Echinopsis atacamensis
Echinopsis atacamensis (укр. Ехінопсис атакамський)[1] — вид кактусів з роду ехінопсис (Echinopsis).
Етимологія[ред. | ред. код]
Видова назва дана за місцем зростання — Атакама, посушливе плато в Південній Америці.
Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Деревоподібна рослина з рідкісними бічними пагонами, через що іноді набуває форми канделябра.
Досягає 10 м заввишки.
Стовбури циліндричні, до 70 см в діаметрі.
Кількість ребер від 20 до 30.
Ареоли великі, круглі, щільні, коричневі.
Кількість колючок на ареолі 50—100, без чіткого розмежування на центральні і радіальні; різні за розміром і досягають 28—30 см завдовжки. Жорсткіші на нижній частині стебел і тонкі і м'які зверху.
Квітки з'являються з боків, білі або трохи рожевуваті, 10—14 см завдовжки. Цвітіння починається вночі і триває 18-40 годин. Пекреважно, запилюються бджолами в ранкові години.
Плоди їстівні, круглої форми, темно-зелені, густо опушені, до 5 см в діаметрі.
Ареал[ред. | ред. код]
Кактуси цього виду ростуть в Аргентині (провінції Катамарка, Жужуй, Ла-Ріоха, Сальта, Тукуман), Болівії, Перу, Чилі (регіони Антофагаста, Тарапака).
Екологія[ред. | ред. код]
Echinopsis atacamensis росте на кам'янистих ґрунтах, на висоті 1700 до 3900 м над рівнем моря.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділено 2 підвиди Echinopsis atacamensis:
- Echinopsis atacamensis subsp. atacamensis — зазвичай негілястий, досягає 6 метрів заввишики, росте в Чилі.
- Echinopsis atacamensis subsp. pasacana — часто галузиться, досягає висоти 10 м і більше, поширений в Аргентині і Болівії. Його деревина здавна використовується для виготовлення «заклинателів дощу» (перуанський народний музичний інструмент, подібний брязкальцю. Виготовляється з полого висушеного кактусового стовбура, наповненого насінням рослин та іншими дрібними предметами).
Охорона у природі[ред. | ред. код]
Echinopsis atacamensis входить до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи, стан — близький до загрозливого. Вид має досить широкий ареал, але існує, однак, зниження чисельності популяцій через декілька загроз, таких як видобуток для колекцій, а також використання його деревини, шкідники (комахи з ряду рівнокрилих) і зміни у землекористуванні через розширення сільського господарства. Також розмноженню Echinopsis atacamensis перешкоджає рослина Baccharis boliviensis з родини айстрових, що росте поруч. Дослідження показали, що ця рослина виділяє речовини, які гальмують проростання насіння цього кактуса. Одна з речовин, була визначена як ферулова кислота, відома своїм гальмівним впливом на проростання насіння або зростання стебел і коріння.
Цей вид присутній на природоохоронних територіях. Зустрічається в національних парках Де-лос-Кардонес (ісп. de los Cardones) в Аргентині і Альто-Лоа (ісп. Alto Loa) в Чилі.
Використання[ред. | ред. код]
Ехінопсис атакамський використовується як деревний ресурс в Аргентині для меблів, у будівництві і як пальне. Одні з найвідоміших будівель з використанням деревини цього кактуса є церква Сан-Педро-де-Атакама в Чилі, яка датується 1641 роком і церква Пурмамарка в Аргентині (Жужуй), яка датується 1648 роком. У Чилі таке використання відійшло у минуле. Чилійці і аргентинці вживають плоди цього виду (відомі в Аргентині як pasacana) в їжу у свіжому вигляді, але це не становить загрози для кактусу. Колючки використовуються для в'язання тканини з вовни лами. Він також незаконно збирається для колекцій як декоративна рослина.
Культивування[ред. | ред. код]
При поливі варто уникати переливів, важливий хороший дренаж. При вирощуванні на відкритому повітрі потрібно притіняти від прямих сонячних променів у другій половині дня. При утриманні у приміщенні — забезпечити яскраве освітлення і пряме сонце хоча б на деякий час.
Витримує пониження температури до −12 °C.
Розмножується насінням або стебловими живцями.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
Література[ред. | ред. код]
- International Organization for Succulent Plant Study Bulletin 3 (3): 94. 1974. (англ.)
- Jørgensen, P. M., M. H. Nee & S. G. Beck. (eds.) 2014. Catálogo de las plantas vasculares de Bolivia. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 127 (1-2): I–VIII, 1-1744.
- Zuloaga, F. O. & O. Morrone, eds. 1996. Catálogo de las plantas vasculares de la República Argentina. I. Pteridophyta, Gymnospermae y Angiospermae (Monocotyledonae), II. Dicotyledonae. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 60, 74., 1999 [= Trichocereus atacamensis (Phil.) Backeb.]. (ісп.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 p. 257–258 (англ.)
- Haage W. — Kakteen von A bis Z. Leipzig. l979 (нім.)
- http://www.cactuspro.com/encyclo/Echinopsis/atacamensis [Архівовано 3 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.tropicos.org/Name/5105882 [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- http://www.plantsystematics.org/taxpage/0/binomial/Echinopsis_atacamensis [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- http://cactiguide.com/cactus/?genus=Echinopsis&species=atacamensis [Архівовано 10 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Echinopsis atacamensis на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Echinopsis atacamensis в базі даних «Global Biodiversity Information Facility» (GBIF)[недоступне посилання з серпня 2019] (англ.)
- Echinopsis atacamensis = Trichocereus atacamensis (Phil.) W.T. Marshall & T.M. Bock // Catálogo de las Plantas Vasculares de Bolivia (укр. Каталог судинних рослин Болівії) (англ.), (ісп.)
- Echinopsis atacamensis на сайті Московського клубу любителів кактусів(рос.)