Encephalitozoon cuniculi
| Encephalitozoon cuniculi | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Encephalitozoon cuniculi Levaditi, Nicolau & Schoen, 1923 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Енцефалітозоон кунікулі (Encephalitozoon cuniculi) — вид паразитичних грибів роду енцефалітозоон (Encephalitozoon). Викликає хворобу енцефалозооноз. Вперше збудник був ізольований з мозку кролика і описаний в 1922 році [1]
Будова[ред. | ред. код]
Дрібний облігатний внутрішньоклітинним паразит.
Життєвий цикл[ред. | ред. код]
Викликає протозойну інфекцію енцефалозооноз, яка є частою причиною неврологічних симптомів. Зустрічається у кроликів та гризунів. Цей внутрішньоклітинний вид мікроспоридій вражає нервову систему і нирки. Також, паразит може вражати печінку, селезінку, серце, легені, кишечник і очі. Кролики виділяють Encephalitozoon cuniculi переважно з сечею. Зараження відбувається аліментарно, через підстилку та транплацентарно. Спори Encephalitozoon cuniculi захоплюються фагоцитами в кишечнику і проникають з ними ж в кров тварини. У цих же клітинах гриб починає розмножуватися. Encephalitozoon cuniculi через кровообіг проникає в різні органи. У близько 50% усіх декоративних кроликів є антитіла проти енцефалозооноза.
Основний господар паразита - кролик, проте інші ссавці також можуть бути заражені. В результаті молекулярно-біологічних та імунологічних тестів проведених у 2000-х рр, поміж збудників E. cuniculi нині розрізняють три генетичних типи штамів даного виду (I-кролячий, II-мишачий, III-собачий).[2]
Випадки зараження людини Encephalitozoon cuniculi були відзначені виключно у хворих на СНІД. Згідно з дослідженням небезпека зараження існує для дітей, так як їх імунна система ще не повністю сформована. Винищити збудника на сьогоднішній день неможливо.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Encephalitozoon cuniculi. www.mycobank.org. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 2016-09-08T17:11:24+00:00.
- ↑ А.В. Березовський, В.А. Левицька, (2012). ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ЕПІЗООТОЛОГІЇ ЕНЦЕФАЛОЗООНОЗУ ДОМАШНІХ КРОЛІВ В ПОДІЛЬСЬКОМУ РЕГІОНІ (PDF). Суми: «Ветеринарна медицина», випуск 7 (31), 2012. с. 141. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2016. Процитовано 8 вересня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Encephalitozoon cuniculi // Mycobank.org, - CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. - URL [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- А.А. ДОВБЕНКО «ЕНЦЕФАЛОЗООНОЗ КРОЛИКІВ» // ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ ІІ (69) МІЖНАРОДНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «Здобутки студентської молоді у вирішенні науково-практичних питань ветеринарної медицини», - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, - 2015 - 270 с. - С. 244
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
