Euphorbia avasmontana

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Euphorbia avasmontana
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Рід: Молочай (Euphorbia)
Вид:
E. avasmontana
Біноміальна назва
Euphorbia avasmontana

Euphorbia avasmontana (укр. Еуфорбія авасмонтана[1]) — вид сукулентних рослин з родини молочайні (Euphorbiaceae).

Історія[ред. | ред. код]

Суцвіття Euphorbia avasmontana

Вид вперше описаний німецьким ботаніком Моріцом Куртом Дінтером (нім. Moritz Kurt Dinter, 1868—1945) у 1928 році у виданні англ. «Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis».[2]

Опис[ред. | ред. код]

Багатостеблові, колючі, стовпчасті кактусоподібні сукуленти з молочним латексом, що розгалужуються при основі, 2-2,5 м заввишки, які можуть розростатися майже так само завширшки. Це один з багатьох південноафриканських молочаїв, що на перший погляд виглядають дуже схожими один на одного. Його можна легко переплутатися з Euphorbia virosa та іншими великими молочаями.

Стебла: рідко розгалужені 6-7 см в діаметрі нерівномірно звужені в різних інтервалах (приблизно 10-15 см).

Ребра: 5-7, з дрібними борознами, на відстані ± 1 см.

Листя: присутні лише на молодих рослинах.

Шипи: Прямі, спарені, завдовжки 1-2 см, розташовані по всій довжині колоноподібних відростків.

Квітки: невеликі цимозні суцвіття жовтого кольору. В Європі (в культурі) цвітуть переважно навесні і восени.

Плоди: чітко трикутні коробочки завширшки до 6 мм.

Насіння: діаметром 1,7 мм, гладкі.

Поширення та екологія[ред. | ред. код]

Euphorbia avasmontana у рідному середовищі в Намібії
Euphorbia avasmontana в Гайдельберзькому ботанічному саду, Гайдельбер, Німеччина
Шипи Euphorbia avasmontana

Ареал Euphorbia avasmontana розташований майже цілком в Намібії, захоплюючи територію Північно-Капської провінції в Південно-Африканській Республіці. Рослини зростають на схилах пагорбів, іноді на скелястих оголеннях; зрідка зустрічається на вершинах гір і в інших місцях проживання. Часто росте разом з Aloe dichotoma.

Культивування[ред. | ред. код]

Це легкий вид для вирощування, який підходить для будь-якого добре дренованого ґрунту на сонці. Але молоді рослини добре ростуть і в приміщенні. Рослини надають перевагу добре проникній земляній суиіші, яка переважно складається з неорганічних матеріалів, таких як глина, пемза, лави, і лише трохи торфу або листової землі. Полив регулярний під час активного вегетаційного періоду з березня по вересень (в Європі). Вода ніколи не повинна застоюватись навколо коріння. Взимку рослини тримають майже повністю сухими.

Розмноження[ред. | ред. код]

Легко розмножувати живцями наприкінці весни до літа, просто зрізати живці, дати їм висохнути протягом 1 або 2 тижнів і посадити їх в землю (бажано сухий, проникний, надзвичайно добре дренований ґрунт).

При зрізанні рослина виліляє латекс, який вважається найбільш отруйним з усіх видів. Легкий мазок латексом на шкірі або обличчі створює пухирі, а вдихання повітря поблизу виділення латексу може викликати відчуття печіння в горлі. Латекс дратує очі і може викликати сліпоту. При контакті з латексом потрібно не торкатися обличчя або очей до того, як помити руки водою з милом.

Традиційне використання[ред. | ред. код]

Використовується бушменами для оглушення риби, що дозволяє ловити її руками. Рибну отруту готують таким чином: замочують пучок трави в латексі, прив'язують його до каменю і кидають у воду. Паралізована риба піднімається на поверхню протягом короткого періоду часу.

Ці молочаї можна вирощувати у великому, кам'янистому, добре дренованому ґрунті в садах на сухих територіях, однак через латекс і шипи вони не рекомендуються для сімейного саду. Це дуже посухостійкий, але вразливий до морозу вид.

Охоронні заходи[ред. | ред. код]

Вид включений до додатку II конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[3]

Включений до Червоного списку південноафриканських рослин (англ. Red List of South African Plants). Має статус «найменший ризик».[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Repertorium Specierum Novarum Regni Vegetabilis, Beihefte 53: 96. 1928.
  3. Euphorbia avasmontana. CITES. Процитовано 11.06.2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  4. Euphorbia avasmontana. Red List of South African Plants. South African National Biodiversity Institute (SANBI). Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 11.06.2019. (англ.)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Doreen Court «Succulent Flora of Southern Africa» CRC Press, 01 June 2000 (англ.)
  • Urs Eggli «Illustrated Handbook of Succulent Plants: Dicotyledons» Volume 2. Springer, 2002 (англ.)
  • Curtis, B. & Mannheimer, C. A. 2005. Tree Atlas of Namibia. pp. XIV+674. NBRI, Windhoek. ISBN 99916-68-06-3.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]