EDVAC

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
EDVAC

EDVAC (Electronic Discrete Variable Automatic Computer) — один з перших електронних комп'ютерів. На відміну від свого попередника (ENIACа), використовував двійкове числення та збереження програми в пам'яті ЕОМ.

EDVAC був величезним кроком вперед і приносив велику користь до 1960 року.

Історія[ред. | ред. код]

Ще до першого тестування комп'ютера ENIAC Джон Моклі і Джон Екерт вже знали його недоліки, як і Джон фон Нейман, який багатьом відомий за проектом «архітектура фон Неймана» (хоча насправді авторство проекту було колективним). EDVAC став першим втіленням цієї архітектури. 1946, до завершення його складання, Моклі і Еккерт покинули Університет штату Пенсільванія, де збирався цей комп'ютер.

З машиною ENIAC було пов'язано кілька великих проблем — вона працювала швидко, але мала недостатньо пам'яті для зберігання даних. Для перепрограмування ENIAC доводилося заново перекомутовувати, що могло тривати кілька годин і навіть днів. За своєю природою ENIAC був ненадійний, оскільки в ньому використовувалося багато електровакуумних ламп, які споживали багато енергії, займали багато місця і виробляли дуже багато тепла. Мінімізація їхнього використання дала би багато переваг.

Зміни[ред. | ред. код]

EDVAC використовував двійкову систему числення на відміну від ENIAC, який працював з десятковими числами, що було набагато ефективніше.

Замість перекомутовування машини для зміни «програми», EDVAC зберігав програми в пам'яті, як дані. Nакий принцип і застосовується сьогодні, адже ми не використовуємо окремі області оперативної пам'яті для програм і для їхніх даних (хоча кеш L1 працює таким чином — він складається з кешу для даних і кешу для команд). Відповідно до ситуації, процесор знає, до чого здійснюється доступ: до даних або до виконуваної програмі.

Пристрій пам'яті EDVAC складався не з електровакуумних ламп, а з двох наборів по 64 ртутних акустичних ліній затримки. Ртутні лінії затримки були в 100 разів ефективніше для зберігання даних та надавали набагато більше використовуваної пам'яті, роблячи її надійнішою.

EDVAC був набагато менший за розмірами, важив менше дев'яти тонн і споживав 56 кіловат енергії.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Wilkes, M. V. (1956). Automatic Digital Computers. New York: John Wiley & Sons. pp. 305 pages. QA76.W5 1956.
  2. «First Draft of a Report on the EDVAC» (PDF format) by John von Neumann, Contract No.W-670-ORD-4926, between the United States Army Ordnance Department and the University of Pennsylvania. Moore School of Electrical Engineering, University of Pennsylvania, June 30, 1945. The report is also available in Stern, Nancy (1981). From ENIAC to UNIVAC: An Appraisal of the Eckert–Mauchly Computers. Digital Press.[1].