Equus lambei
| ?Equus lambei Час існування: пізній плейстоцен — ранній голоцен | |
|---|---|
 Реконструкція юконського коня за черепом | |
| Охоронний статус | |
 Вимерлий (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Конеподібні (Perissodactyla) |
| Родина: | Коневі (Equidae) |
| Рід: | Кінь (Equus) |
| Вид: | Equus lambei |
| Біноміальна назва | |
| Equus lambei | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Equus lambei |
 Віківиди: | Equus lambei |
| Fossilworks: | 46280 |
Equus lambei (юконський дикий кінь) — вимерлий вид роду Equus. E. lambei мешкав по всій Північній Америці приблизно до 10 000 років тому. На основі нещодавніх досліджень мтДНК останків E. lambei вчені дійшли висновку, що E. lambei, ймовірно , був дуже схожий на вимерлого тарпана та на сучасного коня Пржевальського.[1][2] Часткові рештки туші E. lambei виставлено в Інтерпретаційному центрі Юкон-Берингія у Вайтгорсі, Юкон.[3]
Дані, отримані з мтДНК E. lambei, показали, що E. lambei є близьким родичем сучасного тарпана та свійського коня, E. caballus.[4][5][6] Досі точаться суперечки щодо E. lambei та дивергенції інших подібних вимерлих видів коней. Через дослідження кісток та зубів E. lambei можна побачити багато подібностей із сучасним конем E. caballus. Також спостерігається сильна схожість з E. lambei у метаподіальних кістках E. caballus przewalskii та фалангах E. caballus lenensis.[6]
Метричні та морфологічні дослідження кінських зубів з печер Блуфіш підтверджують близьку схожість E. lambei з дикими та свійськими кіньми.[1] Серед сучасних коней юконський кінь найбільше нагадує коня Пржевальського (E. caballus przewalskii) з Монголії[6] (колись вимерлого в дикій природі[7]), особливо за розміром та пропорціями. Однак, верхні кістки стопи (метаподіальні кістки) E. lambei тонші порівняно з конем Пржевальського.[6] Кістки E. lambei також дуже нагадують проксимальні фаланги E. caballus lenensis , вимерлого підвиду пізнього плейстоцену Сибіру.[2]
Таксономія плейстоценових північноамериканських коней історично була заплутаною, багато назв відкритих видів, ймовірно, є синонімами інших видів. E. lambei є одним з видів, які краще підтверджуються, оскільки він базується на діагностичному типі матеріалу. Деякі автори припускають, що E. lambei може бути синонімом більшого виду Equus scotti, який, у свою чергу, може бути синонімом Equus ferus.[8] Однак північноамериканські та євразійські коні зазнали дивергенції близько 800 000 років тому після розселення останніх з Північної Америки та були значною мірою генетично розділеними, з деяким схрещуванням після розділення.[9]
Поряд із Bison priscus, Mammuthus primigenius та Rangifer tarandus, E. lambei був одним із найпоширеніших видів льодовикового періоду, що мешкали на степових луках Східної Берингії.[4][5] E. lambei можна ідентифікувати за численними зубами та кістками, а також за однією частковою тушею, виявленою в 1993 році. Ця туша E. lambei датується радіовуглецевим аналізом 26 280 ± 210 років тому.[4][1] Туша складалася з більшої частини шкури, кількох хвостових кісток, однієї гомілки та частини кишечника. Шкура зберегла довгу біляву гриву та хвостове волосся, грубе білувате волосся на верхній частині тіла та темно-коричневе волосся на гомілці.[4][1][6] Велика кількість зубів E. lambei була знайдена на археологічних пам'ятках Юкону.[6][2]
На основі скам'янілостей, знайдених на Юконі, вважається, що E. lambei був невеликим, струнким конем кабалоїдної породи (заввишки близько 1,2 м), з широким черепом та відносно довгими протоконусами.[1][2]
Зокрема, дані свідчать про те, що E. lambei мав багатосезонну присутність у тому ж регіоні, що й інші види коней, а також соціальну структуру, подібну до інших диких коней. Сімейні табуни складалися від чотирьох до десяти самок із потомством і дорослого альфа-самця.[1][6] Інші самці формували менш соціально стабільні «холостяцькі» табуни, що складалися з груп по двох–чотирьох дорослих особин.[2][10] Ці два типи табунів рідко розділяли одні й ті самі території.[11]
І сімейні, і холостяцькі табуни були всеїдними травоїдними, що переважно паслися в місцевостях, схожих на савану.[11] Ці коні живилися переважно злаками, осокою, маковими, хрестоцвітими та іншими квітковими рослинами, зокрема жовтцями та трояндами. Ймовірно E. lambei надавав перевагу середовищу з рідкорослими лісами або відкритими лісовими ділянками з поодинокими деревами. Загалом, E. lambei вважається видом, стійким до різноманітних кліматичних умов, хоча багато особин цього виду, ймовірно, гинули взимку. Також існують підстави вважати, що E. lambei був вразливим до нападу вовків.[1][10]
- Yukon Horsearticle at Yukon Beringia Interpretive Center in Whitehorse, Yukon
- ↑ а б в г д е ж Burke, A.; Cinq-Mars, J. (1 січня 1998). Paleoethological Reconstruction and Taphonomy of Equus lambei from the Bluefish Caves, Yukon Territory, Canada (PDF). Arctic. University of Calgary. 51 (2): 105—115. doi:10.14430/arctic1052. Архів (PDF) оригіналу за 3 квітня 2023. Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ а б в г д MacFadden, B.J. 1992. Fossil horses: Systematics, paleobiology and evolution of the family Equidae. Cambridge: Cambridge University Press.
- ↑ Yukon Horse | Yukon Beringia Interpretive Centre. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
- ↑ а б в г C.R. Harington (August 2002). Yukon Horse. Yukon Beringia Interpretive Centre. Архів оригіналу за 27 лютого 2009. Процитовано 21 січня 2009.
- ↑ а б Yukon Horse. Natural History Notebooks. Canadian Museum of Nature. 20 січня 2009. Архів оригіналу за 8 лютого 2009. Процитовано 21 січня 2009.
- ↑ а б в г д е ж Forsten, Ann (15 травня 1986). Equus lambei Hay, the Yukon Wild Horse, Not Ass. Journal of Mammalogy. 67 (2): 422—23. doi:10.2307/1380904. JSTOR 1380904.
- ↑ Equus ferus: King, S.R.B., Boyd, L., Zimmermann, W. & Kendall, B.E. 9 жовтня 2014. doi:10.2305/iucn.uk.2015-2.rlts.t41763a45172856.en.
- ↑ Cirilli, Omar; Machado, Helena; Arroyo-Cabrales, Joaquin; Barrón-Ortiz, Christina I.; Davis, Edward; Jass, Christopher N.; Jukar, Advait M.; Landry, Zoe; Marín-Leyva, Alejandro H.; Pandolfi, Luca; Pushkina, Diana; Rook, Lorenzo; Saarinen, Juha; Scott, Eric; Semprebon, Gina (24 серпня 2022). Evolution of the Family Equidae, Subfamily Equinae, in North, Central and South America, Eurasia and Africa during the Plio-Pleistocene. Biology (англ.). 11 (9): 1258. doi:10.3390/biology11091258. ISSN 2079-7737. PMC 9495906. PMID 36138737.
- ↑ Vershinina, Alisa O.; Heintzman, Peter D.; Froese, Duane G.; Zazula, Grant; Cassatt-Johnstone, Molly; Dalén, Love; Der Sarkissian, Clio; Dunn, Shelby G.; Ermini, Luca; Gamba, Cristina; Groves, Pamela; Kapp, Joshua D.; Mann, Daniel H.; Seguin-Orlando, Andaine; Southon, John (December 2021). Ancient horse genomes reveal the timing and extent of dispersals across the Bering Land Bridge. Molecular Ecology (англ.). 30 (23): 6144—6161. Bibcode:2021MolEc..30.6144V. doi:10.1111/mec.15977. hdl:10037/24463. ISSN 0962-1083. PMID 33971056. S2CID 234360028. Архів оригіналу за 11 січня 2024. Процитовано 18 січня 2024.
- ↑ а б Waring, G.H. 1983. Horse behavior: The behavioral traits and adaptations of domestic and wild horses, including ponies. Park Ridge, New Jersey: Noyes Publications.
- ↑ а б Berger, J. 1986. Wild horses of the Great Basin. Chicago, Illinois: University of Chicago Press.
<ref> з назвою "Forsten 1992", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.