FIM-43 Redeye

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
FIM-43 Redeye
Тип: Переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК)
Походження: Flag of the United States.svg США
Історія служби
Термін використання 1968-1995
Історія виробництва:
Виробник General Dynamics
Характеристики
Маса 8,3 кг
Тип і модель двигуна твердопаливний ракетний двигун
Швидкість 580 м/с (макс.), Число Маха близько 1,7
Довжина 1,20 м

Commons-logo.svg FIM-43 Redeye у Вікісховищі

FIM-43 Redeye  — американський переносний зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження низько летючих вертольотів і літаків супротивника на зустрічних і паралельних курсах в простих умовах. Комплекс прийнятий на озброєння у 1968 році.

Історія[ред. | ред. код]

ПЗРК Redeye.

У 1948 американська армія видала спеціфікацію на розробку нового озброєння для боротьби з реактивними літаками. В середині 1950-х фірма Convair почала роботи с розробки зенітно-ракетного комплекса, який міг би використовуватися мобільно. В листопаді 1956 розробка була офіційно представлена Армії та Корпусу Морскої Піхоти. Через 2 роки фірма отримала контракт на розробку ПЗРК.

К травню 1961 комплекс був готовий, але серійне виробництво було затримано як із-за технологічних проблем, так і із-за невідповідності вимогам військових — ракета була повільніша та менш маневрена. Але обмежене виробництво під назвою XM41 Redeye Block I було таки розпочато. В червні 1963 ракета отримала назву XMIM-43A. В 1964 почалась розробка модіфікації XM41E1 або XMIM-43B.

В 1965 фірма General Dynamics почала розробку фінальної версії Redeye Block III (заводська назва ракети XFIM-43C). На військових випробуваннях ракета поразіла мішень QF9F на висоті 100 метрів[1]. Вважалося що на такій висоті ймовірність ураження цілі типу МіГ-21 мала 0,403, вертольота типу Мі-6 — 0,53, транспортного літака типу Ан-12 — 0,43. Виробництво системи Block III почалося в травні 1967.

Ряд серйозних недоліків комплексу Redeye, що виявилися в процесі експлуатації, стимулював початок розробки в 1972 ПЗРК нового покоління, який отримав найменування Stinger. Виробництво комплексу Redeye було завершене в 1969. Всього випущено більше 85 тисяч комплексів. В 1982 комплекси були передані в частини Національної Гвардії. ПЗРК Redeye остаточно зняті з озброєння американської армії в 1995[2].

Модіфікації[ред. | ред. код]

  • Block I FIM-43/XFIM-43A/XMIM-43A
  • Block II FIM-43B/XFIM-43B/XMIM-43B
  • Block III FIM-43C/XFIM-43C. Серійна версія.
  • XFEM-43C. Експеріментальна ракета.
  • FIM-43D Модіфікована версія ракети, ТТХ невідомі.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Поставлені в Іран комплекси використовувались в війні з Іраком 1980—1988. В кінці 1984 ЦРУ відправило невелику партію Redeye моджахедам в Афганістан. Всього за 1984-85 моджахеди за допомогою ПЗРК збили два Мі-24Д і один Су-25[3].

Комплекси передавались також нікарагуанським «контрас» — за їх допомогою було збито мінімум 4 Мі-8 нікарагуанських ВПС.

Експлуатанти[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Жирохов М. ПЗРК. Оружие асимметричной войны //Ч.2. Западные страны // Наука и Техника. — 2010 — № 8
  2. Большая Военная Энциклопедия
  3. Жирохов М., С. Артамонов, А. Котлобовский «Шайтан-арба» под огнем (потери и повреждения Ми-24 в Афганистане) // Ч.1 // Авиация и Время. — 2006. — № 5 рос. 
  4. http://www.militaryfactory.com/smallarms/detail.asp?smallarms_id=30
  5. El Salvador Inventory Jane's Land-Based Air Defense
  6. http://www.robotmuseum.se/Mappar/Robothistorik/09_Luftvarn/ARM_rb_69.htm