у КНР та Таїланд. В результаті компанія закрила 5 фабрик та два магазини у Великій Британії та звільнила понад 1000 людей.[12] Після закриття у компанії R. Griggs працювало лише 20 людей у Великій Британії, всі - у головному офісі.[13] У 2003 році було продано 5 млн.пар Dr. Martens, тобто лише половина річних продаж у 1990-ті.[14]

Магазин Dr. Martens у Гонконгу (2012)

З метою залучення більш широкого ринку, особливо молоді, у 2004 році були запущені нові моделі Dr. Martens. Черевики та чоботи стали більш комфортними, легше розношувались та включали нові елементи дизайну. Взуття Dr. Martens також знову почало вироблятись на фабриці у Волластоні, як лінія «Vintage», що рекламується, як виготовлена за оригінальними специфікаціями.[15] Однак продажі цієї лінії незначні у порівнянні з продажами інших ліній, виготовлених у Азії. 2005 року компанія R. Griggs отримала нагороду від «Institute for Turnaround» за успішну реструктуризацію.

На початку 2010-х світові продажі черевиків Dr. Martens активно зростали і у 2012 році компанія стала восьмою за швидкістю зростання британською компанією.[16] З 1960 по 2010 було продано понад 100 млн. пар черевиків, а станом на 2010 рік компанія пропонувала 250 різних моделей взуття. Компанія R. Griggs відкрила 14 нових магазинів Dr. Martens у Великій Британії, США та Гонконгу у 2009-2011 рр.[17] та запустила лінію одягу у 2011 р.[18] Марка Dr Martens подала ряд судових позовів у 2016 році переважно з питань торгових марок[19]

Зміна власника[ред. | ред. код]

У жовтні 2013 приватна компанія Permira придбала R. Griggs Group Limited (власника марки Dr. Martens) за суму порядка £300 млн.[20]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Long list unveiled for national vote on public's favourite example of Great British Design. BBC. 18 November 2016. 
  2. Martin Roach: Dr. Martens The Story of an icon, 2003
  3. About Dr, Martens. dmusastore.com. Процитовано 8 October 2010. 
  4. Mazein, Elodie (2 April 2010). Dr Martens 50 years old and still an icon to boot. The Sydney Morning Herald. Процитовано 23 August 2012. 
  5. R. Griggs Group Ltd.. www.hoovers.com. Архів оригіналу за 2010-07-31. Процитовано 8 October 2010. 
  6. Manzoor, Sarfraz (31 October 2010). Dr Martens at 50: these boots were made for… everyone. The Observer. Процитовано 25 July 2012. 
  7. Ipsen, Erik (17 November 1994). Doc Martens to Stomp Into London. The New York Times. Процитовано 22 August 2012. 
  8. Menkes, Suzy (29 November 1994). London Launch For Hip Shoes: Flagship For Doc Martens. The New York Times. Процитовано 22 August 2012. 
  9. Newman, Andrew Adam (3 December 2007). An Antifashion Classic Returns. The New York Times. Процитовано 25 July 2012. 
  10. Muston, Samuel (3 November 2010). The Timeline: 50 Years of Dr Martens. The Independent. Процитовано 21 August 2012. 
  11. Dr Martens factories close. BBC News. 23 March 2003. Процитовано 8 October 2010. 
  12. Pyke, Nicholas (26 October 2002). Dr Martens is on its uppers. The Guardian. Процитовано 25 July 2012. 
  13. Anger as Dr Martens closure looms. BBC News. 12 December 2002. Процитовано 26 August 2012. 
  14. Browne, David (7 November 2004). Footwear Darwinism: Doc Martens Evolve. The New York Times. Процитовано 22 December 2014. 
  15. Increased demand for vintage Dr Martens fuels expansion. BBC News. 29 July 2011. Процитовано 25 July 2012. 
  16. Cochrane, Lauren (19 July 2012). Dr Martens enjoy comeback with best-selling season ever. The Guardian. Процитовано 22 August 2012. 
  17. No bovver as Docs make quick profit. Northamptonshire Telegraph. 13 April 2012. Процитовано 22 August 2012. 
  18. Dr. Martens launches clothing line. The Independent. 19 April 2011. Процитовано 21 August 2012. 
  19. Thwe Fashion Law: a Leading Source for Fashion Law and the Business of Fashion. 
  20. «Dr Martens owner is bought by Permira», BBC News, Лондон, 24 жовтня 2013 р.