Сепараза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з ESPL1)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ESPL1
Ідентифікатори
Символи ESPL1, ESP1, SEPA, EPAS1, Separase, extra spindle pole bodies like 1, separase
Зовнішні ІД OMIM: 604143 MGI: 2146156 HomoloGene: 32151 GeneCards: ESPL1
Шаблон експресії
Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_012291
NM_001014976
NM_001356312
RefSeq (білок)
NP_036423
NP_001014976
NP_001343241
Локус (UCSC) Хр. 12: 53.27 – 53.29 Mb Хр. 15: 102.2 – 102.23 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

Сепараза (англ. separase), або сепарин (англ. separin), – цистеїнова протеаза, яка відповідає за запуск анафази шляхом гідролізу когезинубілка, що відповідає за з'єднання сестринських хроматид у період від стадії G2 інтерфази (після реплікації ДНК) до ранньої стадії анафази.[3] Бере важливу участь у процесі розходження хроматид в анафазі мітозу і анафазі другого поділу мейозу. Під час мейозу розрізає тільки ті когезинові комплекси, які не захищені білком Sgo.[3]

В організмі людини кодується геном ESPL1, розташованим на короткому плечі 12-ї хромосоми.[4][5] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 2 120 амінокислот, а молекулярна маса — 233 175[6].

У пивних дріжджів S. cerevisiae сепараза кодується геном esp1, який був ідентифікований Кимом Несмітом із співавторами в 1998 році.[7][8]

Функція[ред. | ред. код]

Комплекс когезину дріжджів
Комплекс когезину дріжджів складається зі спеціалізованих білків, включно з Scc1.[9]

Стабільне з'єднання між сестринськими хроматидами перед анафазою та їх своєчасне відділення одна від одної під час анафази мають вирішальне значення для поділу клітин і успадкування хромосом. Білки у складі когезинового комплексу зв’язують дві сестринські хроматиди, запобігаючи їх передчасному роз’єднанню. У хребетних з'єднання сестринських хроматид порушується в 2 етапи за допомогою різних механізмів. Перший крок включає фосфорилювання субодиниці когезину SA-1 або SA-2 у когезиновому комплексі. Другий етап включає розщеплення білка Scc1 (Rad21) сепаразою, що ініціює остаточне розділення сестринських хроматид на початку анафази мітозу.[10][11]

Регуляція[ред. | ред. код]

Коли клітина не ділиться, сепараза не може розщеплювати когезин через його асоціацію з білком секурином або через фосфорилювання специфічного залишку серину в сепаразі специфічним комплексом циклін–CDK. Фосфорилювання сепарази призводить до її стабільної асоціації з цикліном В1 із комплексу циклін–CDK1. Зв'язування сепарази з секурином або цикліном B є взаємовиключним, в обох комплексах сепараза пригнічується псевдосубстратними амінокислотними послідовностями ("мотивами"), які блокують зв’язування субстрату в каталітичному місці та в найближчих сайтах. Однак, хоча секурин містить власні псевдосубстратні "мотиви" для блокування зв’язування субстрату, комплекс циклін B–CDK1 інгібує сепаразу шляхом укріплення псевдосубстратних мотивів з гнучких петель у самій сепаразі, що призводить до автоінгібування протеолітичної активності сепарази.[12] Регуляція за допомогою цих різних з’єднувальних "партнерів" забезпечує дві різні можливості негативної регуляції для запобігання невідповідному розщепленню когезину. Важливо, що сепараза не може функціонувати без первинного формування комплексу секурин–сепараза в більшості організмів. Це пояснюється тим, що секурин допомагає правильно згорнути сепаразу у функціональну конформацію. Однак дріжджам, здається, не потрібен секурин для формування функціональної сепарази, оскільки анафаза відбувається в дріжджах навіть із видаленням секурину.[13]

Під час отримання сигналу для початку анафази секурин убіквітується та гідролізується, вивільняючи сепаразу для дефосфорилювання за допомогою комплексу APC-Cdc20. Потім активна сепараза може розщеплювати Scc1 для вивільнення сестринських хроматид.

Сепараза ініціює активацію білка Cdc14 у ранній анафазі[14], а Cdc14 дефосфорилює секурин, таким чином підвищуючи його ефективність як субстрату для деградації. Наявність цієї позитивної петлі зворотного зв'язку демонструє потенційний механізм для надання анафазі поведінки, що більш схожа на перемикання.[15]

network diagram
Потенційна схема мережі за участі секурину й сепарази для створення механізму активації анафази за принципом перемикача.
Схема мережі з петлями зворотного зв'язку для створення механізму активації анафази за принципом перемикача.[15]
Послідовність амінокислот
1020304050
MRSFKRVNFGTLLSSQKEAEELLPALKEFLSNPPAGFPSSRSDAERRQAC
DAILRACNQQLTAKLACPRHLGSLLELAELACDGYLVSTPQRPPLYLERI
LFVLLRNAAAQGSPEATLRLAQPLHACLVQCSREAAPQDYEAVARGSFSL
LWKGAEALLERRAAFAARLKALSFLVLLEDESTPCEVPHFASPTACRAVA
AHQLFDASGHGLNEADADFLDDLLSRHVIRALVGERGSSSGLLSPQRALC
LLELTLEHCRRFCWSRHHDKAISAVEKAHSYLRNTNLAPSLQLCQLGVKL
LQVGEEGPQAVAKLLIKASAVLSKSMEAPSPPLRALYESCQFFLSGLERG
TKRRYRLDAILSLFAFLGGYCSLLQQLRDDGVYGGSSKQQQSFLQMYFQG
LHLYTVVVYDFAQGCQIVDLADLTQLVDSCKSTVVWMLEALEGLSGQELT
DHMGMTASYTSNLAYSFYSHKLYAEACAISEPLCQHLGLVKPGTYPEVPP
EKLHRCFRLQVESLKKLGKQAQGCKMVILWLAALQPCSPEHMAEPVTFWV
RVKMDAARAGDKELQLKTLRDSLSGWDPETLALLLREELQAYKAVRADTG
QERFNIICDLLELSPEETPAGAWARATHLVELAQVLCYHDFTQQTNCSAL
DAIREALQLLDSVRPEAQARDQLLDDKAQALLWLYICTLEAKMQEGIERD
RRAQAPGNLEEFEVNDLNYEDKLQEDRFLYSNIAFNLAADAAQSKCLDQA
LALWKELLTKGQAPAVRCLQQTAASLQILAALYQLVAKPMQALEVLLLLR
IVSERLKDHSKAAGSSCHITQLLLTLGCPSYAQLHLEEAASSLKHLDQTT
DTYLLLSLTCDLLRSQLYWTHQKVTKGVSLLLSVLRDPALQKSSKAWYLL
RVQVLQLVAAYLSLPSNNLSHSLWEQLCAQGWQTPEIALIDSHKLLRSII
LLLMGSDILSTQKAAVETSFLDYGENLVQKWQVLSEVLSCSEKLVCHLGR
LGSVSEAKAFCLEALKLTTKLQIPRQCALFLVLKGELELARNDIDLCQSD
LQQVLFLLESCTEFGGVTQHLDSVKKVHLQKGKQQAQVPCPPQLPEEELF
LRGPALELVATVAKEPGPIAPSTNSSPVLKTKPQPIPNFLSHSPTCDCSL
CASPVLTAVCLRWVLVTAGVRLAMGHQAQGLDLLQVVLKGCPEAAERLTQ
ALQASLNHKTPPSLVPSLLDEILAQAYTLLALEGLNQPSNESLQKVLQSG
LKFVAARIPHLEPWRASLLLIWALTKLGGLSCCTTQLFASSWGWQPPLIK
SVPGSEPSKTQGQKRSGRGRQKLASAPLRLNNTSQKGLEGRGLPCTPKPP
DRIRQAGPHVPFTVFEEVCPTESKPEVPQAPRVQQRVQTRLKVNFSDDSD
LEDPVSAEAWLAEEPKRRGTASRGRGRARKGLSLKTDAVVAPGSAPGNPG
LNGRSRRAKKVASRHCEERRPQRASDQARPGPEIMRTIPEEELTDNWRKM
SFEILRGSDGEDSASGGKTPAPGPEAASGEWELLRLDSSKKKLPSPCPDK
ESDKDLGPRLRLPSAPVATGLSTLDSICDSLSVAFRGISHCPPSGLYAHL
CRFLALCLGHRDPYATAFLVTESVSITCRHQLLTHLHRQLSKAQKHRGSL
EIADQLQGLSLQEMPGDVPLARIQRLFSFRALESGHFPQPEKESFQERLA
LIPSGVTVCVLALATLQPGTVGNTLLLTRLEKDSPPVSVQIPTGQNKLHL
RSVLNEFDAIQKAQKENSSCTDKREWWTGRLALDHRMEVLIASLEKSVLG
CWKGLLLPSSEEPGPAQEASRLQELLQDCGWKYPDRTLLKIMLSGAGALT
PQDIQALAYGLCPTQPERAQELLNEAVGRLQGLTVPSNSHLVLVLDKDLQ
KLPWESMPSLQALPVTRLPSFRFLLSYSIIKEYGASPVLSQGVDPRSTFY
VLNPHNNLSSTEEQFRANFSSEAGWRGVVGEVPRPEQVQEALTKHDLYIY
AGHGAGARFLDGQAVLRLSCRAVALLFGCSSAALAVRGNLEGAGIVLKYI
MAGCPLFLGNLWDVTDRDIDRYTEALLQGWLGAGPGAPLLYYVNQARQAP
RLKYLIGAAPIAYGLPVSLR


Посилання[ред. | ред. код]

  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. а б King, Robert C.; Stansfield, William D.; Mulligan, Pamela K. (2006). A dictionary of genetics (вид. 7th ed). Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-1-4294-4025-7. OCLC 79595687.
  4. ESPL1 — Separin — Homo sapiens (Human). Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 11 червня 2015.
  5. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:16856 (англ.) . Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 11 вересня 2017.
  6. UniProt, Q14674 (англ.) . Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
  7. Ciosk R., Zachariae W., Michaelis C., Shevchenko A., Mann M., Nasmyth K. An ESP1/PDS1 complex regulates loss of sister chromatid cohesion at the metaphase to anaphase transition in yeast : [англ.] // Cell : journal. — Cell Press, 1998. — Vol. 93, № 6 (June). — С. 1067—1076. — DOI:10.1016/S0092-8674(00)81211-8. — PMID 9635435.
  8. Uhlmann F[en], Lottspeich F., Nasmyth K. Sister-chromatid separation at anaphase onset is promoted by cleavage of the cohesin subunit Scc1 : [англ.] // Nature : journal. — 1999. — Vol. 400, № 6739 (July). — С. 37—42. — DOI:10.1038/21831. — PMID 10403247.
  9. Morgan, David Owen (2007). The cell cycle : principles of control. London: New Science Press. ISBN 978-0-19-920610-0. OCLC 70173205.
  10. Sun Y., Kucej M., Fan H.Y., Yu H., Sun Q.Y., Zou H. Separase is recruited to mitotic chromosomes to dissolve sister chromatid cohesion in a DNA-dependent manner : [англ.] // Cell : journal. — Cell Press, 2009. — Vol. 137, № 1 (April). — С. 123—132. — DOI:10.1016/j.cell.2009.01.040. — PMID 19345191.
  11. Uhlmann F[en], Lottspeich F., Nasmyth K. Sister-chromatid separation at anaphase onset is promoted by cleavage of the cohesin subunit Scc1 : [англ.] // Nature : journal. — 1999. — Vol. 400, № 6739 (July). — С. 37—42. — DOI:10.1038/21831. — PMID 10403247.
  12. Yu, Jun; Raia, Pierre; Ghent, Chloe M.; Raisch, Tobias; Sadian, Yashar; Cavadini, Simone; Sabale, Pramod M.; Barford, David; Raunser, Stefan (5 серпня 2021). Structural basis of human separase regulation by securin and CDK1–cyclin B1. Nature (англ.). Т. 596, № 7870. с. 138—142. doi:10.1038/s41586-021-03764-0. ISSN 0028-0836. PMC 8482764. PMID 34290405. Процитовано 23 серпня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  13. Morgan, David Owen (2007). The cell cycle : principles of control. London: New Science Press. ISBN 978-0-19-920610-0. OCLC 70173205.
  14. Stegmeier F., Visintin R., Amon A. Separase, polo kinase, the kinetochore protein Slk19, and Spo12 function in a network that controls Cdc14 localization during early anaphase : [англ.] // Cell : journal. — Cell Press, 2002. — Vol. 108, № 2 (January). — С. 207—220. — DOI:10.1016/S0092-8674(02)00618-9. — PMID 11832211.
  15. а б Holt L.J., Krutchinsky A.N., Morgan D.O. Positive feedback sharpens the anaphase switch : [англ.] // Nature. — 2008. — Vol. 454, № 7202 (July). — С. 353—357. — DOI:10.1038/nature07050. — PMID 18552837.