Emerson, Lake & Palmer

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Emerson, Lake & Palmer
фотографія
Основна інформація
Жанр прогресивний рок
Роки 19692001
Країна Велика Британія
Лейбл Victory
Manticore
Склад Кіт Емерсон
Грег Лейк
Карл Палмер

http://emersonlakepalmer.com
Commons-logo.svg Emerson, Lake & Palmer у Вікісховищі
Емблема гурту
Emerson, Lake & Palmer

Emerson, Lake & Palmer (Емерсон, Лейк і Палмер, скорочено ELP) — британський рок-гурт напрямку прогресивний рок, утворений 1969 року, названий за прізвищами трьох її учасників: Кіта Емерсона (клавішні), Грега Лейка (вокал, бас-гітара) і Карла Палмера (ударні). Гурт став символом комерційного успіху, зберігаючи водночас високий музичний і виконавський рівень. Музиканти регулярно збирали багатотисячну аудиторію на концертах, що організовувалися з величезним технічним розмахом. ELP вважається одним із перших «супергуртів», оскільки всі три його учасники стали популярними ще до створення гурту. У музиці ELP домінують клавішні (акустичне фортепіано, органи, синтезатори), які доповнюються агресивними партіями бас-гітари і ударних. Для музикантів характерна надзвичайно висока технічна майстерність, віртуозні соло і екстравагантна поведінка на сцені. Значне місце у творчому доробку гурту займають обробки композиторів-класиків, серед яких рок-версії «картинок з виставки» Мусоргського та «Ромео і Джульєти» Прокоф'єва (фрагмент).

Історія[ред.ред. код]

Кіт Емерсон розпочинав свою кар’єру у гурті Nice. У квітні 1970 року його партнером став Ґреґ Лейк, який на той час покинув King Crimson. Після численних сейшенів у червні до двох музикантів приєднався ударник Карл Палмер, який раніше грав у Atomic Rooster. Перший офіційний виступ тріо відбувся 29 серпня 1970 року на Isle of Wight Festival.

Найпліднішим періодом для гурту були перші чотири роки. У листопаді 1970 року виходить перший альбом Emerson, Lake & Palmer. Він відразу робить музикантів провідними представниками прогресивного року. Характерне поєднання класики (від обробок класичних творів до використання численних цитат і написання власних композицій, що базуються на класичних канонах) з роком стає відтепер візитною карткою ELP. Альбом містить Lucky Man — це невибаглива і мила балада, написана Лейком. У червні 1971 року виходить другий альбом гурту Tarkus — концептуальний твір, у якому описується «зворотна еволюція». Сюжет альбому базується на битві між міфічним чудиськом Мантікорою і механізованим броненосцем. Для альбому характерне вироблене зріле звучання, яке зберігатиметься впродовж наступних років. Tarkus стає одним з найуспішніших альбомів гурту, зайнявши 1-е місце у британському хіт-параді. Журнал Melody Maker назвав його «платівкою року».

У листопаді 1971 року ELP випускають третій альбом — Pictures at an Exhibition. Ця вільна рок-інтерпретація циклу фортепіанних мініатюр Мусорґського була записана під час концерту, який відбувся у березні цього ж року в Ньюкаслі. Альбом є революційним за формою і за змістом — він записаний від початку до кінця на живо і є першою адаптацією класики такого масштабу в рок-музиці. Наступний альбом Trilogy виходить у липні 1972 року. Він є, мабуть, одним з найбільш «врівноважених» творів гурту. Його музика, порівняно з попередніми і наступними альбомами, є менш агресивною, водночас звучання тріо є надзвичайно зрілим. У грудні 1973 року виходить Brain Salad Surgery — на думку багатьох музикознавців, найкращий і найвідоміший студійний альбом гурту. Частину текстів до пісень цього альбому написав Пітер Сінфілд (Peter Sinfield), один з концептуальних творців гурту King Crimson і автор текстів чотирьох перших альбомів останнього.

Після випуску цього альбому гурт припиняє студійну роботу. У серпні 1974 року виходить потрійний альбом Welcome Back My Friends to the Show That Never Ends. На ньому записано матеріал двох всесвітніх концертних турне ELP — Get Me A Ladder та Brain Salad Surgery (1973/1974). Гігантоманія під час організації сценічних шоу призвела до значних фінансових збитків. Протягом наступних чотирьох років гурт відмовляється від концертної діяльності.

Музиканти зосереджуються на сольних проектах. Найбільшого успіху добивається Лейк із синглом I Believe in Father Christmas (1975), займаючи друге місце у різдвяному хіт-параді. Сольні роботи учасників гурту складають основу подвійного альбому Works, Vol. 1, який вийшов у березні 1977 року. Кожен музикант отримав одну сторону платівки, лише остання сторона другої платівки містить музику тріо. Хоча альбом був успішним з комерційної точки зору, він засвідчив різні концепції трьох музикантів. Двома наступними альбомами — компіляцією мало відомих пісень Works, Vol. 2 (листопад, 1977) і Love Beach (листопад, 1978) ELP лише виконав зобовязання перед фірмою звукозапису. Після цього група фактично розпалася.

Карл Палмер створив спочатку гурт PM, який грав у стилі важкого року, однак цей проект був короткотривалим. У 1980 році він приєднався до гурту Asia, у якому наприкінці 1983 року протягом декількох місяців грав і Ґреґ Лейк. Тим часом Кіт Емерсон пише музику для фільмів і телебачення. У 1985 році Емерсон і Лейк роблять спробу відновити гурт, однак Палмер не виявляє зацікавлення, і на його місце запрошують орієнтованого на хард-рок ударника Козі Пауела (Cozy Powell), який до цього грав, зокрема, у гуртах Black Sabbath, Rainbow та Whitesnake. У 1986 році виходить альбом Emerson, Lake & Powell, який витриманий радше у традиціях хард-року. Після цього музиканти знову розходяться. Ще одна спроба об’єднатися у 1987 році провалюється після невдалих репетицій з Палмером. Після конфлікту між Лейком і Емерсоном останній разом з Палмером і Робертом Беррі (Robert Berry), екс-басистом гурту Hush, створюють невдалий гурт 3, який розпадається після провалу єдиного альбому To The Power Of Three (1987).

Музиканти знову об’єднуються у 1992 році і випускають альбом Black Moon, витриманий у стилі неопрогресивного року. Водночас гурт знову розпочинає концертну діяльність. Останнім студійним альбомом ELP став In the Hot Seat (1994), який не виправдав сподівань музикантів і публіки. Останні турне гурту відбулися впродовж 1996-1998 років.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Емерсон і Лейк хотіли створити гурт, у якому були б клавішні, бас-гітара і ударні — гуртів у такому складі на той час ще не було
  • Спочатку не вдавалося знайти ударника; Емерсон і Лейк пропонували приєднатися до гурту Мітчу Мітчелу з Jimi Hendrix Experience, однак той не виявив інтересу до проекту
  • Джімі Хендрікс, який був втомлений роботою зі своїм гуртом і хотів спробувати щось нове, розглядав можливість приєднатися до гурту, музиканти планували навіть спільний сейшн. У британських медіа спекулювали, що новий супер-гурт міг би називатися Hendrix, Emerson, Lake & Palmer або HELP, однак Хендрікс помер незабаром після Isle of Wight Festival

Дискографія[ред.ред. код]

Студійні альбоми[ред.ред. код]

Живі альбоми[ред.ред. код]

Збірки[ред.ред. код]

Відео / DVD[ред.ред. код]

  • Pictures At An Exhibition (VHS & DVD) (1986)
  • The Manticore Special (VHS) (2003)
  • Works Orchestral Tour (VHS) (2003)
  • Live at the Royal Albert Hall (DVD) (2003)
  • Welcome Back .... (DVD) (2003)
  • Masters From The Vaults (DVD) (2004)
  • Live At Montreux 1997 (DVD) (2004)
  • Beyond The Beginning (DVD) (2005)
  • Pictures At An Exhibition — 35th Anniversary Special Edition (DVD) (2005)
  • The Manticore Special; Works Orchestral Tour (DVD) (2005)

Посилання[ред.ред. код]