EDVAC
EDVAC (Electronic Discrete Variable Automatic Computer) — один з перших електронних комп'ютерів. На відміну від свого попередника (ENIACа), використовував двійкове числення та збереження програми у пам'яті комп'ютера.
EDVAC був величезним кроком вперед і приносив велику користь до 1960 року.
Історія[ред. | ред. код]
Ще до першого тестування комп'ютера ENIAC Джон Моклі і Джон Екерт вже знали його недоліки, як і Джон фон Нейман, який багатьом відомий за проектом «архітектура фон Неймана» (хоча насправді авторство проекту було колективним). EDVAC став першим втіленням цієї архітектури. 1946-го року, до завершення його складання, Моклі і Еккерт покинули Університет штату Пенсильванія, де збирався цей комп'ютер.
З машиною ENIAC було пов'язано кілька великих проблем — вона працювала швидко, але мала недостатньо пам'яті для зберігання даних. Для перепрограмування ENIAC доводилося заново перекомутовувати, що могло тривати кілька годин і навіть днів. За своєю природою ENIAC був ненадійний, оскільки в ньому використовувалося багато електровакуумних ламп, які споживали багато енергії, займали багато місця і виробляли дуже багато тепла. Мінімізація їхнього використання дала би багато переваг.
Технічні особливості[ред. | ред. код]
На противагу десятковому ENIAC, EDVAC був двійковим послідовним[en] комп'ютером зі схемами додавання, віднімання, множення, а також з програмною реалізацією ділення. Мав також схеми автоматичної перевірки.[1]. Пристрій пам'яті EDVAC складався не з ламп, а з двох наборів по 64 ртутних акустичних ліній затримки; загальний обсяг оперативної пам'яті складав 1000 (пізніше 1024) 44-розрядних слів, що у сучасних одиницях дорівнює приблизно 5½ кілобайт.
Комп'ютер складався з наступних фізичних блоків:
- накопичувач на магнітній стрічці (Вілкс описує його як «рекордер на магнітному дроті» (англ. wire recorder)[1]:36)
- пристрій керування з осцилографом
- «блок диспетчеризації» (англ. dispatcher unit), що приймав інструкції з блоку керування і пам'яті і направляв їх до відповідних функціональних блоків процесора
- обчислювальний (арифметичний) блок, що виконував операції над парою чисел і записував результат до пам'яті (блок-дублер здійснював перевірку правильності)
- таймер
- два блоки пам'яті, з 64 ртутними лініями затримки у кожному (ємність кожної лінії — 8 слів)
- три ртутних лінії затримки для зберігання тимчасових даних (у кожній лінії зберігалося одне слово[1])
Середній час додавання двох чисел на EDVAC становив 864 мікросекунд (тобто 1160 операцій додавання за секунду), а множення — 2,9 мілісекунд (приблизно 340 операцій за секунду). Час виконання операції залежав від адрес у пам'яті — доступ до комірок був прив'язаний до інтервалу оновлення інформації у лініях затримки.
Всього у комп'ютері було близько 6000 електронних ламп і 12000 діодів, споживана потужність складала близько 56 кіловат. Машина займала 490 квадратних футів площі (45,5 м²) і важила майже 8 тонн.[2] З машиною працювали 30 осіб персоналу кожну 8-годинну зміну.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Wilkes, M. V. (1956). Automatic Digital Computers (англ.). New York: John Wiley & Sons. QA76.W5 1956.
- ↑ Weik, Martin H. (December 1955). EDVAC. ed-thelen.org. A Survey of Domestic Electronic Digital Computing Systems. Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 31 травня 2019.
<ref> з назвою "Neumann", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.Посилання[ред. | ред. код]
- Oral history interview with J. Presper Eckert, Charles Babbage Institute, University of Minnesota.
- Oral history interview with Carl Chambers, Charles Babbage Institute, University of Minnesota.
- Oral history interview with Irven A. Travis, Charles Babbage Institute, University of Minnesota.
- Oral history interview with S. Reid Warren, Charles Babbage Institute, University of Minnesota.
- Oral history interview with Frances E. Holberton, Charles Babbage Institute, University of Minnesota.
|
Це незавершена стаття про інформаційні технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||
|
