FPV польоти (радіокеровані авіамоделі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
FPV-пілот керує моделлю спостерігаючи у відеоокуляри, помічник направляє антену відеозвязку в бік літака

FPV-польоти (від англ. First Person View, скор. FPV — вид від першої особи) — один із напрямів аматорського авіамоделізму, в якому пілот керує моделлю, спостерігаючи зображення в спеціальних відеоокулярах, або в моніторі, яке передається з борту моделі.

В даному випадку здійснюється не тільки керування авіамоделлю по радіоканалу системи радіокерування, а й прийом з моделі відеозображення по додатковому відео-радіоканалу в режимі реального часу.

Пілот, керуючи авіамоделлю, спостерігає не за нею, а бачить зображення, що отримується з відеокамери, за допомогою пристроїв відображення, наприклад моніторів, телевізорів, відео-окулярів. Таким чином досягається ефект присутності пілота в кабіні літака.

Розділяють два напрямки оснащення апаратурою: Low Range FPV і Long Range FPV. У першому випадку використовують стандартний набір для FPV, що включає малопотужний передавач відеосигналу, який дозволяє літати в зоні дії стандартного передавача радіоукерування. Для польотів на більшу відстань використовують підсилювачі потужності або потужніші передавачі, як для апаратури керування, так і для передачі відеосигналу з борту моделі. Деякі аматори досягають дальності FPV-польоту до 40—100 км.[1]

FPV-носії[ред. | ред. код]

Популярні моделі літаків «Sky Hunter» для FPV-польотів. В носовій частині встановлено керовані відеокамери, видно також антени радіокерування та відеопередавача

Для FPV-польотів можна пристосувати будь-який літальний апарат, починаючи від планера і закінчуючи мультироторними системами. Важливою особливістю FPV-носія є можливість розміщення на ньому відеокамери так, щоб частини моделі не попадали в кадр. Для цього застосовують переважно моделі літаків, в яких електродвигун зі штовхаючим пропелером розміщено в його задній частині.

На моделі додатково встановлюється бортовий передавач відеосигналу, блок телеметрії, автопілот, система стабілізації і управління відеокамерою. Часто на FPV-носії встановлюють додаткову батарею живлення, що забезпечує роботу бортового комплексу FPV.

Апаратура FPV[ред. | ред. код]

OSD інформація на відеозображенні, що спостерігає FPV-пілот

Бортові відеокамери[ред. | ред. код]

Бортові відеокамери можуть бути досить різними як за розміром і вагою, так і за характеристиками. Найчастіше використовуються мікрокамери з поворотним механізмом, але можливе використання і цифрових камер (таких як Sony NEX-3 або камери GoPro) на стабілізованій підвісці.

Системи передачі/прийому відеосигналу[ред. | ред. код]

На ринку представлені різні системи прийому та передачі відеосигналу. Основні характеристики — частота-носій і потужність передавача. Найбільш поширені частоти, які використовують аматори для передачі відео є: 900 МГц; 1,2 ГГц; 2,4 ГГц та 5,8 ГГц, з потужністю передавачів 0,2—1,5 Вт.

Телеметрія/системи стабілізації/автопілот[ред. | ред. код]

Телеметрія або OSD (англ. On-Screen Display — відображення (інформації) на екрані) дозволяє виводити на екран польотну інформацію корисну для пілота: висота польоту, напрямок, швидкість, напруга і струм споживання від бортової батареї, відстань від пілота та ін. На основі цих даних може працювати система стабілізації апарату і автопілота.

Допоміжне наземне обладнання[ред. | ред. код]

Часто при польотах Long Range FPV використовують так звані наземні станції. Вони зазвичай складаються з штатива, на якому закріплена вузькоспрямована антена, яка передає літальному апарату команди з пульта керування, і різнонаправленої антени, що приймає сигнал з відеопередавача.

Можливе також використання додаткового підсилювача сигналу з передавача апаратури радіоуправління перед подачею на вузькоспрямовану антену, що дозволяє значно збільшити дальність сигналу радіокерування. Недоліком такого методу є сам принцип роботи вузькосрямованих антен — доводиться відволікатися від пілотування, щоб направити її в бік літального апарату. Для усунення цього недоліку використовують стежучі (трекінгові) антенні системи (FPV Antenna tracker). Деякі користувачі також встановлюють на такі станції невеликі контрольні монітори, які підключають безпосередньо до приймача відеосигналу.

Застосування та безпека[ред. | ред. код]

FPV-модель літака «літаюче крило» в польоті, відзнята з борту іншої моделі керованої FPV

FPV-польоти зародились на межі 2010-х років, як вид хобі аматорів авіамоделізму. Пілот літаючої моделі за допомогою апаратури FPV досягає ефекту присутності в кабіні літака. Також проводяться змагання, що включають польоти по маршрутам, досягнення максимальної висоти, навіть перегони FPV-дронів[2]. Окрім цього подібні апарати мають прикладне значення, їх професійно використовують для проведення фото-відео зйомок з повітря, у військовій справі, тощо.

В більшості країн існує законне регламентування порядку використання подібних дронів за межами місць, відведених для польотів авіамоделістів.[3] Порушення правил використання повітряного простору може створювати істотну загрозу безпеці повітряних польотів. Кримінальний кодекс України (стаття 282) передбачає покарання за «вчинення дій у повітряному просторі», які створили таку загрозу або спричинили потерпілим тілесні ушкодження, завдали «великої матеріальної шкоди», або спричинили загибель людей.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]