Equus hemionus hemionus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Equus hemionus hemionus
Кулани у копанки
Кулани у копанки
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Конеподібні (Equiformes)
Родина: Коневі (Equidae)
Рід: Кінь (Equus)
Підрід: Asinus‎
Вид: Equus hemionus
Підвид: Equus hemionus hemionus
Біноміальна назва
Equus hemionus hemionus
Pallas, 1775
Синоніми[1]
  • Equus (Asinus) hemionus bedfordi Matschie 1911
  • Equus (Asinus) hemionus findschi Matschie 1911
  • Equus (Asinus) hemionus luteus Matschie 1911
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Equus hemionus hemionus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Equus hemionus hemionus
ITIS logo.svg ITIS: 926176
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1618199

Equus hemionus hemionus (кулан монгольський) — номінальний підвид кулана. Зустрічається на півдні Монголії та північному Китаї. Раніше був розповсюджений у Східному Казахстані та Південному Сибіру, де зник через полювання.[2] Станом на 2015 рік, монгольський кулан має статус вид, близький до загрозливого стану згідно IUCN.[3] Поточні оцінки популяції — приблизно 42 000 голів у Монголії та близько 5000 голів у Північному Китаї.[4]

Ареал[ред. | ред. код]

Ареал розповсюдження монгольського кулана переважно обмежений сухими степами, напівпустельними та пустельними теренами пустелі Гобі.

Монгольський кулан — найпоширеніший підвид, проте підвид втратив близько 50 % свого колишнього ареалу поширення в Монголії за останні 70 років. Ареал монгольських куланів у XVII — середина ХІХ століття охоплював більшу частину Монголії, райони Сибіру та Маньчжурії, західну частину Внутрішньої Монголії та північну частину Сіньцзяну. Потім його діапазон розповсюдження різко скоротився протягом 1990-х років. Дослідження 1994—1997 рр. оцінило його чисельність у 33 000—63 000 голів у постійному ареалі розповсюдження, що охоплює всю південну Монголію.[5] В 2003 році в новому дослідженні було виявлено приблизно 20 000 голів на площі 177 533 км² на півдні Монголії.[6] Популяція зменшилася до 14 000 голів у 2009 році. До оцінок монгольської популяції слід ставитися обережно через відсутність перевірених джерел[7][8]

Біологія та поведінка[ред. | ред. код]

Монгольські кулани — травоїдні ссавці. Вони також харчуються чагарниками та деревами в більш сухих місцях проживання. Весною та влітку в Монголії сукулентні рослини родини Zygophyllaceae становлять важливий компонент раціону монгольських куланів.

Відомо, що монгольські кулани копають нори на сухих руслах річок для доступу до підземної води для пиття через брак води під час спекотного літа в пустелі Гобі. Копанки, що викопують кулани, також використовуються іншими видами (дикими та домашніми), а також людьми для доступу до води.[9]

Загрози[ред. | ред. код]

Популяція монгольських куланів скорочується через браконьєрство та конкуренцію з випасу худоби. Стан збереження виду оцінюється як небезпечний.[3]

На монгольського кулана полюють, крім людей, сірі вовки та куони, а раніше тигри, які вимерли у цьому регіоні.

Браконьєрство на м'ясо стає дедалі більшою проблемою в Монголії. Для деяких частин місцевого населення кулан та інша дичина, є дешевою альтернативою м'ясу домашніх тварин[10]. Згідно з дослідженням 2005 року, було висловлено припущення, що щорічно до 4500 куланів, приблизно 20 % усієї популяції, знищується мисливцями[11]. Більше того, політичні зміни на початку 1990-х років змусили частку міського населення повернутися до кочівництва, що призвело до різкого збільшення кількості людей та худоби в багатьох сільських районах.[12][13][14]

Політичні та суспільні зміни порушили традиційні схеми використання земель, послабили контроль правоохоронних органів, а також змінили ставлення до використання природних ресурсів, наприклад, зробивши дику природу ресурсом «відкритого доступу»[15]. Очікується, що повторна міграція людей і їхньої худоби призведе до посилення взаємодії дикої природи та людини і може загрожувати виживанню рідкісних видів дикої природи в пустелі Гобі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шаблон:Grove and Grubb
  2. Clark, B. and Duncan, P. (1992). «Asian Wild Asses — Hemiones and Kiangs (E. hemionus Pallas and E. kiang Moorcroft)», pp. 17–21. In: P. Duncan (ed.) Zebras, Asses, and Horses: An Action Plan for the Conservation of Wild Equids. Gland, Switzerland: IUCN/SSC Equid Specialist Group.
  3. а б Kaczensky, P. (2015) Equus hemionus ssp. hemionus: інформація на сайті МСОП (версія 2015.2) (англ.) 10 Jan 2016
  4. IUCN (2015). Equus hemionus: Kaczensky, P., Lkhagvasuren, B., Pereladova, O., Hemami, M. & Bouskila, A.. IUCN Red List of Threatened Species. doi:10.2305/iucn.uk.2015-4.rlts.t7951a45171204.en. 
  5. Richard P. Reading; Henry M. Mix; Badamjaviin Lhagvasuren; Claudia Feh; David P. Kane; S. Dulamtseren; Sumyain Enkhbold (2001). Status and distribution of khulan (Equus hemionus) in Mongolia. Journal of Zoology 254 (3): 381–389. doi:10.1017/S0952836901000887.  Проігноровано невідомий параметр |last-author-amp= (довідка)
  6. Mongolian Ministry of Nature and Environment. 2003. Status and distribution of the khulan in Mongolia in 2003. Unpublished report, Mongolian Ministry of Nature and Environment, Ulaanbaatar, Mongolia
  7. S. T. Buckland; D. R. Anderson; K. P. Burnham; J. L. Laake; D. L. Borchers; L. Thomas, ред. (2001). Introduction to Distance Sampling. Estimating Abundance of Biological Populations. Oxford, UK: Oxford University Press. с. 432. ISBN 9780198509271. 
  8. Kaczensky P. and C. Walzer. 2002a, 2002b, 2003a, 2003b. Przewalski horses, wolves and khulans in Mongolia. Bi-annual progress reports. available from: www.takhi.org
  9. Anne-Camille SOURIS & Association Goviin Khulan http://www.goviinkhulan.com, http://annecamille-souris.jimdo.com/work/ Архівовано 2013-07-23 у Archive.is
  10. P. Kaczensky & O. Gambatar unpubl. Data
  11. J. Wingard unpubl. data
  12. María E. Fernández-Giménez (1999). Sustaining the steppes: a geographical history of pastoral land use in Mongolia. Geographical Review 89 (3): 315–342. JSTOR 216154. doi:10.1111/j.1931-0846.1999.tb00222.x. 
  13. Donald J. Bedunah & Sabine M. Schmidt (2004). Pastoralism and protected area management in Mongolia's Gobi Gurvansaikhan National Park. Development and Change 35 (1): 167–191. doi:10.1111/j.1467-7660.2004.00347.x. 
  14. R. Mearns; D. Shombodon; G. Narangerel; U. Tuul; A. Enkhamgalan; B. Myagmarzhav; A. Bayanjargal; B. Bekhsuren (1994). Natural resource mapping and seasonal variations and stresses in Mongolia. RRA Notes 20: 95–105.  Проігноровано невідомий параметр |last-author-amp= (довідка)
  15. D. G. Pratt; D. C. MacMillan; I. J. Gordon (2004). Local community attitudes to wildlife utilisation in the changing economic and social context of Mongolia. Biodiversity and Conservation 13 (3): 591–613. doi:10.1023/B:BIOC.0000009492.56373.cc.  Проігноровано невідомий параметр |last-author-amp= (довідка)