Esposizione Universale di Roma

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Esposizione Universale di Roma

EUR Piazza Guglielmo Marconi.jpg

41°50′09″ пн. ш. 12°27′57″ сх. д. / 41.835999999999998522° пн. ш. 12.46599999999999930° сх. д. / 41.835999999999998522; 12.46599999999999930Координати: 41°50′09″ пн. ш. 12°27′57″ сх. д. / 41.835999999999998522° пн. ш. 12.46599999999999930° сх. д. / 41.835999999999998522; 12.46599999999999930
Країна Flag of Italy.svg Італія
Розташування Рим

Esposizione Universale di Roma. Карта розташування: Італія
Esposizione Universale di Roma
Esposizione Universale di Roma
Esposizione Universale di Roma (Італія)
CMNS: Quartiere XXXII - Europa (Rome) на Вікісховищі

Квартал всесвітньої виставки (італ. Esposizione Universale di Roma — «Всесвітня виставка Риму», скорочено EUR) — великий комплекс ділових будівель, побудований за наказом Беніто Муссоліні у 1935-1943 на південному заході Риму в рамках підготовки до проведення всесвітньої виставки (не відбулася).

Ідея[ред.ред. код]

Квартал повинен був з розмахом втілити в камені ідею «нової Римської імперії». Його архітектурний вигляд став предметом суперечок між розробниками проекту, на чолі яких стояв Марчелло Пьячентіні. Найбільш репрезентативною будівлею був покликаний стати багатоповерховий Палац італійської цивілізації (архітектори Дж. Гуерріні, Е. Ла Падула, М. Романо). Прозваний «квадратним Колізеєм», палац «справляє враження архітектурної утопії, скалькованої з античних архетипів».[1]

Решта будівлі кварталу теж будувалися з традиційних для Італії матеріалів (мармур, туф, вапняк), але в основі їх лежали принципи ще суворішого раціоналізму. Нескладно помітити подібність деяких будівель з зодческим фантазіями Джорджо де Кіріко.[2] Як відзначають фахівці, споруди «мають якийсь спартанський, аскетичний вигляд, з монотонними фасадами, які хіба що зрідка прикрашені пілястрами або колонами без капітелей та подекуди зовні обставлені скульптурами з донезмоги спрощеною фактурою та пластикою».[3]

Повоєнний час[ред.ред. код]

У повоєнний час на території кварталу відкрилися етнографічний музей Пігоріні та спортивний комплекс Палалоттоматіка, спроектований Пьячентіні та Нерви. Своєрідна архітектура кварталу привертала до нього увагу багатьох режисерів — Бернардо Бертолуччі («Конформіст»), Федеріко Фелліні («Боккаччо 70»), Пітера Грінуея («Живіт архітектора»), Майкла Лемана («Гудзонский яструб») та ін.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • (in German) Luigi Monzo: Review a Beese, Christine: Marcello Piacentini. Moderner Städtebau in Italien, Berlin 2016. In: architectura : Zeitschrift für Geschichte der Baukunst, 45.2015 (published in October 2016), pp. 88–92.
  • (in German) Christine Beese: Marcello Piacentini. Moderner Städtebau in Italien. Berlin 2016, pp. 300–329.
  • Insolera, Italo; Luigi di Majo (1986). L'EUR e Roma dagli anni Trenta al Duemila. Rome: Laterza. ISBN 978-88-420-2797-3.
  • Augias, Corrado (2005). "XV - Il ventennale che non ci fu". I segreti di Roma - Storie, luoghi e personaggi di una capitale. Milan: Arnoldo Mondadori Editore. ISBN 978-88-04-54399-2.