Durvillaea antarctica

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілюстрація з книги Flora Antarctica
Ілюстрація з книги Flora Antarctica
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Хромальвеоляти (Chromalveolata)
Відділ: Гетероконти (Heterokontophyta)
Клас: Бурі водорості (Phaeophyceae)
Ряд: Фукусові (Fucales)
Родина: Durvillaeaceae
Рід: Durvillaea
Вид: Кочаюйо
Біноміальна назва
Durvillaea antarctica
(Chamisso) Hariot
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Durvillaea antarctica
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 112057

Кочаюйо (Durvillaea antarctica) — вид бурих водоростей родини Durvillaeaceae.

Назва[ред. | ред. код]

У мові кечуа вид називають: cochayuyo (cocha: озеро, та yuyo: бур’ян), та hulte.

Будова[ред. | ред. код]

Шкірястий талом водорості варіюється від зеленого до золото-коричневого. Має унікальну сотову будову, що дозволяє рослині плавати на поверхні води та бути стійким проти ударів хвиль.[1] Ця структура також сприяє широкому розповсюдженню водорості, оскільки відрвані від основи шматки талома можуть відноситися течіями далеко від місця зростання. Основа Durvillaea antarctica дуже міцна і її важко відірвати від субстрату.

Durvillaea antarctica розмножується статевим шляхом, виробляючи яйцеклітини та сперму, які виділяються у воду. Велика особина може виробити 100 мільйонів статевих клітин за дванадцять годин.[2]

Ареал та середовище[ред. | ред. код]

Зустрічається на узбережжі Чилі, південній частині Нової Зеландії та на острові Маккуорі.[3]

Практичне використання[ред. | ред. код]

Стебла водорості збирають на узбережжі Чилі та використовують у чилійській кухні. Готують за різними рецептами, включаючи салати та тушковані страви.[4]

У маорі листя Durvillaea antarctica використовуються для виготовлення традиційних мішків pōhā, які використовуються для перенесення та зберігання їжі та прісної води, для перенесення живих молюсків, а також виготовлення одягу та спортивного спорядження.[5]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Taonga, New Zealand Ministry for Culture and Heritage Te Manatu. Bull kelp’s honeycombed structure. teara.govt.nz (en). Процитовано 2020-01-18. 
  2. Bradstock, M (1989). Between the Tides. New Zealand: David Bateman Limited.
  3. Smith, J.M.B. and Bayliss-Smith, T.P. (1998). Kelp-plucking: coastal erosion facilitated by bull-kelp Durvillaea antarctica at subantarctic Macquarie Island, Antarctic Science 10 (4), 431–438. doi:10.1017/S0954102098000522.
  4. Fraser, Ceridwen I.; Velásquez, Marcel; Nelson, Wendy A.; Macaya, Erasmo C.; Hay, Cameron H. The Biogeographic Importance of Buoyancy in Macroalgae: A Case Study of the Southern Bull-Kelp Genus Durvillaea (Phaeophyceae), Including Descriptions of Two New Species1. Journal of Phycology (en) n/a (n/a). ISSN 1529-8817. doi:10.1111/jpy.12939. Процитовано 2020-01-18. 
  5. Taonga, New Zealand Ministry for Culture and Heritage Te Manatu. 4. – Seaweed – Te Ara Encyclopedia of New Zealand. teara.govt.nz (en). Процитовано 2020-01-18.